Нова українська влада приступає до масштабної приватизації державного майна. Всього передбачається продати близько 500 об'єктів, враховуючи кілька великих, які повинні принести бюджету мільярди гривень. Однак в останні роки приватизація в Україні практично стояла на місці, незважаючи на багатообіцяючі плани - тому на сьогодні є великі сумніви, що в 2020 році щось принципово зміниться. "Апостроф" розбирався, чому приватизація в нашій країні має непросту долю, і як зробити її "success story".
Кабінет міністрів передав Фонду держмайна (ФДМ) 415 державних підприємств для приватизації. Раніше президент Володимир Зеленський доручив Кабміну до кінця поточного року передати ФДМ для наступного продажу 500 держпідприємств, враховуючи 5 найбільш пріоритетних об'єктів для великої приватизації. Таким чином, уряд частково вже виконав доручення глави держави. А підприємства, які залишилися, напевно ж, незабаром надійдуть в розпорядження ФДМ.
Як запевнив міністр розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства Тимофій Милованов, жодне з підприємств "не є стратегічним і не виконує унікальну сервісну функцію". Крім того, більшість з підприємств знаходяться в критичному фінансовому стані.
Насправді, в Україні в держвласності перебуває близько 3,5 тисячі підприємств. При цьому більшість з них дійсно нерентабельні. Тому ще до приходу до влади нинішньої команди розроблялися плани щодо істотного скорочення кількості держпідприємств: частково шляхом ліквідації найбільш безнадійних, частково за рахунок їх приватизації.
Історія неуспіху
В Україні приватизація має непросту долю. Ще на зорі незалежності найпривабливіші об'єкти держвласності перейшли під контроль людей, яких прийнято називати олігархами. Через те, що Україна в 1990-ті перебувала у перманентній кризі, багато підприємств дісталися їхнім нинішнім власникам за безцінь. У "нульові" життя в країні почало налагоджуватися, і підвищився інтерес до решти об'єктів, які перебувають у власності держави. Зокрема з боку іноземних інвесторів.
Мабуть, найбільш відомим прикладом проведення успішної приватизації в Україні є продаж "Криворіжсталі" в 2005 році. Але навіть тут не обійшлося без скандалу. За рік до цього ВАТ "Криворіжсталь" продали консорціуму "Інвестиційно-металургійний союз", кінцевими бенефіціарами якого були бізнесмени Рінат Ахметов і Віктор Пінчук. За 93,02% акцій компанії олігархи заплатили 4,26 мільярда гривень (800 мільйонів доларів за поточним на той час курсом).
Після перемоги на президентських виборах Віктора Ющенка "Криворіжсталь" в 2005 році реприватизували, після чого повторно виставили на продаж. 24 жовтня 2005 року приватизаційний конкурс виграла компанія Mittal Steel Germany GmbH індійського мільярдера Лакшмі Міттала. Покупець заплатив за все ті ж 93% акцій "Криворіжсталі" ("Арселор Міттал Кривий Ріг") 24,2 мільярда гривень (4,8 мільярда доларів), що в 2,4 рази більше за стартову ціну та в шість раз за суму, за яку завод був проданий в 2004 році (чистий прибуток держави від продажу склав 4 мільярди доларів, так як 800 мільйонів доларів довелося повернути Ахметову і Пінчуку).
АрселорМіттал Кривий Ріг
Неприбуткова справа
Втім у наступні роки нашій країні в плані приватизації нічим похвалитися. Серед останніх великих продажів варто згадати скандальну приватизацію телекомунікаційного гіганта "Укртелеком" у 2011 році - його продали за 10,57 мільярда гривень (1,3 мільярда доларів) єдиному учаснику конкурсу (в найкращих традиціях приватизації по-українськи) ТОВ "ЕСУ", яким на той час володів австрійський концерн EPIC. Як з'ясувалося пізніше, кінцевим бенефіціаром компанії виявився ще один український олігарх Дмитро Фірташ, що у 2013 році перепродав "Укртелеком" Рінату Ахметову. Той ніби як не доплатив, в зв'язку з чим олігархи якийсь час судилися в міжнародних інстанціях. Однак восени поточного року сторони вирішили питання мировою угодою.
