У акторки та ведучої Дар'ї Малахової, доньки засновника Київського драматичного театру на Подолі Віталія Малахова, помер собака з Бахмута на прізвисько Толік.
Про це вона написала на своїй сторінці у Facebook.
"Анатолія більше немає. У нас велика сімейна втрата. Наш перший врятований алабай Толік заснув і не прокинувся. Так залишити цей світ — мрія кожного, але тільки найкращі можуть собі це дозволити.
Толік потрапив до нас два роки тому — велика собака з Бахмута з посттравматичним стресовим розладом. Ми з Сергієм зустрілися з Анатолієм у Києві разом із нашим кінологом, намагаючись зрозуміти, як це — жити разом із великою собакою, яку забрали з війни. Ми дуже хвилювалися, що він нас з’їсть. Першу ніч Сергій ночував із ним удвох, і це було страшно. Але насправді страшно через інше. Як виявилося з часом, війна вбиває собак не лише на лінії зіткнення. Минулого літа наш системний постачальник Лала знову звернувся до нас, і тоді до нас також їхав алабай Тор, у якого стався обширний інфаркт до того, як він дістався до нас", - написала Малахова.
Акторка підкреслила, що розуміє, що дуже багато українців втрачають не собак, а людей у цій війні.
"І мені навіть трохи незручно писати про свою втрату. Але ця втрата — моя. У конкурсі людей із кількістю загиблих друзів я, можливо, зайняла б призове місце. Мабуть, чесно сказати, що це найбільше потрясіння після інфаркту Тора, якого я навіть не знала. Усвідомлення, що серце собаки може просто розірватися від пережитого на війні і втрати зв’язку з родиною, для мене особисто означає, що ми не маємо жодного права забувати цю страшну війну. Ми повинні лікувати своєю ніжністю максимально можливу кількість собак, людей і тварин. Зв’язати своє життя з війною означає бути готовим до її трагедій. Усе життя.
Вчора, після повернення з ферми ми сказали дітям. Цілий вечір ми говорили про смерть, про війну, про місію кожного з нас — рятувати, допомагати, відновлювати, навіть коли нагороди у вигляді щасливого майбутнього може не бути. Але хтось має рятувати собак любов’ю. Треба продовжувати", - зазначила Малахова.
Вона розповіла, що Толік знав усі звуки ракет, завжди гавкав на них і на дрони, переживав, коли хтось із дітей купався в озері, і намагався рятувати. Він дуже боявся грому й дощу, ховався та гавкав.
"Мій вибір — дозволяти дітям близьке спілкування із собаками з лінії фронту після дозволу кінолога. Хтось скаже, що це ризик. Я скажу, що ніхто не знає, що краще: сміливість чи безпека, відкрита любов чи уникання. Кожен обирає свій рівень відкритості. Більшість дорослих мають великі проблеми зі зближенням, і це не життя, а існування. Dr. B. J. Miller, відомий американський фізіотерапевт, який досліджує смерть у хоспісах, говорить, що врешті-решт дуже важливо надихатися смертю. Важливо дати помираючій людині побачити сніг не через вікно лікарні, а зліпити сніговика і принести в ліжко. Це і є щастя існування, сенс буття.
На певному етапі життєвої подорожі ми з Анатолієм опинилися разом, і це була дуже щаслива подорож. Він подарував нам стільки щастя й любові, що наша любов до нього здавалася нескінченною. Зараз я переживаю дуже важкий період свого життя, просто усвідомлюючи, що ця війна навіть розриває серця собакам", - написала акторка.
Як повідомляв "Апостроф", у Кривому Розі врятували песика, який опинився під завалами пошкодженого російською ракетою будинку.
