Політолог-міжнародник, викладач курсу новітньої історії України у паризькому Інституті східних мов і цивілізації (INALCO), фахівець з інституційного права Євросоюзу та відносин Україна-ЄС і віце-президент міжнародної організації "Україна в Європі" (Париж) ВОЛОДИМИР ПОСЕЛЬСЬКИЙ у другій частині інтерв’ю "Апострофу" розповів про те, як президентські вибори в Росії та нові санкції США позначаться на ситуації на Донбасі і якими є найбільші виклики для Європи в новому році.
Першу частину інтерв'ю читайте тут: Є загроза, що Європа застосує "ядерну зброю" проти України - політолог
- Від Володимира Путіна, якого невдовзі, як очікується, переоберуть на ще один президентський термін, варто чекати чогось нового в питанні Донбасу та взагалі України?
- Думаю, що не варто. Для Росії це теж перехідний рік. По-перше, через вибори. По-друге, буде чемпіонат світу з футболу. Росія зацікавлена, щоб все відбулося якнайкраще – для неї це питання іміджу, крім того, вони витратили величезні гроші. Тобто доти ситуація не буде змінюватися. Крім того, Путін переобереться ще на шість років. Я думаю, російська позиція фундаментально не зміниться. В нещодавньому інтерв’ю "Коммерсанту" [заступник міністра закордонних справ Росії Григорій] Карасін сказав, що для них важливо не просто не дати Україні контролювати кордон, а щоб будь-хто – якісь там миротворці – якимось чином не міг контролювати кордон, оскільки вони, мовляв, думають про життя жителів Донбасу.
Тобто Росія займає чітку позицію, і всі ми розуміємо, що йдеться про замороження конфлікту, як було в Придністров’ї. Ситуація, думаю, не змінюватиметься, поки Росія хотітиме витрачати гроші на підтримку Донбасу – у військовому плані й економічному.
- А що могло б вивести мирні переговори з глухого кута?
- Ну, це неможливо. Скільки є в світі заморожених конфліктів… Практично всі зацікавлені в тому, щоб теперішня ситуація зберігалася, навіть Україна. Вона займає таку трохи двозначну позицію: ми говоримо, що підтримуємо мінський процес, але ми не можемо його реалізувати, тому що це призведе до легітимізації російських найманців; але ми не хочемо від нього відмовлятися, щоб санкції зберігалися. По-друге, немає якогось механізму, який би справді нам дозволив вирішити ситуацію. Ну яка альтернатива мінському процесу? Ми не можемо відвоювати Донбас – немає в України такої можливості, якщо ми говоримо, що проти неї такий підступний і агресивний суперник, як Росія. Ми не можемо вирішити це питання, ніяким чином. А Росія хоче далі використовувати Донбас як точку впливу на Україну, виснаження України. Європейці ж виступають за стабілізацію ситуації. Ситуація, я вважаю, й далі буде заморожена – принаймні до того часу, поки Путін буде при владі.
"Поки Путін буде при владі ситуація на Донбасі буде і далі заморожена", - говорить політолог
- Вже цієї зими в США мають опублікувати список російських олігархів та чиновників, щодо яких можуть застосувати нові персональні санкції. Наскільки боляче це вдарить по Росії?
- Так, це може бути досить серйозний удар по Путіну, тому що покаже, як функціонує російський режим, їхні методи збагачення і так далі. Власне, тільки американці можуть зробити подібне, бо мають потужні механізми перевірки фінансової системи, доступ до цих даних. Хоча важко сказати, як це вплине на Росію.
Глобально важко прогнозувати, якими будуть відносини Росії та США наступного року. Через непередбачуваність Трампа, через розслідування [щодо втручання РФ в американські вибори і можливі зв’язки команди Трампа з Росією], через те, що він ослаблений – важко сказати, яким чином вони розвиватимуться. Зараз тенденція справді негативна через слідство щодо втручання, багато американських парламентаріїв займають чітко антиросійську позицію, будуть опубліковані санкції…
Але що це змінить фундаментально для Росії? Вдарить, наприклад, по окремих олігархах, послабить їхні позиції. Але вони, думаю, все-таки не настільки залежні від США, їхній бізнес, що це щось кардинально змінить у функціонуванні російського режиму, правлінні Путіна. Росії колапс поки що не загрожує.
