У вівторок, 1 жовтня, Україна узгодила так звану "формулу Штайнмайєра", яка стосується мирних модальностей врегулювання військового конфлікту на Донбасі. Завдяки цьому відкрився шлях до прямих переговорів президентів України Володимира Зеленського та РФ Володимира Путіна в Нормандському форматі. Поза всякими сумнівами, 1 жовтня був зроблений перший крок до припинення війни на сході України, однак радіти ще зарано. Мир може виявитися короткостроковим, а по суті - всього лише паузою перед новою, страшнішою війною.
"Формула Штайнмайєра" була узгоджена в Мінську на засіданні Тристоронньої контактної групи (ТКГ) з питань врегулювання конфлікту на Донбасі. Як вже пояснював "Апостроф", "формула Штайнмайєра" - це черговість етапів припинення війни на Донбасі в рамках Мінських угод. Ідея належить нинішньому президенту Німеччини Франку-Вальтеру Штайнмайєру. У 2013-2017 роках він обіймав посаду міністра закордонних справ ФРН та брав участь в переговорах в Нормандському форматі, що складається з представників України, Росії, Франції та Німеччини.
Етапи досягнення миру по Штайнмайєру передбачали проведення місцевих виборів в ОРДЛО під контролем ОБСЄ, але до передачі кордону під контроль України. Саме такий порядок і передбачений Мінськими угодами. Так в пункті 9 цих домовленостей відновлення повного контролю над державним кордоном з боку уряду України повинно було початися в перший день після місцевих виборів та завершитися після всеосяжного політичного врегулювання. Однією з головних опцій політичного врегулювання, згідно п.11, є проведення конституційної реформи та вступ в силу нової Конституції, яка передбачає особливий статус окремих районів Донецької та Луганської областей (про цей статус згадував Володимир Зеленський). А особливий статус ОРДЛО, в свою чергу, повинен передбачати амністію особам, які брали участь в конфлікті, участь органів місцевого самоврядування (обраних на місцевих виборах!) в призначенні голів органів прокуратури та судів, а також формування "загонів народної міліції" (вчорашніх бойовиків) для підтримання громадського порядку.
У такому вигляді Мінські угоди, фактично, вводили проросійських сепаратистів в правове поле України, легалізували федеративний статус нашої країни та залишали "за дужками" питання деокупації Криму. Також вчорашні бойовики отримували можливість впливати на українську політичну повістку в інтересах РФ.
Природно така черговість не влаштовувала Київ, який наполягав на тому, що вибори повинні бути проведені після того, як державний кордон повністю перейде під контроль України. В іншому випадку, на думку української сторони, вибори пройшли б під контролем бойовиків та російських військ, які зайняли частину території Донбасу. Таку позицію підтримували багато громадян України, особливо ті, хто встиг повоювати на Донбасі чи навіть втратив на війні своїх близьких.
Проте, узгодження "формули Штайнмайєра" мало відбутися ще на попередньому засіданні ТКГ, 18 вересня. Але тоді Україна зупинила процес, висунувши низку додаткових умов. Зазначимо, що згода на застосування "формули Штайнмайєра" є умовою проведення зустрічі в Нормандські форматі, за участю президентів Росії, України, Німеччини та Франції. В рамках цієї зустрічі має відбутися пряме спілкування між Володимиром Зеленським та Володимиром Путіним. Саме цього спілкування так вперто домагається український президент.
Напередодні переговорів 1 жовтня колишній учасник ТКГ з боку України, відомий політик та дипломат Роман Безсмертний оприлюднив цікавий документ. Це був порядок імплементації "формули Штайнмайєра" в українське законодавство. "Цей папірець готується від імені ТКГ в Мінську для глав держав Нормандського формату і подається, як "формула Штайнмайєра", - повідомив Безсмертний, заявивши, що такий "документ" в жодному разі не повинен бути затверджений.
В "папірці" йшлося про Тимчасовий закон про особливий порядок місцевого самоврядування в ОРДЛО, який починав би діяти в 20:00 у день проведення місцевих виборів в окремих районах Донецької і Луганської областей. організованих відповідно до Конституції та Законів України та під наглядом ОБСЄ.
