16 серпня — Горіховий Спас: головні традиції, прикмети і заборони свята

У неділю, 16 серпня, Православна церква України відзначає Перенесення з Едеси до Константинополя Нерукотворного образу Ісуса Христа — свято, яке в народі відоме як Горіховий або Третій Спас. Цього ж дня Церква вшановує пам'ять мученика Діомида-лікаря. Горіховий Спас завершує серпневий цикл трьох Спасів і припадає на час, коли українські селяни завершували жнива, збирали горіхи та готувалися до осінньої сівби.

"Апостроф" розповідає про історію Нерукотворного образу Ісуса Христа, мученика Діомида-лікаря, давні перекази та значення свята, а також народні традиції і прикмети цього дня.

За церковним переданням, історія Нерукотворного образу почалася ще за земного життя Ісуса Христа. Правитель сирійської Едеси цар Авгар тяжко захворів і, почувши про чудеса Спасителя, увірував у Нього. Він написав Христу листа з проханням прийти до Едеси та зцілити його, а до Палестини відправив свого художника Ананію, доручивши йому написати портрет Ісуса.

Однак, за переказом, Ананія не зміг виконати завдання. Навколо Христа постійно перебував натовп людей, а коли художник намагався намалювати Його, то не міг передати незвичайне сяйво Його обличчя. Тоді Ісус приклав до Свого обличчя тканину — убрус, і на ній чудесним чином відбився Його лик. Саме цей образ і отримав назву Нерукотворного, оскільки, за церковною традицією, він був створений не рукою художника.

Ананія привіз святиню до Едеси. За переказом, коли цар Авгар побачив образ Христа, він отримав зцілення. Відтоді Нерукотворний образ став особливо шанованою святинею міста.

Із цією реліквією пов'язана ще одна дивовижна історія. Коли в VI столітті Едесі загрожувала перська облога, християни знайшли Нерукотворний образ у замурованій ніші над міськими воротами. За переказом, поруч із ним горіла лампада, яка не згасла за роки перебування святині в схованці. На внутрішній стороні черепиці, що закривала образ, нібито також відбилося зображення Христа.

У 944 році візантійські імператори Костянтин Багрянородний і Роман I домовилися про передачу святині з Едеси до Константинополя. 16 серпня Нерукотворний образ урочисто внесли до столиці Візантії та помістили у Фароському храмі Пресвятої Богородиці. Саме на честь цієї події Церква встановила свято Перенесення Нерукотворного образу.

Для історії християнства Нерукотворний образ має особливе значення. Він став одним із найвідоміших образів Христа у східнохристиянській традиції та відіграв важливу роль у формуванні християнського ставлення до ікон. У період іконоборчих суперечок образ Нерукотворного Спаса був одним із аргументів прихильників шанування святих зображень.

Подальша доля оригінальної святині оповита таємницею. Існують різні перекази: за одним із них, Нерукотворний образ зник після пограбування Константинополя хрестоносцями у 1204 році, за іншими — його вивезли до Генуї. Достовірно встановити подальший шлях реліквії історикам не вдалося.

Цього ж дня Церква вшановує мученика Діомида — лікаря з міста Тарс у Кілікії, який жив на межі III–IV століть. Він не брав плати за лікування і допомагав людям незалежно від їхнього походження та достатку. Церква називає його безсрібником — святим, який служив людям безкорисливо.

Діомид лікував не лише тілесні хвороби, а й проповідував християнську віру. Він багато подорожував, допомагав хворим і навертав до Христа тих, хто звертався до нього. Згодом святий оселився в Нікеї, де продовжив лікарську та місіонерську діяльність.

Коли імператор Діоклетіан розпочав переслідування християн, влада наказала схопити Діомида. За церковним переказом, воїни знайшли його вже померлим дорогою з Нікеї, але, бажаючи довести, що виконали наказ імператора, відтяли святому голову.

За переказом, після цього воїни раптово осліпли. Коли за наказом імператора вони повернули голову до тіла мученика, то прозріли. Вражені подією, воїни увірували в Христа. Саме тому в церковній традиції Діомид став одним із особливо шанованих святих-цілителів. Його ім'я згадується під час Таїнства Єлеосвячення.

Для вірян цей день є нагадуванням про милосердя, безкорисливе служіння ближнім і силу віри. Історії Нерукотворного образу та святого Діомида поєднує одна важлива думка: справжня допомога людині полягає не лише в тому, щоб зцілити тіло чи захистити від небезпеки, а й у тому, щоб підтримати її дух.

Народні традиції 16 серпня

У народному календарі цей день називали Горіховим, Третім або Хлібним Спасом. На відміну від Медового та Яблучного Спасів, він був тісно пов'язаний не лише з церковним святом, а й із завершенням найважчої частини літніх польових робіт. До цього часу достигали лісові та садові горіхи, а господарі поспішали завершити жнива й підготуватися до осінньої сівби.

