Політичні підсумки тижня, що минає, зокрема засідання Верховної Ради, яке відбулося в понеділок, 30 березня, незважаючи на результативні голосування, підтвердило вкрай неприємний для влади факт: "турборежим" фракції "Слуга народу" (СН), схоже, остаточно наказав довго жити. При потенціалі в 248 голосів (а з урахуванням представників СН Дмитра Разумкова і Руслана Стефанчука, які сидять в президії - всі 250), пропрезидентська фракція вже не здатна ухвалити необхідні рішення самостійно. "Апостроф" розбирався, що стоїть за відсутністю голосів у пропрезидентській фракції, і про те, чому кінець монобільшості неминучий.
По низхідній
Першим серйозним дзвіночком того, що монолітність президентської фракції залишається в минулому, стало голосування за відставку генерального прокурора Руслана Рябошапки 5 березня. Тоді фракція "слуга" дала лише 179 голосів. Голоси, яких бракує, довелося шукати у "Опозиційної платформи - За життя" (ОПЗЖ), депутатських груп і позафракційних нардепів. Втім, вже з призначенням нового генерального прокурора Ірини Венедиктової у монобільшості не було таких проблем: не вистачило лише двох голосів - мабуть, всі дуже хотіли сподобається новому господарці Різницькій. Однак у будь-якому разі успішне голосування забезпечили депутатські групи "За майбутнє", "Довіра" та частина позафракційних.
Усі наступні голосування йшли по низхідній: вже 30 березня для призначення міністра охорони здоров'я Максима Степанова була потрібна допомога все тих же депутатських груп і ОПЗЖ, а по міністру фінансів Сергію Марченко підсобили фракції "Голос", групи "Довіра" та позафракційні.
Для ухвалення закону про ринок землі і першого читання так званого "антиколомойського законопроекту" були залучені голоси опозиційних фракцій "Європейської солідарності" (ЄС) і "Голосу". Це при тому, що дані фракції в цілому ніколи не підтримували ініціативи влади. Під час голосування за "антиколомойський законопроект" СН змогла мобілізувати лише 198 голосів, а за ринок землі - 206.
Про те, що підтримувати дисципліну в такій великій фракції буде проблематично, говорили неодноразово. Об'єднання депутатів було побудовано не за партійним принципом, а навколо рейтингу президента Володимира Зеленського. Не додавала оптимізму і наявність всередині фракції неформальних груп, орієнтованих на того чи іншого бізнесмена чи політика.
Якщо на перших порах Офісу президента вдавалося взаємодіяти з групами Коломойського, Авакова, Пінчука та "митників", то після зміни Богдана на Єрмака, ситуація кардинально змінилася. Новий глава Офісу не встиг налагодити комунікацію, але вже налаштував проти себе групу народних депутатів. За різними оцінками, фронда в СН вже налічує 50-60 осіб. В результаті, пішли удари по ОП - спочатку через мінські переговори з представниками ОРДЛО. Погіршило ситуацію оприлюднення нардепом-"слугою" Гео Леросом відео з братом Андрія Єрмака Денисом, який обговорював призначення на різні посади за певну мзду в Київській митниці, міністерстві інфраструктури, "Укрзалізниці", "Енергоатомі" та інших державних структурах.
Фактор Коломойського
Найбільш гучна й радикально налаштована купка депутатів - так звана "група Коломойського", за великим рахунком стала першим ініціатором внутрішнього розколу в СН. Її чисельність всередині фракції оцінюють приблизно в 25 депутатів. Голосування за "антиколомойський законопроект" показало, що вона буде до останнього відстоювати інтереси бізнесмена. Більш того, останні події можуть послужити активізації створення нового політпроекту спеціально під Коломойського. Тим більше, що чутки про появу нової партії ходять вже досить давно. Хедлайнерами політсили можуть стати нардеп Олександр Дубинський, а також скандальний проросійський блогер Анатолій Шарій. Правда, поки рейтинги демонструють вкрай низьку підтримку цього проекту.
Олександр Дубинський
"Виокремлення" групи Коломойського в окрему групу, це питання часу. "Чим далі, тим більше ситуація всередині фракції і парламенту буде загострюватися. Можна прогнозувати, що в Раді лінії розмежування пройдуть не за партійним принципом, а за тим наскільки депутати будуть готові підтримувати ті чи інші рішення", - говорить "Апострофу" політолог Євген Магда.
За його словами, в Раді повторюється сценарій попереднього скликання, коли юридично коаліційна більшість існувала, але формально голосування проходили по інтересам.
Спільне голосування з депутатськими групами "За майбутнє" і "Довіра" давно стало традиційними для більшості. За словами співрозмовника в керівництві СН, ці групи були створені для резерву голосів.
