Надія Савченко: Поки я жива, мене зможе стримати тільки куля

Народний депутат НАДІЯ САВЧЕНКО у другій частині інтерв'ю "Апострофа" розповідає про ситуацію по той бік лінії розмежування на Донбасі, блокаду окупованих територій і санкції проти російських банків. Також у розмові парламентарій згадала про свій новий імідж, який справив фурор в соціальних мережах.

Першу частину інтерв'ю читайте тут.

- Останнім часом влада ухвалила кілька неоднозначних рішень, пов'язаних з блокадою ОРДЛО. Чим це викликано і які можуть бути наслідки?

- Насправді всі дії, що виконуються владою, послідовні. Але не в державному напрямку, для України. Вони дуже послідовні в затвердженні своєї влади і накопиченні фінансів. Вони дуже послідовні, дуже грамотно і правильно економічно побудовані. А на Україну цій владі просто начхати. Інакше тут важко сказати. Блокада просто показує те, що дві групи олігархів ділять частину бізнесу. Порошенко зараз вирішив взяти під контроль блокаду для того, щоб можна було б домовитися. А чому зараз? Мабуть, подумали, що і так пройде, а так як друга група олігархів впряглася у те, щоб закрити цю ситуацію, щоб зробити перевибори і переворот влади, то довелося регулювати саме зараз. Але результативно це не буде, бо все одно не домовляться, як торгувати далі.

- А хто, на вашу думку, стоїть за переслідуванням російських банків? І як це позначиться на інвестиційній привабливості України?

- Багато хто з наших єврооптимістів буде кричати, що у всьому світі, у Європі банківська система розвивається. Просто треба розуміти, що всі єврооптимісти, особливо ті, що у парламенті, нажаль, не дуже живуть серед людей. Вони в принципі є дітьми багатих батьків, які вчилися в Лондонах, Гарвардах, Оксфордах і так далі. І вони дуже відірвані від реального життя. Вони не розуміють, що всі ті хороші закони, які вони хочуть ухвалити, будуть добрі на завтра, але сьогодні їх ухвалювати не можна, тому що ця влада ними злочинно скористається.

Стосовно російських банків: однозначно з 2014 року треба було блокувати все російське, тому що це ворог всередині тебе – і банки, і будь-яких чиновників, які мають ключові посади. Це треба було чистити, тому що ми побачили, хто наш ворог, і треба було однозначно скрізь убирати. Вони цього не зробили, тому що це було вигідно їхньому бізнесу. Вони не хочуть і зараз цього робити, поки народ не змушує. Але народ бачить наслідки, він не бачить причини. Він не розуміє, як видалити саме ядро, вони починають блокувати, закривати, те, що ми бачимо. І влада йде: "Добре, ми закриємо" – торгівлю, а тепер якось пробують із банками. Знову стравлять людей, тому що покажуть, що вклади людей не будуть повертатися, тобто дадуть черговий поштовх до сутичок. А насправді той, хто розуміє цю систему, розуміє, що за націоналізації банка Коломойського гроші були вкрадені Коломойським, тобто ця фінансова структура лягла просто на плечі людей. І точно так же буде і з російськими банками. Коли ми приймаємо бюджет, і у нас, наприклад, є 700 мільйонів, а ми живемо на 900 кожен рік, то ми розуміємо, що ми попросимо в борг. Але гроші в Україні є, ми не можемо їх запустити, тому що у кожного є свій найбільш надійний банк – це 3-літрова банка, і якби нам зробили такі умови, де кожна людина могла б запустити ці гроші в оборот і зробити економіку країни, і у доларах, і у гривнях зробити вклад, то треба було просто ухвалити рішення, при яких не можна красти. І економіка б запрацювала, але це нікому не треба, тому що вони все чудово знають, що у людей є гроші у 3-літрових банках, то вони нехай за них до смерті і живуть на чорний день, а ми будемо красти, ми уміємо і знаємо, як це робити. І кожного разу, коли люди Майданом намагаються щось змінити, то не розуміють, що вони не змінять ситуацію, вони просто заганяють їх тут, а вони виходять туди, і їх так само обкрадають. Щоб змінити цю владу, треба бути розумнішим за неї, а це досить нелегко. Щоб зловити злодія, треба знати, як він краде. А це непроста задача, ніхто ж не крав з людей у таких масштабах.

- Ви одна з небагатьох представників влади, хто бачив, що відбувається з обох сторін лінії розмежування. Чи є у цих сторін бажання вести діалог? Або ж усі налаштовані на подальшу ескалацію кризи?