Із самого ранку українські родини вирушали до храму. До церкви несли горіхи, хліб із зерна нового врожаю, колоски пшениці та жита, мед, яблука, груші й інші плоди. Освячення сприймалося передусім як подяка Богові за врожай, а не як магічний обряд.

Особливе місце посідав хліб. Саме тому Горіховий Спас називали ще Хлібним. Після завершення жнив господині випікали хліб із борошна нового врожаю. Першу паляницю могли урочисто поставити на стіл, поділити між усіма членами сім'ї та подати до неї мед, горіхи або яблука.

У деяких місцевостях до свята намагалися завершити жнива. Останні колоски не просто зрізали, а збирали в так званий «дідух» або святковий сніп. Його заносили до хати, прикрашали стрічками, ставили на почесному місці, а зерно з нього берегли до наступної сівби. Такий сніп символізував завершення одного хліборобського року та початок нового.

Цікавою традицією було випікати не лише хліб, а й різноманітні пироги, коржі та паляниці. Першу випічку робили з особливою увагою, адже вважалося, що хліб нового врожаю повинен з'явитися на родинному столі з вдячністю та молитвою.

Господині тим часом збирали горіхи. Їх сушили, перебирали та складали в полотняні торбинки або дерев'яні скриньки. Частину залишали для зимових страв, випічки та лікувальних настоїв. Вважалося доброю прикметою знайти в цей день великий і міцний горіх — він символізував силу та достаток.

Ще одна народна назва свята — Полотняний Спас. У цей час жінки купували або виготовляли нове полотно, з якого шили рушники, сорочки, постіль та інші речі для родини. Полотно вважалося символом чистоти, добробуту й нового життєвого циклу.

Після завершення жнив господарі вже думали про озимину. Перевіряли насіння, лагодили сільськогосподарський реманент, готували вози, плуги та борони. У деяких місцевостях після Третього Спаса вже починали сіяти озимі культури. Казали: «Третій Спас — хліба припас».

Увечері родина збиралася за святковим столом. На ньому обов'язково мав бути хліб нового врожаю, горіхи, мед, фрукти та інші прості домашні страви. Господарі дякували за завершення жнив, а старші бажали дітям здоров'я, достатку та доброї долі.

Народні прикмети про погоду 16 серпня

• Якщо день сонячний і теплий — осінь буде сухою та довгою.
• Якщо на Горіховий Спас іде дощ — осінь буде дощовою.
• Багато горіхів уродило — наступний рік буде врожайним.
• Якщо журавлі вже збираються у вирій — осінь прийде рано.
• Якщо вранці багато роси — найближчими днями буде тепло.
• Якщо павутиння літає в повітрі — осінь буде погожою.
• Якщо ввечері небо чисте й зоряне — холодів найближчим часом не буде.

Що не можна робити 16 серпня

У цей день не радили сваритися, лихословити, ображати близьких або відмовляти в допомозі тим, хто її потребує. Горіховий Спас намагалися провести зі спокійним серцем, вдячністю та молитвою.

Також не рекомендували марнувати хліб, викидати їжу або зневажливо ставитися до нового врожаю. Хліб у селянській культурі був символом життя, тому навіть крихти намагалися не топтати ногами.

Не слід було хвалитися врожаєм, багатством чи власними успіхами. Наші предки вважали, що достаток потрібно зустрічати з вдячністю, а не з гординею.

Цього дня також намагалися не відмовляти в допомозі хворим і немічним. Пам'ять святого Діомида, який лікував людей без плати, особливо нагадує про цінність милосердя та безкорисливої допомоги.

Що треба зробити

Вірянам радять відвідати святкове богослужіння, помолитися перед Нерукотворним образом Ісуса Христа про мир в Україні, захист українських воїнів, здоров'я рідних, духовну силу та благополуччя родини.

До святого мученика Діомида можна звернутися з молитвою про здоров'я, зцілення хворих, сили для тих, хто проходить лікування, а також про мудрість і милосердя для лікарів та всіх, хто допомагає людям.

Доброю справою цього дня вважається поділитися хлібом нового врожаю, пригостити сусідів горіхами або фруктами, допомогти хворій чи самотній людині, підтримати того, хто переживає складні часи, та подякувати Богові за все, що вдалося зробити протягом літа.

Особливо важливо на Горіховий Спас пам'ятати: народні назви свята — Горіховий, Хлібний чи Полотняний — лише частина давньої традиції. Його справжній церковний зміст пов'язаний із Христом і Нерукотворним образом Спасителя, а тому головними дарами цього дня мають бути не лише хліб і горіхи, а віра, милосердя, вдячність і любов до ближнього.

Раніше "Апостроф" розповів, яке церковне свято відзначали 14 серпня і які традиції та прикмети пов'язані з цим днем.