Проєкт меморіалу ГУР, створений скульптором Назаром Біликом у співпраці з Guess Line Architects, номіновано на Премію Європейського Союзу в галузі сучасної архітектури — Міс ван дер Рое (Mies van der Rohe Award).
Повідомляє "Лівий берег" і Назар Білик спільно з Guess Line Architects.
Проєкт меморіалу ГУР, створений скульптором Назаром Біликом у співпраці з Guess Line Architects, номіновано на Премію Європейського Союзу в галузі сучасної архітектури — Mies van der Rohe Award.
Читайте також: У Франції відкрили стелу в пам'ять про загиблих журналістів: серед імен Вікторія Рощина.
Меморіал ГУР
Перший елемент меморіалу розвідникам відкрили у Києві 24 лютого 2025 року — напередодні третіх роковин повномасштабного вторгнення Росії. Повністю меморіал презентували 17 червня 2025 року. Ідея належить архітектору Андрію Лесюку та скульптору Назару Білику.
"Ця премія справді одна з найпрестижніших європейських нагород галузі, якщо “Нобель” від архітектури — це Пріцкерівська премія, то друга, як говорять самі архітектори — це премія Міс ван дер Рое (The European Union Prize for Contemporary Architecture — Mies van der Rohe Award)", — розповідає скульптор Назар Білик.
Назар Білик
Премію заснували у 1988 році в Барселоні Фундація Mies van der Rohe та програма Європейського Союзу з підтримки культурного й креативного секторів. Це одна з головних архітектурних відзнак континенту, що раз на два роки відзначає найкращі проєкти в категоріях Architecture, Emerging і Young Talent.
Премія розглядає "досконалість" у комплексному вимірі — оцінюючи, наскільки архітектурні проєкти гармонійно поєднують природне, штучне й людське середовища та сприяють підвищенню якості простору, у якому ми живемо.
Вона не лише відзначає найкращі зразки сучасної архітектури, а й поширює їхні історії, впливаючи на формування європейської архітектурної політики, започаткованої близько 20 років тому.
Премія підтримується програмою Creative Europe та визнається у світі як найпрестижніша архітектурна нагорода Європи, яка відзначає видатні архітектурні роботи по всій Європі, підкреслюючи внесок якісної архітектури у сталий розвиток і добробут громадян.
"І цього року серед номінантів виявився не лише архітектурний об’єкт,а саме меморіал. І в ньому поєднується і скульптура і архітектура. Сенси, які ми вкладали в меморіал розвідникам тепер можут ьстати частиною великого європейського контексту. Я проглядав премії за десятиліття і вона фіксувалась в основному на інноваціях в житловій, публічній архітектурі, була і культурна.
А тепер тут виявляється меморіал, який ще більше вимагає не функціонального заглиблення, а більш філософського напруження для прочитання сенсів, які розкриваються.
Тому я бачу в цьому не просто офіційну відзнаку, а особисту творчу радість, бо пам’ять і наша історія, про яку ми говорили в меморіалі, тепер буде більш доступнішою європейському глядачеві. Це такий місток, який ми створюємо живучи в Україні і нас оцінюють в Європі", - додає співтворець меморіалу.
Назар Білик також наголошує, що ця відзнака не є просто архітектурним конкурсом, де є майданчик, щоб показати свої проєкти, а є можливістю стати частиною спільного європейського культурного поля.
"Пам’ятник розвідникам — не про монументальність чи функціональність, а радше про уважність, про філософський погляд, внутрішній зір. В нього великий спектр відсилок: концепції Петера Цумтора із його мінімалізмом і принципи роботи Жана Нувеля (обидва лауреати Пріцкерівської премії) , тож ми ведемо цей діалог із європейськими архітекторами, розвиваємо цей досвід.
Для нас ця номінація є ознакою зрілості і що пам’ять про цю війну набуває не лише національьного, а й універсального загальносвітового, чи принаймні загальноєвропейського значення.
І приємно, що саме скульптура, яка створюється особисто, але водночас стає і колективною, і конкретною, і водночас абстрактною, яка відтворює наш досвід війни і стає зрозумілою для будь-якої європейської людини".
Раніше ми розповідали, що у Львові тривають дискусії навколо демонтажу таблиці бахмутської режисерки.
