Після тривалих коливань лідер української рок-групи "Океан Ельзи" (ОЕ) Святослав Вакарчук врешті-решт заявив про те, що не балотуватиметься в президенти на найближчих виборах. Чому так сталося, і чи зможе Вакарчук надалі претендувати на повноцінну участь у великій політичній грі, читайте в матеріалі "Апострофа".
Уміння тримати інтригу до останнього в українській політиці означає дуже багато. Чого тільки вартує історія з шоуменом Володимиром Зеленським, який дочекався новорічного прайм-тайму, щоб в ефірі телеканалу "1+1" заявити про своє висунення в президенти. Це дало непоганий поштовх його виборчій кампанії, змусивши говорити українське суспільство про появу так званих "нових облич" в гонці за президентське крісло.
Тягнув час і Святослав Вакарчук, періодично роблячи вельми розлогі заяви про свої політичні амбіції, при цьому всіляко оминаючи в них конкретні плани. Минулого тижня, 23 січня, під час свого виступу в Лондоні в рамках заходів, організованих британським українським суспільством, він вкторе в традиціях шоу-бізнесу "підігрів" публіку: "Я - в справі і скоро ви дізнаєтеся більше". Щоправда, в якій саме "справі" він вирішив взяти участь, відомий співак тоді сказати не захотів. Але вже в неділю, 27 січня, в YouTube з'явилася заява Вакарчука, що він не братиме участі у президентських перегонах.
Водночас риторика Вакарчука звелася до того, що його відмова від президентських амбіцій ніяк не свідчить про його небажання надалі займатися політикою. "Разом з моєю командою я буду працювати над тим, щоб проєвропейські сили перемогли. Я буду працювати над тим, щоб привести до влади якомога більше молодих професіоналів – людей майбутнього, тих, для кого справедливість і державні інтереси – понад усе!", - заявив він в своєму зверненні. Традиційно слова Вакарчука викликали більше питань, ніж відповідей. Ключове питання – про яку команду каже співак, якщо крім "Океану Ельзи" у нього нікого немає?
У цьому, власне, і криється головна проблема політичного майбутнього Вакарчука: через свою нерішучість він, маючи все для цього можливості, так і не сформував повноцінний кістяк політичної команди, з якою можна було б вирішувати серйозні політичні завдання. Небажання Вакарчука ще до старту виборчої кампанії дати зрозумілу відповідь на питання про свої президентські амбіції, з яким до нього приходили різні політичні команди протягом усього минулого року, відлякало багатьох потенційних союзників. Наприклад, "єврооптимісти", які в теорії могли б перейти до Вакарчука, змушені були податися до лідера "Громадянської позиції" Анатолія Гриценка. В результаті один з лідерів цієї групи Світлана Заліщук стала радником "першого непрохідного" з міжнародних питань.
Зараз, після офіційної відмови від балотування в президенти, у Вакарчука залишилося не так вже й багато свободи для маневру. Йому потрібно визначитися з тим, кого з кандидатів він публічно підтримуватиме вже зараз. Чи буде це Петро Порошенко (про що пишуть деякі ЗМІ), або ж вибір Вакарчука зупиниться на Анатолії Гриценку чи Андрії Садовому – за великим рахунком, не так важливо. У будь-якому разі, Вакарчук ризикує втратити свою політичну суб'єктність. А це – крок до настільки нелюбимої їм ролі залежного віп-спікера. Цю історію Вакарчук вже проходив за часів депутатства в "Нашій Україні", коли вирішив здати мандат, не просидівши й року у депутатському кріслі.
Звичайно, не виключено, що зараз Вакарчук вирішить знову "піти в себе", обравши улюблену тактику мовчання. Але в даному випадку ця боязкість може негативно позначитися на іміджі "правдоруба" Вакарчука, який ратує за кардинальні зміни в Україні. Адже чимало симпатиків популярного співака закономірно спитають: якщо не ти, то хто?..
А вже з літа стартує парламентська кампанія, на яку Вакарчук явно робитиме головну ставку. І тут без повноцінної команди – як у центральному штабі, так і на місцях – робити музикантові-одинаку нічого. Звичайно, під цей проект знайдуться спонсори (зокрема, в ЗМІ писали про зацікавленість у персоні Вакарчука з боку олігарха Віктора Пінчука), але гроші – хоч і важливий, але не визначальний елемент для повноцінної участі у будь-яких загальноукраїнських виборах. І політична безініціативність лідера ОЕ в даному випадку може призвести до того, що черговий шанс заскочити до великої гри знову буде згаяно...