Відповідний закон почав би діяти на постійній основі в тому випадку, якщо БДІПЛ підтвердить відповідність проведених виборів стандартам ОБСЄ і нормам законодавства України. При цьому в оприлюдненому документі ні слова не говориться про те, коли ж, власне, державний кордон повинна перейти під контроль України - до або після виборів.
Достовірність опублікованого Безсмертним документа підтвердив і сам президент Володимир Зеленський, на брифінгу, скликаному у вівторок з нагоди засідання ТКГ. "Я хочу окремо поговорити про найбільшу страшилку останніх тижнів під назвою "формула Штайнмайєра". Що означає ця формула? Це одне-два речення, ось і все. Тимчасовий закон про особливий порядок місцевого самоврядування в ОРДЛО, відомий також в суспільстві як закон про особливий статус Донбасу. Він починає діяти на постійній основі за умови.., що там відбудуться місцеві вибори, проведені згідно з Конституцією та законодавством України, а також після публікації звіту ОБСЄ про те, що вибори відбулися відповідно до норма ОБСЄ та міжнародних стандартів демократичних виборів", - заявив президент.
Пізніше в мережі з`явилася повна версія документа, який погодила Україна.
При цьому Зеленський запевнив, що "ніяких виборів під дулом кулеметів не буде і не може бути", наголошуючи, очевидно на те, що чистоту процесу контролюватиме ОБСЄ. Відповідь на важливе питання, а що при цьому будуть робити незаконні збройні формування, зведені в два "армійських корпуси", які діють на території ОРДЛО та керуються з Росії, залишилася "за кадром".
Що ж відбулося насправді?
Як і передбачав "Апостроф", у президента Володимира Зеленського не виявилося, та й не могло виявитися ніяких інших ефективних інструментів припинення війни на Донбасі, крім Мінських угод. Більш того, всі обіцянки команди "Зе" розширити Нормандський формат за рахунок Великобританії та США, так і залишилися обіцянками через небажання фігурантів Нормандського формату щось міняти. Виконуючи існуючи положення "Мінську", Володимир Зеленський дійсно зможе припинити війну на Донбасі - і це бажання можна тільки вітати. Але в цьому випадку історія України може бути схожою на історію Веймарської республіки, яка утворилася замість кайзерівської Німеччини після її поразки в Першій світовій війні в 1918 році.
Переживши територіальні втрати, молода республіка майже всі роки свого існування переживала (як і Україна) різні економічні і політичні потрясіння. Одним з таких потрясінь став Капповський путч 1920 року, вчинений за участю фрайкора - воєнізованих формувань, створених з учасників Першої світової війни. Фрайкор здійснив державний переворот, захопивши урядовий квартал в Берліні. При цьому німецький рейхсвер (збройні сили) відмовилися виступити проти своїх фронтових товаришів.
Свій фрайкор є і в Україні. Це колишні фронтовики, бійці добровольчих батальйонів, в тому числі, українські націоналісти. Свої Вольфганг Капп та Вальтер фон Лютвітц (вожді капповского путчу) в Україні теж знайдуться. Вони можуть не пробачити Володимиру Зеленському встановлення миру на таких умовах, якими б благими намірами ці дії не були б продиктовані.
Український "капповський путч" може закінчитися дуже погано для країни. Нове кровопролиття в центрі Києва (а мирним "третій Майдан" ні в якому разі не буде) неминуче призведе до послаблення влади і до "параду суверенітетів" - адже зовсім не виключено, що й інші регіони України захочуть наслідувати приклад ОРДЛО і отримати свій "особливий статус ". Спроба уряду придушити ці виступи (якщо йому вдасться встояти перед натиском "фрайкоровців") може привести до справжньої громадянської війни, внаслідок якої Україна розлетиться, немов скляна ваза, ставши справжнім failed state. А саме цей результат і є однією з цілей Володимира Путіна, який прагне підпорядкувати собі нашу країну.
Таким чином, спроба Володимира Зеленського встановити мир саме за таким сценарієм може привести лише до ще більш глибоких потрясінь. Причому, як свідчить історія, через дуже короткий час.
Від редакції: Рішення президента щодо "формули Штайнмайера" викликало неоднозначну реакцію серед громадян, і ми закликаємо усіх до широкої дискусії та суспільного обговорення.
