Під час "європейського турне" Володимира Зеленського і Україна, і Європа мали змогу переконатися, що у сфері відносин із ЄС новий президент в цілому слідуватиме у фарватері політики попередника. Але от поїздка до Вашингтону на особисте запрошення Дональда Трампа цілком може бути менш формальною і більш продуктивною, ніж турне Брюссель-Париж-Берлін. Адже є низка підстав вважати, що якщо не відносини між двома країнами, то відносини між двома президентам мають всі шанси перейти на якісно новий рівень. Чого ж чекати від зустрічі Зеленського і Трампа, дізнавався "Апостроф".
Із "чистого аркушу"
Варто подивитись правді у вічі – стосунки Порошенка і Трампа відверто не склалися. Від самого початку, ще під час виборчої кампанії 2016 року, українська сторона всі можливі ставки зробила на Хіларі Клінтон. І коли крісло в Білому домі посів кандидат-республіканець, у Порошенка в гарячці кинулись "наводити мости". Тоді завдяки сильним проукраїнським позиціям у Конгресі та Сенаті серйозного погіршення американо-українських відносин вдалося уникнути, але "холодок" між Білим домом та Банковою залишився.
Втім, коли Володимир Зеленський у другому турі виборів буквально "розгромив" Порошенка, ситуація змінилася. Спроби налагодження контактів між людьми Трампа і командою Зеленського відбувалися ще до остаточної перемоги Зеленського на виборах, але через низку скандалів за участі Ігоря Коломойського та Сергія Лещенка, візит адвоката Трампа Джуліані до України тоді зірвався. З того моменту американська сторона періодично нагадує новій українській владі про необхідність дистанціювання від "токсичних персонажів". Недарма ж під час останньої телефонної розмови з Зеленським Трамп наголосив, що "оновлена українська влада зможе швидко завершити розслідування корупційних справ, які стримували взаємодію між Україною та США". Що характерно, подібні "рекомендації" - дистанціюватися від олігарха Ігоря Коломойського - лунають і в американській пресі.
У підсумку, перші невдалі контакти виявилися несуттєвими для американо-українських відносин.
"Інцидентам із Джуліані, та й взагалі, "прикрій" спадщині у відносинах з Трампом, яку залишив Порошенко, не варто надавати великого значення. Наразі вирішальним є те, що Трамп фактично одним з першим привітав Зеленського з перемогою на президентських виборах, а потім - і з успішним проведенням парламентських. Сьогодні відкривається можливість розпочати україно-американський діалог "з чистого аркуша". Адже невипадково було прийнято рішення замінити посла у Сполучених Штатах. Все йде до того, що обидві сторони вирішили залишити певні негативні моменти в минулому і зосередитись на дійсно важливих питаннях", - сказав "Апострофу" дипломат, експерт "Майдану закордонних справ" Олег Бєлоколос.
Більш того, як повідомив в одному з недавніх інтерв'ю колишній посол України в США Валерій Чалий, команда президента повністю усунула диппредставництво України в США від організації майбутньої зустрічі.
Американські вибори й Україна
Хоча президентські вибори в США відбулися три роки тому, пристрасті навколо зовнішніх "втручань" у американський виборчий процес досі не вщухають. І саме в них лежить корінь інтересу Трампа до України. Адже, вочевидь, підтримка українськими політичними та фінансовими колами Хілларі Клінтон не була виключно декларативною, як і дії проти команди Дональда Трампа. Враховуючи доволі високу зацікавленість американського президента у проведенні розслідувань про махінації та втручання в підтримку його опонентів, перед новою українською владою цілком може постати спокуса "розіграти цю карту на переговорах". Але експерти солідарні в тому, що таких дій варто уникнути.
Адже корінь інтересу Трампа – у внутрішніх та електоральних інтересах. І Україні не варто занурюватися у ці проблеми.
"Що стосується України - нам головне не втручатися. З'явилися повідомлення, що ми злили компромат на Джо Байдена. Такого робити не можна. Нам головне уникнути дзеркальної ситуації, яка була в 2016 році, коли ми необережно підтримали Клінтон, а потім переміг Трамп. Тоді ми опинилися в такій ситуації, коли не можемо нормально вибудовувати відносини із Штатами… Маємо поки що розбудовувати стосунки з Трампом і взяти з нього максимум відповідно до наших національних інтересів", - сказав "Апострофу" експерт з питань міжнародної політики "Українського інституту майбутнього" Ілія Куса.
Такої ж думки дотримується і Олег Бєлоколос.
"Нам не варто намагатися грати на внутрішніх розкладах у США. Потрібно виходити із більш стратегічних, життєво важливих для України завдань. А розслідування, якщо вони дійсно знадобляться, треба залишити правоохоронним органам. Тим паче, що є достатня міжнародна нормативно-правова база для співпраці з США у цьому напрямі. Немає потреби виносити цю проблему на надвисокий рівень і робити пунктом порядку денного переговорів", - додав Бєлоколос.
