Створення українських баз у Лівії та присутність наших військових фахівців у Середземноморському регіоні може стати новим потужним важелем впливу на російську економіку. Контроль над стратегічними маршрутами вуглеводнів у Середземному морі та використання вітчизняних дронів дозволяє Україні не лише зменшувати доходи Кремля, а й утверджуватися як глобальний "експортер безпеки".
Про це в ефірі телеканалу "Апостроф" розповів військовослужбовець Збройних сил України, співзасновник Центру підтримки аеророзвідки Ігор Луценко.
За його словами, інформація про українську присутність у Лівії, яка з’явилася у західних медіа, свідчить про можливу участь України у ширшій міжнародній військовій інфраструктурі в регіоні — поруч із представниками країн НАТО, зокрема США та Британії.
"За даними оцих французьких розслідувачів, наша одна база знаходиться, ну, це можна назвати навіть не база, скажімо, що це такий офіс. Тобто у нас офіс у Лівії знаходиться поруч з офісами інших натівських країн. Це Британія і США. Звісно, можливо, комусь не буде це приносити велику радість, але це абсолютно не вплине на наші з ними політичні стосунки, військову колаборацію і так далі. Можливо, не всі у Франції чи в Італії будуть раді через елементарні ревнощі. Тому що Італія дуже довгий час мала Лівію за свою колонію", — пояснив Луценко.
За словами військовослужбовця, Середземне море є ключовою артерією для російського експорту нафти та газу. Використання українських далекобійних дронів, здатних перекривати акваторію "від берега до берега", створює критичні ризики для танкерного флоту агресора, фактично продовжуючи стратегію ударів по російській енергетичній інфраструктурі.
"Середземне море — це, мабуть, складно придумати інше більш важливе море у світі, там проходить величезний трафік вуглеводнів. І ми, звісно, там мусимо мати свою присутність, переконавшись у тому, що Росія не має мати вільні можливості торгувати вуглеводнями. Елементарно взявши характеристики наших дронів, вони перекривають Середземне море від берега до берега, тобто від Тріполі майже до Риму вони дістають. Це означає, що якщо йде кийсь танкер, у нього є великий ризик натрапити на перешкоду і затонути", — зауважив він.
Продовження після рекламиРЕКЛАМА
У разі підтвердження таких можливостей Україна могла б частково контролювати цей напрямок і впливати на російські енергетичні потоки, що є критично важливими для фінансування війни. За його оцінкою, це могло б стати потужним інструментом тиску, подібним до ударів по російських нафтопереробних заводах.
Луценко підкреслив, що Україні варто проактивно формувати бренд своєї військової могутності вже зараз, не чекаючи завершення війни. Публічне висвітлення успішних операцій у Судані, Лівії чи на Близькому Сході є інструментом залякування ворога та залучення міжнародних інвестицій у безпековий сектор.
"Нам бренд треба формувати якомога скоріше, тому що багато чого у війнах — це питання іміджу. Нас потрібно, щоб боялися, і перш за все боялися росіяни. Мені, як у позаминулому житті журналісту, дуже прикро бачити, що іноземні ЗМІ першими розповідають, як відбуваються наші успішні операції у Судані. Так не має бути. Це колосальна можливість підняти імідж нашої держави. Ми нашим військом маємо і мусимо хвалитися, і можемо хвалитися, що головне", — підсумував військовослужбовець.
"Апостроф" повідомляв, що поєднання санкцій, виходу американських нафтосервісних компаній та влучних ударів українських сил по ключових портах Росії заблокувало агресору можливість повноцінно скористатися ринковою кон’юнктурою. Замість очікуваних надприбутків Росія фіксує двократне падіння нафтогазових доходів порівняно з минулим роком та критичне скорочення кількості танкерів, що виходять із її гаваней.
Масовані атаки на російську нафтову інфраструктуру та термінали призвели до глибокої системної кризи в енергетичному секторі РФ. Зупинка експорту через ключові порти спровокувала ефект доміно: нафтопереробні заводи змушені припиняти роботу не лише через прямі влучання, а й через неможливість підтримувати технологічний цикл у заблокованій транспортній системі.
