Дострокові вибори до Верховної Ради були позбавлені змісту - Ольга Айвазовська

Голова правління Громадянської мережі ОПОРА ОЛЬГА АЙВАЗОВСЬКА вважає, що дострокові парламентські вибори були беззмістовними і неконкурентними. Але водночас цей виборчий процес змінив критерії оцінювання кандидатів виборцями. Про те, чи можна назвати дострокові парламентські вибори чесними та вільними, та чому наступні можуть пройти з порушеннями та фальсифікаціями, ОЛЬГА АЙВАЗОВСЬКА розповіла в інтерв`ю "Апострофу".

- Громадянська мережа ОПОРА активно спостерігала за достроковими парламентськими виборами. Цікаво, як ви особисто їх оцінюєте?

- Оцінювати парламентські вибори досить непросто. Тому що вони включають в себе дві кампанії: національну та 199 мажоритарних, кожна з яких є унікальною. Унікальність кампанії була в тому, що вона виявилась одночасно конкурентною та неконкурентною.

Вибори та їхні результати в цілому продемонстрували запит суспільства на оновлення еліт, що дозволило зайти в парламент великій кількості нових політичних діячів. Парламент оновився на 80,4%, також він став молодшим - на 7,5 років. Середній вік народного депутата 9 скликання становить 41 рік, що для світової політики є вкрай юним. Майже вдвічі зросла кількість жінок у Верховній Раді. Вони опинились в списках партій не лише як прикраса першої п’ятірки, як це відбувалось до 2012 року включно, а й змогли перемогти в округах, де суспільство продемонструвало, що вже готове голосувати за жінок.

Крім цього, 5966 кандидатів як окремих гравців, інвестовані в кампанію ресурси, агітація всіма засобами та способами і прагнення комунікувати з виборцями напряму сприяло тому, що громадяни мали цілий спектр політичних пропозицій.

Неконкурентність полягала в тому, що високий рейтинг партії влади "Слуги народу" призвів до передбачуваності волевиявлення. Рейтинги коливались, як погода влітку, але середня температура було прогнозовано високою.

- Чи можна казати, що інші партії не вкладали ресурси у проведення кампаній, розуміючи, що порівняно зі "Слугою народу" у них все одно шансів мало?

- Якщо говорити про гроші, то зараз їх складно порахувати повноцінно. Фінальні звіти витрат кампаній будуть дещо пізніше.

Але ми можемо стверджувати, що більше половини партій організували насичену кампанію, в тому числі на місцях. Принаймні, з 22-х, які зареєструвалися і потрапили до бюлетеня, за нашими підрахунками активну кампанію вели 13. Це була зовнішня реклама, робота зі ЗМІ, безпосередня комунікація з виборцями, агітація в соцмережах та системні публічні заходи у більшості регіонів України.

- Яке місце на цих виборах займали соціальні мережі?

- Соціальні мережі ми досліджували окремо. Зокрема, Facebook, який відкрив інформацію про те, хто оплачує рекламу постів, скільки це коштує і на яку аудиторію вони націлені. Активність в соцмережах дещо відрізнялася порівняно з реальним виміром. Цікаво досліджувати навіть регіональну складову: на які регіони орієнтувалася партія, куди вона інвестувала кошти, на які групи. Найбільше коштів на рекламу у Facebookвитратила партія "Голос". Напевно, вони вирішили, що там їхня аудиторія. А партія "Слуга народу" більше працювала з Instagram.

Скільки коштувала реклама, ми не можемо перевірити, бо незважаючи на спільних власників, ці дві мережі мають різні правила щодо поширення політичної реклами.

В "Європейській солідарності" не таргетували рекламу на малі групи. Тобто їхні пости у Facebookрозповсюджувались на великі регіони та велику кількість виборців. А в "Опозиційному блоці" або "Опозиційній платформі - За життя" в деяких регіонах взагалі не рекламували свої пости. У проміжних звітах партій станом на 15 липня було в 9 разів занижено видатки на цю рекламу, порівняно з реальними, які можна легко отримати з офіційних джерел адміністрації соцмережі Facebook.

