Довгоочікувана пенсійна реформа може розпочатися в Україні вже у 2027 році. Підготовлений урядом законопроєкт поки що не оприлюднено, проте його основні положення озвучувалися вже неодноразово. І, головне, відомо, скільки це коштуватиме – близько півтрильйона гривень за три роки.
"Апостроф" розбирався, чи може воююча країна дозволити собі такі витрати, і де знайти ці кошти.
Уряд планує проведення пенсійної реформи, яка може розпочатися вже 2027 року. Втім, поки що навіть не оприлюднено відповідний законопроєкт, хоча основні положення реформи відомі.
Так, нею передбачається створення трьох рівнів пенсійної системи – солідарного, накопичувального та професійного. Останній стосуватиметься так званих спецпенсій, які отримують судді, прокурори, силовики, і які часто набагато вищі, ніж у інших українців. Планується, що вони не покриватимуться за рахунок держбюджету.
Солідарний рівень також видозміниться. Одна з його двох складових – базова виплата, яка не залежатиме від страхового стажу. Її розмір має становити на початковому етапі (надалі він може переглядатися з урахуванням показника інфляції) 3000 грн на місяць. Для порівняння – сьогодні сума соціальної виплати становить 2595 грн. Базова виплата необхідна задля унеможливлення бідності серед населення старших вікових категорій.
Крім базової виплати, передбачається і страхова, яка, як і зараз, формуватиметься за рахунок сплати єдиного соціального внеску (ЄСВ).
А ось накопичувальний рівень, як раніше писав "Апостроф", на відміну від більшості країн Європи, планують зробити необов'язковим – хоча спочатку всіх працюючих громадян автоматично до нього підключать (так званий автозапис) – з правом відмовитися від нього надалі.
У цьому Україна швидше копіює досвід Польщі, яка також зробила накопичувальний рівень добровільним.
Згідно з планами уряду, мінімальна пенсія, яка складатиметься з базового та страхового рівнів, на початковому етапі (тобто її розмір надалі також може змінюватися) становитиме 6000 грн. Якщо базова та страхова складові будуть сукупно меншими за цю суму, різницю покриють з держбюджету.
Реформа назріла
Як було зазначено вище, пенсійний законопроєкт ще не подано до Верховної Ради і навіть не опубліковано, а тому попунктно обговорювати власне реформу передчасно. Тим більше, що на шляху розгляду в парламенті документ може зазнати низки суттєвих змін.
Однак те, що заслуговує на підвищену увагу вже зараз, — це те, що реалізація пенсійної реформи вимагатиме значних бюджетних коштів.
Так, передбачається, що у 2027 році (якщо реформа стартує саме наступного року) додаткові витрати держбюджету, пов'язані з нею, становитимуть 169 млрд грн, у 2028 році – 140 млрд грн, у 2029 році – 157 млрд грн. Усього — 466 млрд грн. Майже півтрильйона.
Чи є у країни, що воює (а розраховувати на те, що війна найближчим часом закінчиться, не коштує) такі гроші?
За словами економічного експерта Руслана Чорного, спочатку слід визначитися з тим, що підняття мінімальної пенсії – це не пенсійна реформа.
"Це збільшення (розміру мінімальної пенсії) до рівня, до якого вже давно потрібно було зробити, тому що насправді інфляція порівняно з 2022 роком з більшості товарів становила 150%", – сказав він у коментарі "Апострофу".
Щодо власне пенсійної реформи, то вона, що називається, назріла вже давно.
"Ми чудово розуміємо, що ті, хто сьогодні сплачує податки, з яких виплачуються поточні пенсії, коли вони самі підуть на пенсію, то для них коштів не буде. Тому реформа має відбутися якнайшвидше – незалежно від війни. Тому що, чим далі ми затягуємо з цією реформою, тим гірша ситуація з Пенсійним фондом", – сказав він.
Складно, але можливо
Щодо фінансування заходів, пов'язаних з пенсійною реформою (а також збільшенням розміру мінімальної пенсії), то тут є кілька опцій.
За словами засновника інвестиційної групи "Універ" Тараса Козака, уряд може знайти необхідні кошти, збільшивши податкове навантаження – або підняти податок на доходи фізичних осіб (ПДФО), який сьогодні становить 18%, і який платять працівники, або підвищити ЄСВ (зараз – це 22% від зарплати), який платять роботодавці.
"Це нікому не подобається, проте такий варіант є", – сказав експерт у розмові з виданням.
Є й інший варіант – використання виключно бюджетних коштів (як держбюджету, так і місцевих бюджетів) без збільшення податків.
Однак повернемося до головного питання – чи є у воюючої України кошти на проведення нехай і важливої, але дорогої реформи?
"Я вважаю, що зараз гроші на неї знайти неможливо, – каже Руслан Чорний. – Тому потрібно залучати кошти закордонних партнерів, які не хочуть, щоб Україна програла, і щоб мільйони українських мігрантів знову поїхали до Європи і зіпсували статистику, і економіку. Тому треба вести переговори, щоб ця реформа відбулася за кошти партнерів".
І для цього знадобляться чималі дипломатичні навички.
"Якщо ми пояснимо, що не можемо (самостійно) забезпечити мінімальний соціальний рівень, то, ймовірно, шанси збільшаться", – погоджується Тарас Козак.
При цьому, за його словами, не йдеться про таку вже значну суму:
"Наш ВВП наближається до 10 трлн грн, відповідно 150 млрд грн (середній показник збільшення видатків на рік) – це 1,5%. Тобто йдеться про 1,5% зростання дефіциту бюджету. У нас зараз дефіцит – близько 20% (у держбюджеті на 2026 рік закладено на рівні 18,5% ВВП – "Апостроф"). Тобто – некритично".
