Гарантії безпеки від США для України, на які Росія нібито погодилася під час останніх перемовин, викликають більше запитань, ніж відповідей. Їхній реальний зміст, механізм реалізації та ефективність залишаються невизначеними, а згода Москви може свідчити про їхню недостатню силу.
Про це в ефірі телеканалу "Апостроф" розповіла докторка філософії, експертка із зовнішньої та внутрішньої політики Людмила Покровщук.
Вона зазначила, що в останніх заявах очільника ГУР Кирила Буданова простежується "обережний оптимізм", особливо щодо технічних аспектів завершення війни. Зокрема, йдеться про механізми моніторингу демілітаризованих зон, проте ключовим залишається питання наземного контролю, де позиції сторін кардинально розходяться.
"Мілітарна компонента, саме військова, вона вже відпрацьована. Це те, в чому добре розуміється пан Буданов. Відпрацьовано принцип функціонування механізму моніторингу після завершення війни щодо там демілітаризаційної зони. Але що стосується саме от політичного треку. Росія категорично проти миротворчого контингенту європейського. Вони рахують, що це країни НАТО і вони є, принаймні, військовими цілями для них", — пояснила Покровщук.
Вона наголосила, що публічно озвучувалося: американські гарантії мають діяти в координації з європейськими — фактично взаємно підсилювати одна одну. Проте Росія неодноразово демонструвала категоричне несприйняття участі європейських країн у форматі безпекових механізмів, особливо якщо йдеться про потенційний миротворчий контингент. Москва прямо заявляла, що розглядатиме європейських військових як представників НАТО і, відповідно, як можливі військові цілі.
Експертка підкреслила, що США можуть запропонувати технологічний моніторинг із космосу, проте Росію більше влаштовує варіант місії під мандатом ООН без залучення військ НАТО — за зразком планів врегулювання в Газі, які просувають у команді Дональда Трампа. Водночас залишається відкритим питання наземного контролю: хто саме фізично здійснюватиме спостереження на місцях. Якщо європейський контингент для Росії неприйнятний, то потенційно можуть розглядатися представники інших держав — формально нейтральних або не пов’язаних із НАТО.
На її думку, ймовірно, розглядається модель під мандатом ООН — подібна до тієї, що застосовувалася в інших конфліктах, де можуть брати участь країни на кшталт Казахстану, Узбекистану тощо, без європейських чи натівських військ.
Вона зазначила, що події на Близькому Сході вже мають непрямий вплив на український переговорний трек. Зокрема, під питанням може опинитися сам переговорний майданчик: якщо безпекова ситуація в регіоні погіршиться, зустрічі доведеться переносити або ставити на паузу.
Крім того, перекриття Ормузької протоки призвело до зростання цін на нафту, що дає Росії економічний ресурс для затягування війни. За словами Покровщук, Путін наразі обрав тактику вичікування, спостерігаючи за ступенем залученості США у близькосхідний конфлікт.
"Росія буде, ви знаєте, навіть тягнутися перемовним правом по Україні, тому що, дивлячись на те, як розвивається саме ця ситуація на Близькому Сході. Якщо ситуація на Близькому Сході буде затягуватися, американці будуть затягуватися в цю війну більше, то, звісно, Росія буде затягувати перемовну рамку. Ну, очікуючи, так як Путін говорив завжди, це ж його формула: "Давайте почекаємо, а потім подивимося по ходу"", — зауважила вона.
Водночас якщо американське керівництво швидко досягне своїх цілей на Близькому Сході, це, навпаки, може прискорити український трек і посилити тиск на Москву. За словами Покровщук, Україні зараз важливо не поспішати там, де це невигідно, і продовжувати тиснути на гуманітарний трек, одночасно висвітлюючи деструктивну роль РФ як стратегічного партнера Ірану. Вона наголосила, що Росія лише імітує перемовний процес, аби не псувати стосунки з Трампом, але реально не готова розблокувати політичний блок питань.
"Нам потрібно просто побільше зауважувати нашим американським партнерам про те, що основне питання — політичне. І Росія повинна, як говориться, все-таки вже піти на це питання і показувати, наскільки вона не хоче на нього йти. І дійсно, нам потрібно теж тут користатися питаннями Близького Сходу, показуючи, наскільки Росія стратегічний партнер і як вона була в зв'язку, допустим, до прикладу, з Іраном", — сказала вона.
"Апостроф" повідомляв, що президент США Дональд Трамп заявив, що Сполучені Штати продовжать військові удари по Ірану до повного усунення чинного режиму, який він назвав терористичним та підтвердив смерть Хаменеї.
Вісім держав з Організації країн-експортерів нафти (ОПЕК) ухвалили рішення збільшити обсяги видобутку нафти у квітні. Такий крок зумовлений порушенням поставок сировини на тлі воєнних дій в Ірані.
Ескалація на Близькому Сході та загроза блокування ключових морських проток можуть підштовхнути світові ціни на нафту до тризначних значень, що потенційно вигідно Росії. Однак глобальна логістика вже адаптувалася до ризиків, а надлишок сировини в океанах і санкційний тиск на російський експорт нівелюють очікування Кремля на "нафтовий порятунок".
Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) за результатами всеукраїнського опитування, проведеного 12-24 лютого 2026 року, повідомив, що більшість громадян України скептично ставляться до можливості досягнення сталого миру через нинішні перемовини.
