Офісу президента Володимира Зеленського в умовах пандемії коронавірусу доведеться зіткнутися зі згасаючою підтримкою зі сторони провідних держав Євросоюзу - Німеччини та Франції. Німці та французи ще до епідемії дипломатично підштовхували Київ до того, що з Кремлем потрібно якось "домовлятися" щодо Донбасу, тимчасово відклавши проблему окупованого Криму. Тепер подібні тенденції будуть лише посилюватися. "Апостроф" з'ясовував, в чому полягають мотиви європейських еліт і в якому випадку європейці можуть піти на пом'якшення антиросійських санкцій.
Метаморфози Макрона
Президент Еммануель Макрон днями заявив, що отримав згоду трьох із п'яти постійних членів Ради безпеки ООН підтримати заклик генсека організації Антоніу Гутерреша до глобального припинення вогню на тлі епідемії COVID-19. Французький лідер зазначив, що також сподівається отримати аналогічну згоду від президента РФ Володимира Путіна.
Американські аналітики розцінили заяву президента Макрона саме як спробу відновити відносини з Москвою, підштовхнувши європейські еліти до такої собі "пост-кримської угоди" з Володимиром Путіним.
Восени 2019 року президент Макрон виступив на саміті "Великої сімки" на конференції послів, де озвучив неприємні для Києва факти: західна гегемонія у світі перебуває під питанням; Росія і Китай стали активними геополітичними гравцями, з якими європейцям доведеться рахуватися; погоду у світовій політиці роблять Вашингтон і Пекін, тому європейським елітам доведеться вирішити, до кого з них примкнути, або ж розробити свій геополітичний проект.
У промові Макрона тоді не було явного крену вбік Кремля. На той момент Париж був проти повернення РФ до "Великої вісімки", до тих пір, поки триває російська агресія на Донбасі.
У лютому 2020 року тональність Макрона змінилася. Виступаючи на Мюнхенській конференції з безпеки, він сказав, що санкції, введені проти Кремля через Крим і Донбас, не дали результату, і взагалі путінській Росії необхідно дати "стратегічний шанс".
З огляду на те, що, крім Франції, нормалізації відносин хочуть влада Німеччини, Італії, Угорщини та Греції, то ситуація для Києва виглядає, як мінімум, тривожною.
"Макрон стверджує, що санкції не працюють. Він має рацію і неправий одночасно. Звичайно, санкції не змусили Москву відмовитися від контролю над Кримом або припинити вторгнення на Донбасі. Тим не менш, санкції разом із низькими цінами на нафту негативно вплинули на російську економіку. Якщо Захід погодиться зняти санкції, чи погодиться Путін повернути Крим Україні? Напевно, ні", - зазначає спостерігач The National interest Джон Дені.
"Мир" за рахунок України
Вітчизняні експерти також схиляються до висновку, що історія з пандемією лише підігріла "проросійський" настрій французького лідера.
"У Макрона особливого вибору немає. Після завершення цієї хвилі COVID-19 економічне відновлення ЄС ляже на плечі найбільш розвинених держав союзу: Франції та Німеччини. Суто з економічних міркувань вісь Пекін-Москва-Париж буде зміцнюватися. Щодо України Європа буде намагатися, перш за все, інтенсифікувати "мінський процес", так як це вирішує безліч проблем, зокрема й санкції", - зазначив у розмові з "Апострофом" експерт "Українського Інституту політики" Руслан Бізяєв.
Путін та Макрон
Перед Офісом Зеленського всерйоз замайорила перспектива встановлення "миру" на Донбасі за рахунок України і з відкладанням теми Криму в довгий ящик. Євросоюз буде тиснути на Київ тривіальним способом: погрозами не дати грошей. Україна, швидше за все, вийде з карантину у важких економічних умовах, тому Офіс президента може піддатися на такий шантаж, зазначив у розмові з "Апострофом" політичний аналітик Олександр Кочетков.
"Європейці це чудово розуміють і почнуть нас шантажувати Донбасом, підвішуючи фінансову "морквину" у вигляді грошей від ЄБРР або іншої фінансової інституції. Друга лінія тиску - особистий вплив на президента Зеленського зі сторони лідерів Німеччини та Франції. Меркель і Макрон, яких він поважає і до яких прислухається, будуть його переконувати, що краще увійти в історію президентом, який встановив "мир", а не тим, хто угробив Україну. "Обробляти" Зеленського будуть саме так", - вважає Олександр Кочетков.
За словами експерта, попередня влада в особі президента Петра Порошенка і його політичних союзників, незважаючи на любов до грошей і патріотичного піару, все ж розуміла, що таке геополітика, і чому Кремль настільки методично намагається заштовхнути ОРДЛО ніби під контроль Києва, але на своїх умовах.
"Нинішня влада має серйозні проблеми зі стратегічним плануванням. Не думаю, що в Офісі Зеленського хоч хтось серйозно знайомий із цим поняттям ("геополітика", - "Апостроф"). Не маючи уявлення про те, що саме їм загрожує, дуже важко планувати відповідні дії", - додав Олександр Кочетков.
