Швидка зміна технологій на українському фронті змушує виробників у стислі терміни розробляти нові моделі безпілотників та іншого озброєння. Водночас оборонна промисловість України стикається з гострим дефіцитом кваліфікованих працівників, що може стати одним із головних факторів, які стримуватимуть подальші інновації.
Про це пише Bloomberg.
За роки повномасштабної війни в українську оборонну галузь були спрямовані десятки мільярдів доларів інвестицій, а кількість компаній, що працюють над військовими технологіями, зросла до тисяч. Проте кадровий ресурс не встигає за темпами розвитку галузі.
Головний операційний директор BlueBird Tech Юрій Фарапонов розповів, що через нестачу інженерів компанія змушена відмовлятися від частини запитів із фронту. Водночас конкуренція за досвідчених працівників серед оборонних підприємств посилюється.
Віцепрезидент Національної асоціації підприємств оборонної промисловості України Сергій Висоцький навів приклад, коли одна з компаній переманила керівника виробництва, запропонувавши йому зарплату, утричі вищу за попередню, а також оплату житла. Деякі підприємства намагаються повернути до роботи навіть спеціалістів, які вже вийшли на пенсію.
За словами представників галузі, кадровий дефіцит особливо відчутний у сфері розробки нових технологій. Сучасні системи озброєння стають складнішими, тому для їх створення потрібні вузькопрофільні фахівці.
"На ринку спостерігається щось на кшталт внутрішнього канібалізму: ми раз за разом звертаємося до одних і тих самих людей та використовуємо всі можливі засоби, щоб залучити їх", — зазначила керівниця HR та кадрового консалтингу рекрутингової платформи Lobby X Марта Хрип’як.
За даними квітневого опитування 27 оборонно-технологічних компаній, проведеного рекрутинговою агенцією CORE Team, за рік вони збільшили кількість працівників більш ніж наполовину. Загалом підприємства найняли тисячі людей і планували продовжувати розширення штатів. Водночас усі опитані компанії повідомили про труднощі з пошуком кваліфікованих кандидатів.
Серед причин кадрового дефіциту представники галузі називають проблеми, які сформувалися ще до повномасштабної війни. Технічна та професійно-технічна освіта втрачала популярність, а частина українських спеціалістів виїжджала за кордон у пошуках вищих зарплат.
Генеральна директорка CORE Team Анна Король зазначила, що кількість фахівців поступово збільшується завдяки перепідготовці людей. Проте оборонна промисловість розвивається швидше, ніж формується необхідний кадровий резерв.
Найбільше підприємствам потрібні розробники апаратного забезпечення, спеціалісти з радіочастот і антен, а також хіміки, які працюють над компонентами для виробництва вибухових речовин. За словами рекрутерів, у деяких із цих напрямів вони фактично знають майже всіх доступних кандидатів.
Проблема виникає і на етапі масштабування виробництва. Навіть коли підприємству вдається знайти достатню кількість зварювальників та складальників, часто не вистачає керівників виробництва й інженерів-технологів, які мають організовувати роботу та запускати додаткові виробничі лінії.
Через терміновість військових замовлень підприємства змушені максимально ефективно використовувати наявний персонал. За словами Хрип’як, бухгалтерів і HR-фахівців іноді залучають до складання дронів або пакування та відправлення продукції.
Водночас робота в оборонній промисловості пов'язана з додатковими ризиками. Працівникам доводиться проводити багато часу на виробничих об'єктах, які можуть бути цілями російських атак.
Дефіцит кадрів відображається і на кількості відгуків на вакансії. У липні пропозиції роботи в оборонно-технологічній сфері на DOU.ua отримували в середньому від 1,5 до 3,8 відгуку. Для порівняння, вакансії у цивільній розробці програмного забезпечення могли збирати десятки кандидатів.
За результатами дослідження CORE Team, майже 90% оборонно-технологічних компаній протягом року підвищили зарплати, намагаючись залучити необхідних працівників.
Підприємства конкурують між собою за спеціалістів усередині України, намагаються повернути фахівців з-за кордону, а працівники з рідкісними навичками іноді одночасно співпрацюють із кількома виробниками.
Водночас швидко підготувати можна далеко не всіх працівників. Оператора або складальника дронів реально навчити за кілька тижнів, тоді як підготовка інженера, здатного створювати нові системи, потребує значно більше часу та університетської освіти.
Після початку повномасштабної війни українські університети почали відкривати та відновлювати освітні програми, пов'язані з оборонними технологіями. Однак кількість випускників поки не відповідає темпам зростання потреб галузі.
За оцінкою Сергія Висоцького, попит на інженерів та інших вузькопрофільних спеціалістів залишатиметься високим доти, доки Росія становитиме для України "екзистенційну загрозу".
Раніше ми писали, що західні танки, які Україна отримала від партнерів після початку повномасштабної війни, нині значно рідше застосовують безпосередньо під час штурмових операцій. Причиною стала масова поява дешевих безпілотників, які зробили використання важкої бронетехніки на передовій надзвичайно небезпечним.