- Ці вибори можна назвати демократичними та справедливими?

- За міжнародними стандартами є дві рамки оцінювання виборів: чесні та вільні. Вільні – ті, де було забезпечено формування політичної волі без тиску, погроз, залякування, підкупу, де було реалізовано свободу слова та вираження позиції. Чесні – першочергово, коли результати виборів відповідають реальному волевиявленню громадян. Тож, у цілому вибори були вільними, хоча ми маємо системні проблеми з власниками медіа-холдингів та телеканалів, які впливають на редакційну політику, і часто це призводить до викривлення політичної реальності в країні.

Щодо чесноті, то ми провели паралельний підрахунок голосів, результати якого оголосили 22 липня, і не маємо сумнівів, що в цілому він відповідає волевиявленню. Хоча проблеми на окремих округах були, як і процедурні порушення під час голосування.

- На вашу думку, явка виборців, яка становила 15 мільйонів, - це низький показник чи для літа - це нормально?

- Це взагалі дуже непогана явка. Вона набагато оптимістичніше виглядала, ніж очікувалось. Навіть я прогнозувала дещо нижчу. Тому що це унікальні вибори, які вперше відбувались на національному рівні позачергово влітку.

Взагалі, така явка притаманна європейським країнам, де немає процедури дочасного голосування. У тих країнах, де існує така процедура, явка висока за рахунок того, що люди можуть голосувати протягом тижня до виборів через пошту, інтернет або безпосередньо на дільницях. Тобто на голосування визначено не один день.

- Чи можна вже зараз сказати, що дійсно цікавило виборців у цій кампанії?

- Я думаю, що у суспільства з’явився запит на змістовність. Але він ще не матеріалізований. Тобто кандидати на мажоритарних округах почали один одного запрошувати на дебати, які стали популярними після президентських виборів. Скоріш за все, частина виборців почала звертати увагу, наскільки політик готовий бути публічним.

Але я не можу стверджувати, що виборців цікавили такі речі, як біографії кандидатів, досвід. Навпаки, це декапіталізувалося. Тому що в суспільстві є таке відчуття, частково підтверджене виборами та соціологією, що оновлення не може відбуватися за рахунок професійних кадрів. Воно має бути з нуля. Тому виборці взагалі не приймали рішення стосовно кандидатів на основі досвіду або професійних навичок. Це був тотальний запит на оновлення, який поки не має якісних ознак, лише – кількісні.

- Програма партії та кандидата також не цікавила виборців? Та чи можна казати, що вона відходить у минуле?

- Звичайно, виборці не читають програми на сайті ЦВК. Але програма має бути просто, як вектор для позиціювання. Виборці можуть не читати програму детально. Тим не менше вона потрібна для того, щоб відрізнити, яка позиція партії в зовнішній політиці, щодо Донбасу, Росії, у певних економічних речах. І тут велика роль покладається і на медіа, які повинні доносити інформацію стосовно цих позицій. Інакше виборці взагалі не будуть розуміти, за який вектор вони голосують. Особливо якщо спікери майбутніх фракцій, розходяться у своїх публічних заявах.

Тому програма для нас - це як мінімум офіційна позиція партії або кандидата. Але першочергово - партії, вираження її ідентичності. Програми кандидатів у мажоритарних округах, дійсно, не мали ніякого сенсу.

- Як би ви описали цю кампанію?

- Для мене вибори були швидкими і певним чином - беззмістовні.

- Ці дострокові парламентські вибори змогли знищити такі поняття, як підкуп виборців та фальсифікації?