- Вони там сприймають Україну - як українську владу – це найбільша проблема. Їм Росія заганяє інформацію в голову, що в усьому вина влада Києва, і вони не розуміють, що таке Україна. На жаль, не розуміють, як ми 25 років не розуміли, тому що більшість з тих людей нікуди не виїжджали, окрім свого регіону. Вони не були у Львові. Коли я пропоную: "Давайте я заберу ваших дітей і покажу їм Львів", то вони мені говорять: "Ні, я свою дитину не пущу". Я кажу, що їм це все нав'язують, розумієте? і вони не розуміють, що вони українці. Вони за Україну, за народ, але проти влади. І от це велика проблема, тому що якби влада дійсно змогла затвердити державницьку позицію на об’єднання народу, то там би абсолютно всі окуповані люди, можливо, крім абсолютно упоротих, однозначно сказали б "за Україну". Просто треба, щоб Україна показала це правило.

- Так а як громадян України, які живуть в ОРДЛО, повернути ментально в Україну? Що має статися в Україні, щоб ці люди масово захотіли повернутися?

- У поколіннях старих ментальність починається із фінансового забезпечення, із економіки. Якщо показати, де стало краще, то тоді вони потягнуться назад. Для покоління молодих, ментальність треба змінювати духовно, культурно. Просто це робиться не так, як у нас: ми нав’язуємо духовну культуру, ми кричимо про патріотизм, а фінансово не даємо ніякої підтримки. На жаль, людина така істота, що їй треба "хлеба і видовищ", але хліб потрібен спочатку. Тому, якщо починати дійсно говорити, що нам потрібна ця Україна разом, треба підвищувати соціальний рівень життя всієї України, а потім поступово міняти їх ментальність. Не можна в один день людині змінити ментальність. Ми все життя вірили у щось одне, а тут кажуть щось зовсім друге. Ви просто не зможете так перелаштуватися.

- А як щодо визнання "паспортів" ДНР/ЛНР? Яким маєте бути наступний хід України?

- Хід України мав бути попереднім. Треба було Крим не здавати, а воювати за Крим. Тоді б не було війни на Донбасі. А не так, як розказують нам зараз, що вони зупинили війну. Вони не зупинили, вони втратили Крим і почали війну на Донбасі. Стосовно того, що з цими "паспортами" робити. Путін вичікує ситуацію, коли українська влада не зможе справитися. Тому, яка вже реакція? Забудьте ви про всі ті "паспорти" і про всю решту. Ви вже там чисто формально все заблокували. Так тепер давайте думати про примушення до миру, давайте думати, як це робити. Тобто не тушити пожежі, а стратегічно переломлювати ситуацію.

- Політики констатують смерть "Мінська". Яка, на ваш погляд, є альтернатива, як вирішити питання Донбасу?

- Мінський процес – мертвий процес. Зараз я бачу єдину альтернативу: обрання президента по всій Україні, і тоді, розумієте, буде новий напрямок, новий політичний гравець. І у Європі, на Заході, і на Сході. Це має бути нова людина, за якою піде Україна. Але треба знайти цю людину, треба знайти цю партію або політичну силу, або однодумців, які зможуть це змінити.

- Днями ви говорили, що на західній Україні так само активізуються настрої сепаратизму, і це може спричинити розкол України. Що має стати каталізатором для цього?

- Каталізатор – це те, що у влади немає сили і доброї воли все це зупинити. Є такі настрої по всій Україні, і це жахливо. І з цим так само треба було попереджено боротися. Ви говорите: як міняти їх менталітет, їх свідомість на Донбасі. Так само треба й говорити про те, як міняти в Закарпатті румунську свідомість. Там люди не говорять українською взагалі. Якщо росіяни ще розуміють нашу, то ті взагалі не розуміють.

- Ви проводили неодноразово переговори з бойовиками щодо обміну полоненими, не маючи таких повноважень. Ви не намагалися їх отримати, чи вам це дозволяли?

- Я вважаю, що це смішно, отримувати якісь повноваження. Це що за торг людьми такий – повноваження? Кожна людина, якщо може щось зробити – робить. Треба було відразу блокувати передачу повноважень в руки тільки одному президенту, який тримає людей і торгує ними, тому що у нас є такі, на кого можна було б міняти наших і це можна було зробити давно. Я, вийшовши з в’язниці, зрозуміла, що треба боротися за людей. Я говорила з Порошенком, я говорила з СБУ, давала їм свої бачення того, як це можна зробити ефективніше. Їм це було нецікаво. Коли я побачила, що їм цікаво просто торгувати людьми, я вирішила, що вони мені не указ. Це, знаєте, як у армії: солдат має право не виконувати злочинний наказ. Я вважаю, що цей неформальний "наказ" президента – заборонити всім, крім нього, витягувати людей, або краще - торгувати людьми, є злочинним. Поки я жива, мене зможе стиснути тільки куля. Щодо решти - нехай вони собі і далі плекають ілюзії. Вони намагаються чинити тиск політичний, кримінальний, тобто все що завгодно на кожну людину, яка не вигідна владі. Це є тоталітарний режим Порошенка в Україні. Це страшно і це треба змінювати. Але цього не треба боятися.