Непередбачуваний Трамп
"Поки Крим виведений за дужки політичного процесу. Якщо почитати європейську пресу, то прив'язки Донбас-Крим практично немає. У дати, які пов'язані з анексією Криму, робляться ритуальні заяви, але фактично проблема півострова - це проблема України при невеликому сприянні США. Після того як Київ в якомусь найближчому майбутньому завершить із Донбасом і займеться проблемою півострова, тут почнеться "найцікавіше". Виявиться, що у нас не так вже й багато союзників. Частина країн буде нейтрально співчувати, а інші - нишком вести бізнес із Москвою", - зазначив Руслан Бізяєв.
Питання в тому, наскільки США в нинішній ситуації готові допомагати. Особливо, якщо восени цього року Дональда Трампа виберуть президентом на наступний термін. Він тільки зміцниться у своїх прагненнях укласти "гарну угоду" з президентом Путіним. Демократи Трампу особливо не завадять. Розслідування спецпрокурора Роберта Мюллера, який так і не знайшов прямого зв'язку президентського штабу з Кремлем, стало своєрідним політичним щепленням для господаря Овального кабінету.
У Дональда Трампа після скандального слідства і провального імпічменту демократів виробився певний "імунітет" до будь-якої критики з боку опонентів і ліберальної преси. Тепер будь-які претензії з приводу "проросійських" дій або заяв будуть впевнено відмітатися Трампом як "домисли" і "нісенітниці". Йому навіть не потрібно особливо виправдовуватися.
У Кремлі це теж розуміють, використовуючи тему з епідемією для чергового "перезавантаження" відносин із Вашингтоном за рахунок захоплених українських територій.
Російські війська окупують Крим, 2014 рік
"Двоє президентів (Путін і Трамп, - "Апостроф") здатні в потрібні моменти абстрагуватися від стратегічних розбіжностей і тактично дуже конструктивно вести діалог. Вони абсолютно розуміють один одного, розуміють безальтернативність якихось спільних дій, спільних міркувань. І це повністю проявилося в останніх двох телефонних розмовах", - саме так прес-секретар російського лідера Дмитро Пєсков прокоментував останню телефонну розмову президентів США і РФ.
Санкції як "геополітичний бізнес"
Коли мова заходить про санкції, у нас в Україні (особливо це було помітно при президенті Петрі Порошенку) частина суспільства жила ілюзією, що колективний Захід, передусім, захищає Україну від кремлівської агресії. Насправді, санкції виявилися досить зручним для Берліна і Парижа інструментом, щоб змусити Кремль йти на вигідні для німецької та французької економік дії.
Будівництво "Північного потоку-2" (Росія фінансує його на 31 млрд євро, а зацікавлені країни ЄС сумарно - тільки на 9 млрд євро), залучення компаній із ЄС до будівництва мосту через Керченську протоку, історія з поставками в анексований Крим газових турбін Siemens - далеко не повний перелік прикладів "геополітичного бізнесу". Концерн Siemens після скандалу з турбінами для відводу очей подавав позови проти російських компаній у російські (!) суди, які успішно програв. Потім сторони знову перейшли до взаємовигідної співпраці.
"Кремль практично підібрався до того, щоб нав'язати Заходу посткримський консенсус. Ніхто ж не рве дипломатичні відносини з Росією, якісь європейські депутати періодично мотаються в анексований Крим і там всіляко нахвалюють політику Кремля. Дипломатичні служби цих держав пошумлять, звичайно, скажуть, що депутати поїхали за власною ініціативою, і це не стосується державної політики. Але ж далі розмов справа не йде", - говорить Олександр Кочетков.
Варіант, що санкції вже стали серйозним елементом сучасної геоекономіки грає на руку Києву в тій частині, що німцям і французам буде непросто відмовитися від вже введених санкцій за Крим і Донбас, якщо вони продовжують приносити їм непряму економічну вигоду.
"Санкції залишаються елементом режиму міжнародних відносин, тільки в цей час увага більше буде прикута до Китаю через ситуацію з коронавірусом. Ми бачимо, що американці планують вводити проти Пекіна чергові обмеження. З Росії санкції знімати не будуть, але якщо після коронавірусу ЄС вийде знесиленим, а Україна ще більш знесиленою, Кремль зможе зміцнити свої інститути примусу. Мабуть, азіатські країни краще справляються з вірусом, на відміну від держав, які сповідують ліберальну ідеологію", - сказав у коментарі "Апострофу" глава "Інституту глобальних стратегій" Вадим Карасьов.
Проблема для Офісу президента Зеленського полягає в тому, що, по-перше, обмеження проти Росії можуть в будь-який момент послабити, просто поставивши Київ перед фактом. В історії зі зняттям санкцій із російської делегації в ПАРЄ саме так і було. І, по-друге, Захід або взагалі не стане вводити нові обмеження щодо Донбасу і Криму, або ж робитиме це вкрай неохоче.
