Європейська комісія заявила про готовність обговорювати питання відновлення транзиту газу українським маршрутом, який було зупинено 1 січня 2025 року, а Україна не виключила такої можливості, якщо газ у "трубі" буде не російським. "Апостроф" розбирався, чи справді готується поновлення газових поставок через нашу країну, і чи прогинається знов Європа під "хотілки" Путіна.
Європейський Союз готовий вести переговори з Україною про транзит газу. Про це йдеться у заяві Європейської комісії, текст якої було опубліковано 27 січня.
"Комісія готова продовжувати переговори з Україною про постачання газу до Європи через систему газопроводів на території України, - йдеться у заяві. - Комісія готова залучити до цього процесу Угорщину разом із Словаччиною".
Як відомо, з 1 січня 2025 року Україна зупинила транзит російського газу своєю територією у напрямку Євросоюзу та Молдови. Остання сьогодні є найбільш постраждалою стороною. Газ перестала отримувати невизнана Придністровська Молдавська Республіка, при цьому правобережна Молдова залишилася без електроенергії з Молдовською ГРЕС, що розташована на території Придністров'я. Їй із електрикою допомагає сусідня Румунія.
Що стосується ЄС, то тут дефіциту газу немає, зокрема російського, який надходить сюди "Турецьким потоком", а також морем у зрідженому стані.
Проте Словаччина та Угорщина продовжують вимагати – від Києва та Брюсселя – відновлення поставок через Україну. Словацький прем'єр Роберт Фіцо пригрозив зупинити постачання електроенергії нашій країні (чого він принаймні на сьогодні не зробив), а його угорський колега Віктор Орбан пообіцяв заблокувати продовження санкцій ЄС проти Росії, якщо розгляд питання газового транзиту українською територією не буде відновлено.
Що б це означало?
З формальної точки зору транзит газу газотранспортною системою України припинився у зв'язку із закінченням терміну дії українсько-російського контракту, який, до речі, суворо виконувався, навіть незважаючи на війну. При цьому для Києва це було також і політичне рішення, мотивоване тим, що країна-агресорка не повинна отримувати доходи від постачання газу нашою територією, які вона потім використовує у війні проти нас.
Рішення про зупинку газового транзиту з 1 січня 2025 року не було спонтанним – український уряд поінформував про нього за кілька років наперед, щоб наші європейські партнери мали час підготуватися та знайти альтернативні джерела постачання газу. Проте така агресивна реакція на це рішення Угорщини та Словаччини можна пояснити тим, що ці країни, так само як і країна-агресорка, дуже сподівалися, що поставки українською територією продовжаться, а Роберт Фіцо наприкінці минулого року навіть злітав до Москви на зустріч з Владіміром Путіним, за що отримав заслужений осуд від багатьох своїх європейських колег.
Але звідки взялася надія і навіть мало не впевненість, що транзит газу до Європи через Україну продовжиться?
Протягом усього 2024 року мусувалася тема можливої заміни в поставках українською трубою російського газу на азербайджанський. Однак незадовго до Нового року обговорення цього питання якось само собою зійшло нанівець.
Проте днями президент України Володимир Зеленський заявив, що наша країна може "досить швидко" відновити своєю територією у напрямку Європи транспортування газу, але тільки не російського, а якраз того самого азербайджанського.
Крім того, у так званому "100-денному мирному плані" (існування якого вже спростували в Офісі президента України), згадується пункт про поновлення постачання російських енергоресурсів до Європи.
Аж надто багато збігів виходить.
Обіцяти - не означає одружитися
Але насправді все дещо складніше.
"Є безліч варіантів, що це (заява Єврокомісії про переговори щодо транзиту) може означати, починаючи з того, щоб заспокоїти гарячку Фіцо і закінчуючи тим, щоб використовувати південний маршрут (через Туреччину та Балкани – "Апостроф") для транспортування газу для Молдови", – сказав у коментарі виданню директор Центру досліджень енергетики Олександр Харченко.
У свою чергу, президент центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар звернув увагу на те, що Єврокомісія заявила про готовність вести переговори, а не "зробити все, що від неї залежить, щоб транзит газу було відновлено".
"А переговори, як відомо, можуть тривати довго, нудно і тяжко, особливо якщо йдеться про залучення Словаччини та Угорщини. Тобто йдеться про якийсь процес, який не передбачає якийсь фінал", - сказав експерт "Апострофу".
За його словами, така заява була зроблена для того, щоб заспокоїти Фіцо та Орбана, які погрожували заблокувати продовження санкцій проти Росії.
Як ми знаємо, санкції було продовжено, а отже, Фіцо з Орбаном свого права вето не використовували.
Але навіщо тоді наш президент робить недвозначну заяву про готовність оперативно відновити газовий транзит?
За словами Олександра Харченка, ця заява стосується радше не економіки, а політики.
"Зеленський зіграв роль "доброго поліцейського", - додає Михайло Гончар.
Таким чином, ми маємо справу з тонкою дипломатичною грою за участю Європейського Союзу та України.
При цьому ця гра може бути ще тоншою, ніж здається на перший погляд.
"Можу припустити, що йдуть непублічні розмови за участю, скоріше, Орбана, а не Фіцо, про те, щоб схилити "непохитну російську сторону" до певних кроків, які були б пов'язані з тим, щоб в обмін на відновлення транзиту російського газу, можливо, під виглядом азербайджанського, під контроль України повернулася Запорізька атомна станція. Тому у зв'язку з цим можуть робитися такі неоднозначні заяви".
Точка неповернення
А тепер поставимо запитання, яке напрошується з самого початку: чи може бути відновлено газовий транзит українським маршрутом, а також чи може це стати частиною більш широкої угоди?
"Я дуже скептичний щодо відновлення транзиту газу (через Україну) найближчим часом у будь-якому вигляді" , - заявив Олександр Харченко.
Його думку поділяють всі опитані "Апострофом" експерти.
По-перше, це неможливо навіть із технічної точки зору.
"Ніде не сказано, що через українську територію має здійснюватися транзит російського газу. А азербайджанського в принципі немає - він весь розписаний за довгостроковими контрактами на роки вперед", - пояснив виданню директор енергетичних програм "Центру Разумкова" Володимир Омельченко.
Є й інші "запобіжники" поновлення транзиту.
Як відомо, Європейський Союз має намір ще більше зменшити свою залежність від російських енергоресурсів. У 16-му санкційному пакеті, який вже підготовлено ЄС, міститься заборона на постачання російського скрапленого газу на термінали, які не пов'язані з європейською газотранспортною системою. А до 2027 року, нагадаємо, Євросоюз планує повністю відмовитися від енергоресурсів з РФ.
Крім того, президент США Дональд Трамп зацікавлений в експансії американського газу на світові, зокрема європейські ринки, а російський газ є для нього прямим конкурентом.
"Точку неповернення вже пройдено. Кремль може висувати вимоги (щодо відновлення постачання енергоресурсів, у тому числі, через Україну), і напевно їх висуватиме, але це не означає, що Європа на них погодиться під тиском "троянських коней" у вигляді Угорщини та Словаччини – вони не в тій ваговій категорії, щоб чинити такий тиск, - каже Михайло Гончар. - До того ж, ці "троянські коні" повинні будуть враховувати позицію Трампа, який навряд чи буде в захваті від перспективи, що там знову домінуватимуть російські енергоресурси".