- А ви не вважаєте, що Росія подібні переговори використовує в своїх інтересах? Трактуючи усе, що відбувається на Сході, як громадянський конфлікт.

- Росія однозначно це використовує саме так. Але проблема в тому, що Україна робить те саме: постійно заявляє одне, а робить інше. Зараз подали в Гаагу про фінансування тероризму Росією. Якого тероризму, в чорта? Тероризм – це внутрішня проблема держави. Чому ми не сказали в Гаазі, що це війна з Росією? Тобто вони викручують людям мозок, як хочуть. Як вони подають новину – так люди і чують. От журналісти так сказали, значить, це правильно, по телевізору сказали – значить, правильно. А ви ж подивіться і проаналізуйте саму суть. Що ми заявили в Гаазі? Ми заявили в Гаазі, що це внутрішній конфлікт. Так про яку тоді пропаганду Росії ми говоримо, якщо самі це робимо. Це жахливо, розумієте. Це просто викривлення всіх понять. Сепаратисти, терористи, а де колаборанти, де ворог? Тобто всі поняття викривлені. І при цьому вони намагаються, не думаючи про відповідальність своїх слів, лити бруд на одну мене. Але я зможу це все розбити. Я не така слабка, як вони собі думають.

- Після появи декількох варіантів мирних планів з’явилася також інформація щодо можливого повернення Януковича з Азаровим. Як ви такі версії оцінюєте?

- Це неможливо. Ще й мене звинувачують у тому, що я їх запросила. Я просто сміялась з Порошенка, тому що сказала, що він настільки безтолковий президент, що йому ще залишилося тільки Януковича назад попросити. Насправді, це неможливо тому, що це просто неможливо. Якщо Росія захопить Донбас так, як і Крим, і зробить своєю автономією, тоді вони змогли б ставити туди Януковича губернатором. Але думаю, що це не треба Путіну.

- Рада в першому читанні ухвалила урядовий документ, що змінить так званий закон Савченко, завдяки якому на свободу вийшло безліч одіозних корупціонерів і злочинців. Як ви вважаєте, що треба робити з законом - скасовувати, змінювати або залишати без змін?

- Я узгоджувала ці зміни на профільному Комітеті. Закон був правильним, просто треба було розвивати далі систему. А щодо критики цього закону я категорично не погоджуюсь. Ріст злочинності завжди є, коли падає рівень життя. Закон як раз був правильний, тому що він розвивав нашу соціальну систему в такому напрямку, як швецька. Там практично немає в’язниць, і там найнижчий рівень злочинності, тому що там зовсім по-іншому все побудовано. І нам треба було так само змінити КПК…

- Ви вважаєте, суспільство до таких змін готове?

- Тоді так можна стояти на одному місці 25 років. Ще раз: закон був правильний, просто треба було правильно розвивати під нього систему. А так як вони цього не зробили, то зараз внесли ті правки, які є максимально справедливими. Але вони не виключають того, що рецидив людині може бути нав’язаний. Одним словом – система недосконала, треба працювати далі.

- Зараз ви приміряєте образ телеведучої. Як думаєте, що Надія Савченко може привнести в українські медіа?

- По-перше, я колись грала в театрі. По-друге, я вчилася на філолога-журналіста. І колись довго хотіла бути військовим журналістом. Я, звичайно, по-іншому бачила журналістику, як мінімум без макіяжу. Тому що коли я бачила свій макіяж…

- Чому? Писали, що це була ваша ідея.

- Там інша історія. Я йшла на концерт. А коли я йду в театр, наприклад, або на концерт, тоді зазвичай фарбуюсь і одягаю сукні. У той день я ходила на балет Сухішвілі. Я їх дуже люблю. І взагалі театр, на мою думку, це як раз те місце, де макіяж доречний, і на сцені, і у глядачів. Тому я фарбувалася через те, що мені треба було після того швидко їхати. Я б не встигла десь нафарбуватися і переодягнутися. Але те, яку це викликало реакцію у людей, просто дивує.

Тому насправді як телеведуча… Це така робота. До будь-якої роботи треба ставитися серйозно. Я скоріш за все не є телеведучою, я просто є тією людиною і тією думкою, яку хочуть чути інші люди. Я її говорю, раз це комусь потрібно. Якби я дійсно працювала у цьому напрямку, то я б прибрала всю брудоту, я б прибрала схильність до одного або до іншого, давала б чисті факти і дві сторони для вибору людей.

- А де ви бачите межу між цензурою і свободою слова? Чи є вона?

- Це те, до чого повинно вирости суспільство. Свобода слова означає якусь моральну межу, а не витягувати, як у нас люблять, труси і ліфчики на показ. От іде жінка, вона нафарбована, у неї є білизна, а ще у неї є розум. От це і є різницею між цензурою і свободою слова. Свобода слова повинна полягати в її діях, заявах, тобто аналізувати сухий процес, а не розказувати, як вона сьогодні виглядає. Бо тоді це вже безцензур’я.