Телефонна розмова між Володимиром Зеленським та Володимиром Путіним може свідчити про те, що президент України намагається всіма способами домогтися звільнення захоплених Росією моряків. Але такі перемовини з президентом РФ ні до чого не призведуть, якщо Зеленський не піде на компроміси, запропоновані Путіним. Про це в коментарі "Апострофу" розповів відомий український журналіст і публіцист Віталій Портников.
Факт телефонних контактів є звичайною практикою пошуку шляхів зі складних ситуацій. Ця розмова (з Путіним) перша для Зеленського. Але буде така ж історія, як з Порошенком (Путін перестав з ним спілкуватися, - "Апостроф"), якщо Зеленський не піде на поступки і компроміси, яких від нього зажадає Москва.
На скільки я розумію із заяв прес-служби українського президента, тут головний акцент робився на звільнення українських моряків. Не знаю, чи це спроба налагодити відносини, чи вирішити принципово важливі для України моменти гуманітарного характеру, як звільнення українських громадян. Ми не маємо вичерпної інформації про зміст розмови, але сам факт не означає нічого сенсаційного.
Логічно, що розмова відбулася в переддень зустрічі радників президентів у нормандському форматі. Те, що вона відбулася вперше за тривалий час, свідчить, що, можливо, є потреба обговорити принципові моменти, якщо президент Зеленський сподівається, що ця зустріч допоможе звільненню українських громадян чи припиненню вогню на лінії зіткнення. Такі питання він має повне право поставити перед президентом Росії.
Читайте: Треба поговорити: чи зможе Зеленський розширити нормандський формат
У відносинах між Зеленським і Путіним немає особливих перспектив. Тому що між країнами немає порозуміння у принципових питаннях. Але якщо президент країни шукає шляхів для звільнення своїх співгромадян, він має випробовувати всі можливості для того, щоб прискорити цей процес. Інший варіант – міжнародне посередництво. Але запропонований Зеленським розширений нормандський формат за участі прем'єра Великої Британії та президента США не буде перспективним. Не думаю, що Вашингтон і Лондон братимуть у цьому участь – їх, принаймні, про це не питали. Не думаю, що пан Трамп і прем'єр Британії на це погодяться. І не знаю, якою буде реакція європейських посередників.
Жодні міжнародні контакти не дадуть ніяких результатів. Україна приречена на протистояння з Росією на найближчі роки, а можливо й десятиріччя. Російсько-український конфлікт пов'язаний не з особистістю Путіна, а з самим фактом, що Російська Федерація сприймає українській території своїми, які були відторгнуті від неї в результаті краху Радянського Союзу. Зміна такого сприйняття – це питання часу. 1918-го чи 1919-го ніхто у Росії не сприймав як самостійний суб'єкт Польщу чи Фінляндію. Через 20 років були спроби повернути території цих країн до складу імперії, а у 1940 році повернули балтійські країни. Але врешті-решт Росія погодилася з тим, що і Польща, і Фінляндія – це самостійні держави. І їх території ніхто не сприймає як потенційну територію Росії. Щодо України та Білорусі таке розуміння відбудеться через 30-50 років. Потрібно просто захистити свою державність.