- Я глибоко переконана в тому, що немає ніяких невідворотних змін. Це самообман. Якщо суспільство має прогрес у частині чесних і вільних виборів, це не означає, що наступний виборчий цикл не буде кардинально іншим. У нас все визначається через політичну доцільність. Коли, наприклад, є величезний відрив між кандидатами, немає жодної доцільності сфальшувати результати. Коли ж достатньо ресурсів для проведення кампаній навіть за рахунок соцмереж, щоб дійти до свого виборця, немає потреби купувати телеканали.

Та ми не можемо спрогнозувати, що буде в 2023 році, коли мають бути наступні чергові парламентські вибори. На той момент політична доцільність може бути іншою. Питання в тому, наскільки інститути, в яких немає конфлікту інтересів із передвиборчими інтересами, будуть спроможними впливати: неурядовий сектор, медіа, ЦВК і Національне агентство з питань запобігання корупції.

- Які найчастіше фальсифікації, підкупи або інші порушення спостерігалися на цих виборах?

- Ми зафіксували 1945 порушень до дня голосування. Із 1945 понад 1700 були порушення правил виборчої агітації.

Також ми робили рейтинг порушень. І на цих виборах на перше місце не виходили підкуп виборців чи використання адмінресурсу - це хороша оцінка. Порушень з ознаками підкупу ми зафіксували понад 200, хоча всі вони стосувались негрошового підкупу, а з адмінресурсом - 44 факти. Мова йде про товари, послуги, лотереї, ярмарки, подарунки, благодійність. Але це не були гроші. Якщо гроші мали місце, то є великий сумнів, що вони були виплачені, хоча й планувалось. Наприклад, припинити застосування схем підкупу на Закарпатті, в Одеській та Чернігівській областях вдалося відкриттям кримінальних справ.

- Тобто демократичні та чесні вибори в Україні стають трендом?

- Ми до них приходимо, але вони можуть від нас "піти", якщо їх не захищати. Наприклад, парламентські вибори 2006 року були дуже чисті, якісні, демократичні. Але водночас паралельно організовувались місцеві вибори, коли ми виявляли факти фальшування і системних зловживань. Але дострокові парламентські вибори в 2007 році знову були спокійними. А місцеві вибори в 2010 році знову проводилися з системними порушеннями, масив яких був настільки великий, що ОПОРА визнала їх недемократичними.

Тому жодного прогресу не може бути, поки цей прогрес не стане в історичному вимірі однозначним. Якщо ми зможемо сказати, що такого явища, як підкуп, у нас немає вже 20 років, лише тоді можна говорити про чесні вибори як тренд.

- Тобто є вірогідність, що чергові місцеві вибори в 2020 році знову нам нагадають про порушення?

- На жаль, так. Взагалі журналісти і аналітики люблять порівнювати великі вибори. Наприклад, президентські й парламентські. Але є вибори, які порівнювати не можна. І чим більше учасників виборів, тим важче порівнювати, або ж тим більше гравців, частка недобросовісних серед яких теж пропорційно зростає. На місцевих виборах у десятки разів більше кандидатів, і вони завжди найбільш конфліктні. Тому що учасники між собою знайомі, всі знають, хто з ким працює, які технології використовує, хто з ким дружить. Особливо гарячими бувають вибори в селах.

- На вашу думку, які є плюси та мінуси того, що майбутня коаліція буде складатися з однієї фракції?

- Для початку потрібно побачити весь склад парламенту, включно з керівними органами фракцій, бажано з керівниками комітетів. Тому що зараз ми говоримо про якісь аморфні, або статистичні речі, наприклад, скільки нових людей, скільки старих зайшло в парламент, чи мають вони вищу освіту, чи мають вони досвід роботи в управлінській сфері, бізнесі. Важливо, хто буде організовувати процес і приймати рішення. Без внутрішньо-парламентської демократії парламент може стати лише інструментом легітимізації чужих рішень, а не центром вироблення цих рішень.