Останнім часом, незважаючи на економічні труднощі, в дохідну частину держбюджету за статтею "приватизація" з року в рік вносяться солідні суми - близько 20 мільярдів гривень, однак продаж держвласності приносить значно менше. Так, в 2018 році план приватизації був виконаний всього на 1,5% і забезпечив доходи держскарбниці в розмірі всього близько 300 мільйонів гривень замість 21 мільярда.
Таке хронічне невиконання дохідної частини бюджету є прихованим бюджетним дефіцитом, який покривається за рахунок запозичень. У 2019 рік Україна суттєво збільшила пропозицію своїх облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП), кошти від розміщення яких якраз і йдуть на покриття дефіциту.
У бюджеті на 2020 рік доходи від приватизації, незважаючи на безліч планів, набагато скромніші - всього 12 мільярдів гривень. При цьому між малою та великою приватизацією суми доходів поділені навпіл - по 6 мільярдів гривень. І це дивно, так як для малої приватизації сума занадто велика, а для великої - ніби як замало буде.
Відкрите питання
Поки питання про те, що саме виставлять на продаж, відкрите. Весь список підприємств, які готуються до приватизації, навряд чи потребує глибокого аналізу, так як більшість з об'єктів - невеликі і, головне, збиткові. Куди важливіше зрозуміти, що запропонують потенційним інвесторам щодо великої приватизації.
Про попередній перелік таких підприємств можна побічно судити за інформацією про те, що у вересні Міністерство розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства погодило призначення інвестиційних радників для продажу п'яти великих держкомпаній (за новим законом, об'єкти великої приватизації готуються до продажу уповноваженими для цього завдання радниками). Йдеться про Об'єднану гірничо-хімічну компанію, "Вугільну компанію "Краснолиманська", фармацевтичну компанію "Індар", завод "Електроважмаш" і Одеський припортовий завод. З останнім пов'язана ціла низка скандалів, про які раніше писав "Апостроф". Завод не можуть продати, починаючи з 2016 року. І поки зовсім незрозуміло, що принципово зміниться щодо поліпшення ситуації по підприємству в 2020 році.
Також поки немає ясності з енергогенеруючою компанією "Центренерго", яку не змогли продати ні в 2018, ні в 2019 році. До речі, стартова ціна об'єкта (78,3% акцій) була спочатку визначена в 5,99 мільярдів гривень. Тобто, якщо в 2020 році компанію все ж зможуть продати, то для виконання плану цього буде достатньо.
Теплова електростанція
З Офісу президента також звучать пропозиції виставити на продаж держпідприємство "Укрспирт", яке, за оцінками ОП, має принести бюджету не менше 5 мільярдів гривень.
Налітай!
Але чи знайдуться покупці на українські держактиви? Адже як відомо, для танго потрібні двоє. У нашому випадку - це продавець і покупець. І, якщо виставити на продаж хоч всі 3,5 тисячі держпідприємств, але бажаючих їх купити не знайдеться, то приватизація просто не відбудеться.
Ще на початку 2019 року на той час перший заступник міністра економічного розвитку і торгівлі Максим Нефьодов, який зараз очолює Державну митну службу, поскаржився на те, що в Україні "велика приватизація - це велика проблема". Він зазначив, що запропоновані до продажу об'єкти держвласності "ніхто брати не хоче".
Тут є один важливий нюанс. На початку року виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера Олег Устенко в розмові з "Апострофом" зазначав, що інвестори, як зовнішні, так і внутрішні, намагаються не вкладати в країну "на піку політичної активності - тобто як мінімум до проходження повного циклу політичної активності доведеться чекати". Тоді Україна готувалася до президентських і парламентських виборів. Але виборчий цикл благополучно завершився, Володимир Зеленський став президентом, а його партія "Слуга народу" сформувала більшість в парламенті (сам Устенко став радником Зеленського). Можливо зараз саме час продавати?
Інфографіка / Апостроф
На думку економічного експерта Тараса Козака, у 2020 році щось може вийти.
"Мала приватизація буде йтиме через систему "Prozorro.Продажі" (система електронних аукціонів). За останні півроку, фактично після приходу нової влади, через цю систему активізувався продаж малих держпідприємств, їх майна, здача в оренду майна, що належить державним підприємствам, майна, яке належить муніципалітетам", - сказав він "Апострофу".
У вас купець, у нас товар
Що стосується великої приватизації, то тут складніше.
