Страсбург планує помиритися з Кремлем за рахунок національних інтересів України. Повернення російської делегації до ПАРЄ стане ключовим моментом у грі Заходу з Росією. А новообраний президент України Володимир Зеленський зумисне применшує роль Парламентської асамблеї, аби не записувати політичний програш на свій рахунок. Про це в інтерв'ю "Апострофу" заявила АРІЯНА ҐІЦЬ, незалежний політичний аналітик, юридичний представник Ради з етики досліджень Університету Макмастера, аналітик уряду провінції Онтаріо (Канада), у минулому – автор й керівник правових досліджень Carswell Legal Solutions/Thomson.
- Які існують ризики, якщо Росія повернеться до ПАРЄ?
- Ризики значні. Тому насамперед хочу висловити повну підтримку жорсткій позиції українського МЗС з приводу перегляду ставлення України до ПАРЄ у випадку повернення російської делегації до роботи у Асамблеї. Переконана, Україна повинна докладати максимальних зусиль до недопущення реалізації сценарію безумовного "прощення" Росії без жодного каяття й спокути з боку Москви.
На жаль, деякі українські оглядачі применшують значення ПАРЄ для України. Боюсь, заяви в цьому руслі покликані створити зручний медійний контекст для новообраного президента України, який із завзяттям просуває ініціативи щодо "компромісу" з Росією коштом поступок зі сторони України.
Хоч пану Зеленському політично й невигідно записати велику дипломатичну поразку на свій рахунок, озвучені ним ініціативи "компромісу", як і процеси, що відбуваються зараз у ПАРЄ, вписуються у ширшу геополітичну гру Росії й Заходу з приводу врегулювання "конфлікту" в Україні. На жаль, після перемоги пана Зеленського на виборах стало помітно, що почав змінюватись вітер у питанні Росії, як у Києві, так і на Заході, та активно почали просуватись тези політики "примирення" за рахунок національних інтересів України.
У ситуації, коли Москва не виконала жодної рекомендації щодо припинення порушень міжнародного права, про які йшлося в низці резолюцій ПАРЄ та рішенні ЄСПЛ, повернення російської делегації до Асамблеї ризикує стати ключовим поворотним моментом у міжнародній політиці протидії російській агресії проти України.
Звісно, ПАРЄ не має прямих повноважень, щоб зупинити російську агресію, втім, Асамблея протягом попередніх п'яти років була успішним дипломатичним фронтом захисту України від російської агресії. ПАРЄ ухвалила 7 резолюцій, які були значущими для міжнародно-правової позиції України. Для прикладу, одна з резолюцій визнала, що Росія здійснює контроль над захопленими територіями на Донбасі.
Беручи до уваги, що Україна протидіє масовій пропаганді Росії й потужній кампанії впливу, критично важливо, щоб її голос був почутий у світі. ПАРЄ була таким майданчиком, який дозволяв доносити правду і який додав ваги заявам українських урядовців. Тепер виникає ризик того, що голос України буде піддаватись жорсткішій "цензурі", а політично-правові позиції України зустрічатимуть сильнішу протидію.
Існують й інші ризики: розширення впливу Росії на процес ухвалення рішень, подальше розповзання підтримуваної Москвою політичної корупції, поширення прихильних до Росії поглядів у країнах Заходу, залучення Росією більшої кількості політичних гравців на свою сторону, втрата ПАРЄ морального статусу організації - поборника прав людини, й, зрештою, руйнування ПАРЄ як міжнародної організації. Для України такі зрушення на міжнародній шахівниці віщуватимуть втрату не тільки позицій, а й партнерів.
Аріяна Ґіць: "На жаль, після перемоги пана Зеленського на виборах стало помітно, що почався змінюватись вітер у питанні Росії як в Києві, так і на Заході"
- Як західному світу варто поводитися з Росією?
- Рецепти добре відомі. Росія повинна відчути справжню ціну своїх порушень міжнародного права. Міжнародні санкції, які діють зараз, обмежили агресію Росії, проте вони дуже далекі від того, аби змусити Москву припинити війну й відновити територіальну цілісність України. Щоб досягнути такої мети, міжнародне співтовариство мало б запровадити набагато жорсткіші санкції й прив'язати їх до повного відновлення суверенітету України над усіма окупованими Росією територіями, а також виплати Москвою репарацій.
Ведення Росією збройної війни проти України, окупацію та анексію українських території, воєнні злочини, терористичні акти, кібератаки, переслідування на ґрунті мови, етнічного походження й релігії, а також злочинні дії Москви на окупованих територіях можна кваліфікувати як культурний геноцид та етнічну чистку. І вони однозначно становлять найгрубіші порушення прав людини, демократії та верховенства права, які має обстоювати Рада Європи.
Якщо ПАРЄ зніме санкції з Росії, які були запровадженні за вчинені Москвою порушення, то це однозначно буде актом неоголошеної підтримки авторитарного агресивного режиму, який перекреслює мету існування Ради Європи і з яким не можна миритися.
- Чи може ПАРЄ вирішити "українську проблему", якщо Росія повернеться в Асамблею?
- "Української проблеми" не існує. Існує проблема войовничої політики Росії. Існує проблема умиротворення агресивного режиму Путіна міжнародною спільнотою. Припускаю, що повернення Росії в ПАРЄ означатиме зростання тиску на Україну з метою примусити Київ до поступок на користь Росії. Для України "компроміс" за таким сценарієм - це шлях приниження, який призведе до затяжної, ймовірно багаторічної, турбулентності і можливих нових політичних катаклізмів. За поточного стану Путін за жодних умов не зупиниться перед метою упокорення України й хоча б непрямого підпорядкування волі Москви.
- Що може очікувати українських ув'язнених в Росії після повернення кремлівської делегації в ПАРЄ?
- Ув'язнені українці є заручниками російського режиму. Вони використовуються для залякування незгодних, для придушення протестних настроїв, з пропагандистською метою, а також для правового обґрунтування Москвою своїх політичних позицій. Не виключаю, що Росія може використати питання звільнення заручників для впливу на парламентські вибори в Україні з метою валідації закликів до політики "примирення" чи "чистого аркуша". Втім, не очікую, що Москва піде на звільнення українських ув'язнених як жесту доброї волі у зв'язку з відновленням прав російської делегації в ПАРЄ. Навпаки, поточний розвиток подій позбавляє Росію головного болю йти на будь-які поступки.
