У вівторок, 15 вересня, Православна Церква України вшановує пам'ять святого великомученика Микити Готського, який загинув за християнську віру близько 372 року. Цього дня також триває післясвято Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього.
"Апостроф" розповідає, ким був великомученик Микита, які традиції українці пов'язували з Микитиним днем, а також про народні прикмети та заборони 15 вересня.
Святий Микита жив у IV столітті серед готів — народу, який мешкав на землях уздовж Дунаю. Він прийняв християнство, проповідував віру серед своїх одноплемінників, а згодом став одним із тих, хто постраждав під час переслідувань християн.
Християнську віру Микита прийняв через проповідь єпископа Теофіла, який був учасником Першого Вселенського собору. Після хрещення Микита не приховував своїх переконань і почав проповідувати Христа серед готів.
У той час серед готських племен точилося протистояння між прихильниками християнства та язичницьких вірувань. Після поразки християнського правителя Фрітігерна язичницький вождь Атанаріх знову отримав владу і розпочав переслідування християн.
.jpg)
Микита не залишив своєї віри. Він не лише продовжував проповідувати, а й підтримував інших християн, які опинилися під загрозою.
Зрештою святого схопили. Його намагалися змусити відмовитися від християнства, але Микита залишився непохитним.
За церковним переданням, великомученика піддали жорстоким катуванням, а потім кинули у вогонь. Однак вогонь не знищив його тіло. Християнин на ім'я Маріан уночі забрав тіло святого та поховав його в Кілікії. Пізніше мощі Микити перенесли до Константинополя.
Святий загинув близько 372 року, а його пам'ять Церква вшановує 15 вересня.
У богослужбових текстах Микита постає як людина, яка перемогла страх і залишилася вірною Христу до кінця. Саме тому його ім'я пов'язують із перемогою: грецьке Nikētas походить від слова, що означає «перемога».
Новомикитська ікона Божої Матері
З днем пам'яті Микити пов'язана також давня церковна традиція шанування Новомикитської ікони Божої Матері.
За церковним переданням, ще до хрещення Микита побачив уві сні Христа-Дитину з хрестом у руках. Після цього він отримав знак, який допоміг йому зрозуміти побачене, і прийняв християнство. Ікону Новомикитську згадують 15 вересня — у день мученицької смерті святого.
Цю історію слід сприймати саме як частину церковного передання, а не як встановлений історичний факт.
.jpg)
Народні традиції 15 вересня
У народному календарі 15 вересня відоме як Микита-гусятник. Назва пов'язана з особливим ставленням до гусей та сезонними змінами в природі.
Цікаве етнографічне свідчення про цей день було записане ще наприкінці XIX століття: на Микити чекали повернення диких гусей, які починали збиратися у зграї та рухатися до місць зимівлі. Того ж дня в деяких місцевостях стригли молодих овець.
Тож середина вересня для селян була не просто календарною датою, а періодом активної підготовки господарства до холодів.
За домашньою птицею уважно доглядали, перевіряли, чи достатньо корму на осінь, а худобу намагалися берегти від переохолодження та хвороб. У народній традиції вважалося важливим добре нагодувати тварин і не поводитися з ними жорстоко.
Господарі також завершували частину сезонних робіт: перебирали запаси, готували сіно та корм для худоби, перевіряли хліви й місця для зберігання врожаю.
Особливу увагу приділяли птиці. Гуси в селянському господарстві були цінним джерелом м'яса, пуху та пера, тому восени їх рахували, відбирали молодняк і готували господарство до холодного сезону.
Усе це добре вписувалося в загальний ритм українського вересня: основні польові роботи вже добігали кінця, а господарі поступово переходили від збору врожаю до підготовки до зими.
Водночас важливо розділяти церковну традицію і народні вірування. ПЦУ не встановлює на 15 вересня спеціальної заборони на хатню роботу, прибирання чи інші побутові справи.
Народні прикмети про погоду 15 вересня
Наші предки уважно стежили за погодою та поведінкою птахів у середині вересня, намагаючись передбачити подальший перебіг осені.
- Якщо 15 вересня тепло й сонячно — чекали довгої та сухої осені.
- Безвітряна погода віщувала ще кілька теплих днів.
- Рясна ранкова роса вважалася ознакою гарної погоди.
- Якщо дикі гуси починали рано збиратися у зграї та відлітати — чекали швидкого похолодання.
- Якщо журавлі летять високо й спокійно — зима, за народними спостереженнями, мала прийти пізніше.
- Холодний вітер сприймали як ознаку наближення осінньої негоди.
- Дощ у цей день пов'язували із затяжною вологою погодою восени.
- Якщо мурашники до середини вересня ставали особливо великими, чекали суворої зими.
.jpg)
Що не можна робити 15 вересня
На відміну від 14 вересня, коли ПЦУ встановлює піст на Воздвиження, 15 вересня не є окремим одноденним пісним днем. За офіційними богослужбовими вказівками ПЦУ цього дня триває післясвято Воздвиження, а також звершується служба великомученика Микити.
Тому твердження, що 15 вересня категорично не можна прати, прибирати, шити або працювати, не є церковними правилами.
У народі натомість радили не сваритися, не кривдити тварин, не поводитися жорстоко з домашньою худобою та птицею. Вважалося, що ставлення людини до живих істот цього дня має особливе значення.
Також поширювалися повір'я, що 15 вересня не варто позичати гроші або речі, виносити з дому цінні предмети та хвалитися своїми статками. Люди боялися таким чином «віддати» власний добробут.
Деякі народні календарі також не радять цього дня призначати весілля. Але це народне повір'я, а не церковна заборона.
Що треба зробити 15 вересня
Цього дня християнам насамперед варто звернутися до молитви та згадати приклад великомученика Микити — людини, яка не відмовилася від своїх переконань навіть перед загрозою смерті.
За можливості можна відвідати храм, поставити свічку та помолитися про захист, духовну стійкість і мир для себе та близьких.
Доброю справою буде допомогти тому, хто цього потребує: підтримати літню людину, нагодувати безпритульну тварину, допомогти сусідам або просто не пройти повз чужу біду.
Раніше "Апостроф" розповів, яке церковне свято відзначали 14 вересня і які традиції та прикмети пов'язані з цим днем.