Штати втратили багато довіри у своїх партнерів: Трамп відмовився від традиційних альянсів і сприймає міжнародні відносини як стан війни всіх проти всіх. Захід більше не сприймається як єдине ціле. Тобто США втратили роль безперечного лідера [західного світу] і нічим нам фундаментально не допоможуть.
- Які виклики для Євросоюзу вам здаються найбільш серйозними та важливими в 2018 році?
- По-перше, Ангела Меркель в Німеччині має вирішити питання щодо свого майбутнього уряду, коаліції. Я думаю, все-таки знову буде створена "велика коаліція" [з ХДС/ХСС та СДПН]. Німеччина і Франція надалі залишаються політичним мотором європейської інтеграції.
Є ризик тренду подальшого ухилу вправо. Ви знаєте, що в Австрії [Себастьян] Курц переміг з програмою майже крайніх правих. Є проблема популістів. У Франції головою "Республіканців" стала людина, яка теж має дуже антиімміграційну риторику, консервативну. Є загроза того, що європейський політичний спектр ставатиме все більш радикально правим. Позиція антиімміграційна, що кожен за себе, за національні інтереси, й далі розхитуватиме човен європейської інтеграції.
Хоча фундаментально нічого не зміниться, тому що в економічному плані і з правової точки зору ЄС не може розвалитися – ухвалені сто тисяч сторінок законодавства, країни настільки пов’язані між собою, і що б не сталося, економічний союз завжди буде існувати. Тільки політично він послаблюватиметься тією чи іншою мірою.
"В економічному плані і з правової точки зору ЄС не може розвалитися", - зазначає Володимир Посельський
Ще є питання, так би мовити, східного фронту ЄС. Є проблеми з Польщею – що ЄС почав процедуру застосування якраз тієї "ядерної зброї" (йдеться про можливу втрату Польщею права голосу в Раді ЄС, - "Апостроф"). Раніше це тільки раз було – колись Австрію позбавили права голосу, тому що в уряд увійшли крайні праві. Є проблеми з Угорщиною, також питання, щоб проти неї застосувати санкції, бо угорці не хочуть визнавати міграційну квоту. Тобто є проблема, як ЄС вчинити щодо цих країн. Це теж послаблює Європейський Союз.
- Наскільки результати цьогорічних виборів успішні для радикальних партій в країнах ЄС? З одного боку, деякі показали найкращі результати в своїй історії. З іншого, вони ніде не перемогли, тільки Австрійська партія свободи увійшла до уряду.
- Ситуація така, що праві партії переймають риторику крайніх правих і перемагають завдяки цьому. Можливо, це краще, ніж щоб самі крайні праві прийшли до влади…
- Якщо зважати на проблеми з формуванням коаліції в Німеччині, що чекає на план Еммануеля Макрона з реформування ЄС?
- Я думаю, тут буде все-таки хепі-енд, і в Німеччині знайдуть компроміс. Уся німецька політична культура після Другої світової війни базується на пошуку компромісу. Навіть той самий [лідер СДПН Мартін] Шульц розуміє, що проведення нових виборів тільки зашкодить, бо крайні праві матимуть більше голосів. Я думаю, що все-таки домовляться, і буде створено коаліцію. Або, крайній варіант, Меркель може керувати міноритарним урядом.
Щодо реформ Макрона, то я до цього трішки скептично ставлюся. Звичайно, дуже позитивно, що він став президентом, бо серед усіх кандидатів він єдиний був проєвропейський. Його план реформування ЄС, звичайно, цікавий. Але треба розуміти, що процес ратифікації угод ЄС, якщо подивитися на останні ухвалені угоди, займає десятки років. Щоб почати якусь реформу ЄС і змінити самі установчі договори, потрібно провести міжурядову конференцію, щоб усі країни домовилися і потім ратифікували це. Це дуже складно, і є перевтома від такого. ЄС вже двадцять років реформується. Якщо говорити про кардинальні реформи, зміни установчих договорів, то, думаю, цього не буде. На це не вистачить і двох термінів Макрона.