"Теоретично команда Зеленського може використати обіцянки "дати зелене світло" розслідуванню українського втручання у вибори, але я сподіваюсь, що вони цього не зроблять. Адже не зовсім зрозуміло, що з цього можна отримати. Команді Зеленського потрібен публічний успіх, закріплений прорив у двосторонніх відносинах. Навряд чи вони отримають це в обмін на допомогу Трампу у його виборчій боротьбі. Це доволі небезпечна гра, яка нічим хорошим для України не закінчиться", - додав в коментарі "Апострофу" експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Микола Капітоненко.
Теми для діалогу
За інформацією "Апострофа", зустріч Володимира Зеленського і Дональда Трампа, найімовірніше, відбудеться з 24 по 28 вересня, коли в Нью-Йорку проходитиме 74-та сесія Генеральної асамблеї Організації Об'єднаних Націй. "Зустріч, найімовірніше, відбудеться під час візиту Зеленського в США, де український президент готується виступити на засіданні Генеральної Асамблеї ООН", - розповідає співрозмовник видання. За його словами, підготовчий процес уже запущений, і обидві адміністрації зацікавлені у зустрічі.
Таким чином, на формування конкретного порядку денного перемовин сторони мають майже два місяці. Але вже зараз можна сформувати обриси головних тем для розмови Зеленського і Трампа.
У першу чергу – це продовження американської військової та економічної підтримки України. Як зазначав колишній посол України у США Валерій Чалий, 92% всієї зовнішньої військової та фінансової допомоги Україні надходить із США. Зараз вирішується доля багатостраждальних поставок летальної зброї та розширення саме військового аспекту взаємин.
І хоча формально новий український президент займає значно менш "войовничу" позицію, ніж Порошенко, згортати військовий вектор співробітництва аж ніяк не відповідає інтересам нової української влади.
"Дипломатичний шлях вирішення конфлікту абсолютно не передбачає відмови від військово-технічного співробітництва з США. Дипломатія почуває себе набагато впевненіше, коли за спиною є військова потуга. Це класичний постулат міжнародних відносин. Тому чим тіснішим буде наше співробітництво у військовій сфері з США, тим сильнішими будуть наші позиції у переговорному процесі з Росією", - пояснює Олег Бєлоколос.
Інша тема для перемовин - це узгодження позицій України та США навколо болючої проблеми налагодження європейсько-російських відносин. Володимир Зеленський взагалі не приховує наміру перекласти проблему "Північного потоку" на американські плечі.
"Єдине рішення цього питання - у мене буде зустріч у Сполучених Штатах із президентом США. Це єдина людина, яка, я впевнений, вирішить це питання вбік України", - заявив президент ще 6 липня під час робочої поїздки на Львівщину.
Втім, ефективність цих спроб, як переконаний Микола Капітоненко, буде сумнівною.
"Північний потік" – це одне з небагатьох питань, де співпадають стратегічні інтереси України та США. Але незрозуміло, що може Україна запропонувати в якості допомоги американцям у цьому питанні. Адже для перешкоджання будівництву ми нічого не робимо – лише закликаємо інших. Тому згадати питання на зустрічі можна буде, але змісту явно бракуватиме. Американці ведуть свою гру, а ми можемо лише спостерігати, і в разі, якщо будуть якість успіхи, робити вигляд, що ми теж до цього причетні", - зазначив експерт.
Проте чи не найважливішою проблемою, яка вірогідно буде порушена на переговорах між Зеленським та Трампом – це доля ініціативи щодо розширення нормандського формату через залучення до переговорного процесу США та Великої Британії.
Проте Олег Бєлоколос переконаний, що якогось прориву в цьому напрямку очікувати не варто.
"Ця ініціатива доволі цікава. Але міжнародна дипломатія передбачає певний механізм у реалізації таких ініціатив, особливо на рівні глав держав. Спочатку мають відбутися консультації на рівні експертів. Потрібен "дипломатичний зондаж", щоб ідея не звучала як декларація, за якою нічого не стоїть. Для таких ініціатив потрібна серйозна попередня робота, і виносити її на зустріч двох президентів можна буде лише тоді, якщо попередньо будуть чіткі позитивні сигнали від Вашингтону", - зазначив він.
Микола Капітоненко також не очікує значних успіхів з цього питання.
"Цілком можливо, що ініціатива щодо розширення нормандського формату прозвучить на переговорах Трампа і Зеленського. Але буде це ознакою не нового плану, а скоріше, його відсутності. Бо це стара ідея, сформована командою Зеленського ще перед виборами, яка залишається доволі сирою. І без доопрацювання вона не може бути ефективною. Ми, за великим рахунком, ще нічого не чули від команди Зеленського. Тому на переговорах із Трампом це питання цілком може бути підняте", - вважає експерт.
І хоча є доволі багато питань на майбутніх переговорах Зеленського та Трампа, очікувати швидких "перемог" не варто. Дипломатичні процедури, історія відносин та реалії міжнародного становища України свідчать на користь того, що ключові і важливі для нас питання звучатимуть, але відповідей не буде. Втім, налагодження особистого контакту та оновлення дипломатичної команди вже буде позитивом для України. Якщо не новою сторінкою в україно-американських взаєминах, то принаймні прологом до неї.