Велика кількість депутатів однієї фракції може бути великим плюсом, якщо буде внутрішньо-парламентська демократія, і ця абсолютна більшість дозволить приймати рішення, реалізовувати реформи, змінювати закони, які дуже важливі для суспільства. Або ж це стане формальною законодавчою гілкою влади, яка насправді буде просто тиснути на кнопки. Тому розрив між позитивним та негативним потенціалом настільки великий, що прогнозувати щось конкретніше поки неможливо.

- Зараз проводиться активна кампанія проти нових депутатів, які не мають досвіду законодавчої роботи. Колишні нардепи залякують, що через це може припинитися підготовка та ухвалення необхідних законів, адже нові депутати будуть довго вчитися. Як ви вважаєте, чи дійсно відсутність досвіду зможе загальмувати процес?

- По-перше, парламентарі мають не одну функцію, а декілька - законотворча, контролююча і комунікаційна (спілкування з виборцями). Законопроекти, відверто кажучи, переважно пишуть не депутати. Вони визначають політичну рамку, яким чином має відбуватися нормотворчість. А юристи, експерти і помічники вже прописують норми. Але якщо немає бачення політичної рамки, жоден юрист не зможе написати якісний закон.

По-друге, аналізуючи списки партій, у парламенті буде достатньо юристів. Я не вірю в колапс, що парламент стане недієздатним і не зможе виробити жоден документ. Тим паче, що 20% у новому парламенті вже були депутатами. Крім того, новий парламент у перші місяці роботи може перереєструвати важливі законопроекти, які не були ухвалені в минулому скликанні, та присвятити їм час.

- Які би ви порадили новому парламенту ухвалити перші законопроекти?

- Насамперед, хочу сказати, що бюджет на 2020 рік буде одним із топ-важливих законопроектів, який має ухвалити Верховна Рада, і працювати над його підготовкою потрібно вже з вересня.

На мою думку, нова Верховна Рада повинна провести внутрішньо-парламентську реформу - питання змін до закону про регламент. Тому що в нас немає якісно прописаної позиції щодо коаліції, що й призвело до позачергових виборів - Конституційний суд визнав, що немає правової визначеності в цьому питанні. Регламент - це закон, яким керується весь парламент протягом своєї каденції. Тому важливо мати ефективне законодавство про комітети, про опозицію, як вона формується. Тобто парламент може почати з того, з чим він сам буде працювати у всіх сферах.

Якщо говорити про змістовні складові, мені би не хотілося, щоб парламентська реформа звелася до позбавлення депутатського мандату чи процедури відкликання депутата. Очевидно, що це буде використано першочергово з популістичною метою і метою утримання під контролем народних депутатів.

Ключовим завданням парламенту є також виборча реформа, шанси на яку зникають з наближенням будь-яких виборів. Тож, якщо депутати проігнорують її як таку, то будемо й далі проводити вибори за цим законодавством. У мене мало оптимізму, що президент підпише Виборчий кодекс.

- І наостанок питання про дострокові місцеві вибори. Чи є правові підстави у президента Володимира Зеленського та парламенту їх оголосити?

- Парламент не оголошує національні позачергові місцеві вибори, а президент не може звертатись щодо цього. Є вичерпний перелік підстав, у зв’язку з якими оголошуються позачергові місцеві вибори, і це стосується кожного рівня рад, кожного обраного голови окремо. Не можна одним зверненням, враховуючи чинну нормативно-правову базу, оголосити позачергові вибори.

Я переконана, що зараз чіпати Конституцію з метою легітимізації якихось політичних амбіцій не можна. Тому що будь-які позачергові місцеві вибори зараз не скасовують обов’язок держави організувати чергові вибори у 2020 році. Від них можна відмовитись тільки шляхом внесення змін до Конституції протягом двох сесій у Верховній Раді. Інакше вона перестане бути Основним законом. Тобто є поняття чергових і позачергових виборів, є процес децентралізації, який вдасться і доведеться зупинити позачерговими виборами. Не варто з цим експериментувати, коли наступні чергові вибори настільки близько.