"Дуже важливо правильно провести підготовку до продажу. Найкраще це робитимуть інвестиційні радники, які зацікавлені в отриманні певного відсотка від продажу, щоб продати дорожче, - зазначив Тарас Козак. - Будемо сподіватися, що перші такі об'єкти будуть готові до приватизації вже в першому кварталі наступного року, і до кінця 2020 року буде продано кілька знакових об'єктів, які раніше ніяк не могли дійти до продажу".
Але щоб щось продати, потрібно буде докласти чимало зусиль. За словами директора економічних програм аналітичного центру "Український інститут майбутнього" Анатолія Амеліна, Україна не є юрисдикцією, якій довіряють.
"Потрібно робити хороше road-show. Хороші продавці - це міжнародні інвестбанки, тому тут потрібно не скупитися, а наймати найкращих консультантів для продажу активів і гарантувати інвесторам безпечну роботу в Україні. Це роль президента. Він як гарант Конституції в публічному полі повинен брати участь в процесі залучення іноземців до приватизації", - сказав експерт в коментарі "Апострофу".
Гарантувати інвесторам безпечну роботу в Україні повинен президент
Це стосується і компанії "Центренерго", за яку основна боротьба (якщо компанію все-таки виставлять на торги) розгорнеться між внутрішніми інвесторами, враховуючи, що цей об'єкт входить до сфери інтересів олігарха Ігоря Коломойського.
Експерт також зазначив, що для успішної приватизації необхідно максимально спростити вхід для інвесторів, а також змінити команди, які будуть готувати і проводити приватизаційні конкурси.
Тест для нової влади
Але успішна приватизація залежить не тільки від суто технічних питань.
"Державні компанії є солодким, зручним шматком пирога для політиків, які завжди прагнули прийти до влади і осідлати грошові потоки. З такого підприємства висмоктується енергія, прибуток осідає в невеликих компаніях навколо нього (де брати, куми та інші), а саме підприємство заганяється в збитки. І завжди є пояснення, що у нас війна, криза тощо", - каже Тарас Козак.
Чи не піде все за тим же сценарієм і в 2020 році?
"А це вже тест для нової влади. Якщо (приватизація) відбудеться, значить нова влада дійсно нова. Якщо буде знаходитися маса причин, чому ми не може продати саме зараз, тому що у нас, знову-таки, війна, криза, збитки, тоді буде все як раніше", - додав експерт.
Крім того, ніякої прозорої приватизації не буде без проведення судової реформи.
"Але я сьогодні не чую в публічному дискурсі, ні Кабінету міністрів, ні Офісу президента завдань прискорити завершення судової реформи. На жаль, судова система, як була інструментом, коли можна було вирішувати питання за недорого, так на сьогодні і залишається", - зазначив Анатолій Амелін.
Бізнес-середовище існування
Але навіть якщо всі ці проблеми будуть вирішені, далеко на факт, що покупці на українську держвласність знайдуться. Що робити в цьому випадку - чекати, коли вартість активів зросте, або знижувати ціну?
Тарас Козак впевнений, що краще продати за будь-яку ціну, ніж потім за рахунок держави докапіталізовувати компанію і погашати її збитки.
Анатолій Амелін погоджується, що чекати зростання вартості державних підприємств не варто, тому що ціна може впасти ще більше.
"Ми і так чекаємо останні 20 років незрозуміло чого. При цьому роздержавлення - це один з інструментів прискорення економіки. Сама по собі економіка не покаже зростання 40% за п'ять років (саме таку мету поставив перед собою Кабінет міністрів, - "Апостроф"), адже зростання - це наслідок приходу інвесторів. А інвестори - це поява компаній, у яких є нові ринки збуту, нові технології, нові бізнес-процеси і інша бізнес-культура, якої Україні так не вистачає", - підкреслив експерт.
Варто зазначити, що Польща, зробивши свого часу приватизацію, досить тісно інтегрувалася в європейський економічний простір, тому що великі активи були придбані французами, німцями, англійцями, що принесло в країну інші стандарти ведення бізнесу. Україна ж, залишившись в локальній приватизації, по-перше, породила олігархів, по-друге, зберегла бандитські принципи ведення бізнесу.
"Тому питання зміни бізнес-середовища набагато пріоритетніше, ніж продаж активу на 10%", - резюмував Анатолій Амелін.