"За майбах ("За майбутнє") було створено під Ігоря Валерійовича, а "Довіра" - в кулуарах "хор Верьовки" (так називають співвласника найбільшої аграрної компанії Kernel Андрія Веревського, -" Апостроф ") - як його противагу. Там депутати з загальними інтересами в аграрному бізнесі, і вони досить лояльні до Офісу президента. Тобто якщо "За майбах" не захоче голосувати, то нам на допомогу прийде друга депутатська група", - розповідає співрозмовник видання.
На дострокові?
Опитані "Апострофом" експерти погоджуються, що монобільшості у Верховній Раді більше не існує. Пропрезидентській фракції зараз буде необхідно під кожне голосування забезпечувати нову конфігурацію політичних сил, для забезпечення позитивного результату. Друге читання "антиколомойського законопроекту" покаже, наскільки успішно Офісу президента вдалося знайти союзників.
Однак тут потрібно враховувати, що опозиційні фракції "Голос" і ЄС підтримали ініціативу швидше ситуативно, а не тому що готові співпрацювати більшістю.
"Від голосування по банкам залежала подальша співпраця з МВФ і ймовірність подальшого дефолту. Обидві політичні сили в своїх програмах підтримували роботу з фондом. Думаю, що їх електорат не зрозумів би їх, якби вони не проголосували. По землі, я не пам'ятаю, щоб вони виступали проти. В даному випадку, їм було вигідно голосувати "за". по-перше, вони не кидають виклик західним партнерам. А по-друге, можуть показати це як свою перемогу по необхідним для держави рішенням", - говорить "Апострофу" політолог Петро Олещук.
ЄС підтримала ініціативу Слуг народу
За його словами, найближчим часом у Верховній Раді настане "епоха ситуативних союзів" - групи, що орієнтуються на олігархів та інших топ-гравців на кшталт Авакова можуть відмовити влади в підтримці. Разом з тим, депутати, які орієнтуються на президента Зеленського, на таку конфронтацію не підуть. Але таких близько 170-180 осіб.
Сказати точніше зараз складно: значна частина народних обранців не була присутня на останньому засіданні парламенту. Формально - через ситуацію з карантином і самоізоляцію. Але ближче до закінчення карантинних заходів стане зрозуміло, скільки людей дійсно залишилося у Зеленського. І чи є подальший потенціал роботи Ради в форматі монобільшості. Тим паче, що багатьох з них будуть банально перекуповувати.
"По рядах (в залі для голосувань, - "Апостроф") часто прогулюються "старі" депутати на кшталт Нестора Шуфрича і Артура Герасимова. І "тролять" нас. Мовляв, наші депутати отримували в минулому скликанні "доплати" по 10 тисяч доларів на місяць в конверті, а вас тримають за лохів: ви тиснете кнопки, а хтось гребе мільярди", - розповів "Апострофу" один з нардепів, які представляють СН. За його словами, це дуже демотивує фракцію. "І якщо почнеться розкол, то багато депутатів, які зараз живуть на одну зарплату в 20-25 тисяч гривень, плюнуть і тоді Зеленський залишиться без людей", - підкреслив нардеп.
У цьому контексті не дивно, що ще до карантину в кулуарах пішли розмови про ймовірні дострокові парламентські вибори, які можуть відбутися восени. Варто нагадати, що вже в серпні минає рік від останніх позачергових парламентських виборів. Це дає право президенту Зеленському розпустити парламент - підставу для цього завжди можна придумати. Наприклад, ініціювати складання мандатів 150 депутатів, що автоматично робить Верховну Раду недієздатною.
Але чи піде на це президент? Професор політології Києво-Могилянської академії Олексій Гарань відзначає, що розпуск парламенту - це право президента, а не його обов'язок. Він вважає, що позачергові вибори зараз не вигідні владі. Повторити успіх минулого року навряд чи вийде, а опозиційні партії віднімуть частину електорату.
"Всередині фракції йдуть процеси конфронтації, але вона поки не розкололася. Так, відкололася "група Коломойського", проти Єрмака виступило близько 60 депутатів, але потім більшість з них все-таки голосувало за призначення генпрокурора Венедиктової. З кожного питання зараз йде внутрішньопартійне обговорення. Але голосів для роботи в турборежимі і справді вже немає", - сказав виданню Гарань.
Поки пропрезидентській фракції вдається домовиться з ситуативними союзниками для забезпечення необхідною кількістю голосів. Але одного разу ці домовленості можуть перестати працювати. Тоді, як вважають експерти, Зеленському все-таки доведеться піти на перезавантаження Верховної Ради. В такому випадку, він хоч і отримає меншу фракцію, але все-таки зможе нею повноцінно управляти. Зараз же через розброд та хитання президент ризикує взагалі залишитися без контролю над Верховною Радою...
