RU  UA  EN

Четвер, 21 листопада
  • НБУ:USD 41.00
  • НБУ:EUR 43.20
НБУ:USD  41.00
Суспільство

Незважаючи на крики про нову армію, ми бачимо тільки нові розкрадання - Андрій Білецький

Лідер "Нацкорпусу" про створення Міністерства ветеранів і скандал із розкраданням в оборонпромі

Лідер "Нацкорпусу" про створення Міністерства ветеранів і скандал із розкраданням в оборонпромі Фото: Александр Гончаров / Апостроф

В Україні, де вже п’ятий рік триває війна, давно назріла необхідність створення Міністерства у справах ветеранів. Нарешті 28 листопада 2018 року шляхом реорганізації Державної служби України у справах ветеранів його було створено. Керувати міністерством призначили народного депутата від Блоку Петра Порошенка Ірину Фріз.

Що найперше має зробити міністерство і чи відповідають його дії очікуванням ветеранів, в інтерв'ю "Апострофу" розповів народний депутат АНДРІЙ БІЛЕЦЬКИЙ. Також лідер "Національного корпусу" прокоментував розкриття злочинних схем в оборонній сфері і пояснив в’ялу реакцію влади на цей скандал.

Першу та другу частину інтерв’ю з Андрієм Білецьким читайте тут:

У хлопців з "Нацдружин" є зброя, вони будуть спостерігати за виборами

Ми повинні знищити силу Росії зсередини і провести блискавичну військову операцію

- Ви причетні до створення Міністерства ветеранів. У лобіюванні цього міністерства також брав участь народний депутат Олександр Третьяков. У вас із ним давня історія відносин: у 2014 році була створена організація "Ми - кияни", яка поширювала газету з вашою рекламою, Третьякова і нардепа Гліба Загорії. Також Олександр Третьяков навіть лобіював вашу кандидатуру на пост мера Києва.

- Бути мером Києва - не моя дитяча мрія.

- Але тут дивний збіг: ви виходите на мітинги за міністерство, а Третьяков - активний лобіст. Ви якось з ним контактували з цього приводу?

- Я не дуже розумію, хто такий Третьяков. Є така собі людина в парламенті, знаю, що він був "любим другом" Ющенка. Чи впливає він зараз серйозно на українську політику? Напевно, впливає, як "любий друг" Порошенка. Я знаю абсолютну більшість українського політикуму першого ешелону, я ходжу в парламент і бачу там Третьякова. Мене про нього питали, і я, здається, дав досить чітку відповідь, не дуже коректну, але досить чітку відповідь. Стосовно газети: я ніколи не входив до цієї організації, а в 2014 році піарити командира добробату було модно, і ці люди пробували активно загравати з добровольчим рухом. Тому тут не варто чогось шукати. Я чув про цю газету, і ніколи в житті її не бачив.

- І вас ніяк не зацікавило, що вас використовують у піарі досить одіозні люди?

- Я про цю газету почув у 2018 році під час одного з інтерв’ю.

- Тобто ви не знали у 2014 році, що ваше обличчя десь використовують?

- Я не так часто був у Києві. Чи входив я в засновники цієї організації? Ні. Мені приписували участь у декількох партійних списках, до яких мене запрошували, тільки я відмовився і йшов за мажоритаркою як безпартійний. Ми були майже весь час на фронті.

Повертаючись до Міністерства ветеранів - на його створення чекала уся країна. Але з цим тягли близько року. Ми допомогли його створенню,тому що серйозно штурмували Гройсмана, щоб ця історія зрушила з мертвої точки. Але, в кінці кінців, ми отримали не зовсім те, що хотілось. Не останню роль в таких історіях грають персоналії, і, як наслідок - ми отримали колишню секретарку Порошенка міністром ветеранів.

У країні з 300 тисячами ветеранів можна було б на ці посади знайти людей, які б дійсно мали відношення до війни, які розуміють внутрішні проблеми і біди, які стоять перед цими людьми. Однак замість таких людей президент розставив своє близьке оточення. У нас були масажистки Азарова, а зараз - секретарки Порошенка. От вам і відповідь про Третьякова. Подивимось, звичайно, можливо, вони зроблять багато доброго, але початок не дуже надихає.

Александр Гончаров / Апостроф

- А що, на вашу думку, потрібно зробити найперше? Міністерство ветеранів планували створити за лекалом американського відомства, де є психологічна, фізична реабілітація, навіть гаряча лінія допомоги родичам ветеранів.

- Я б зробив дві речі. По-перше, не дуже популярну: провів би аудит людей, які мають посвідчення учасника бойових дій, тому що величезна кількість прокурорів, полковників, поліцейських, вчорашнього "Беркуту" - незаслужено отримали їх. Хоча там різні випадки: є франківський "Беркут", який справді воював, і багато, а є люди, які отримали "індульгенцію" за Майдан, стоячи на блокпостах за 30 кілометрів від лінії фронту.

По-друге, я би зробив пакет недотаційних дій, а саме - стимулюючих, які б дали можливість розвиватись ветеранам, наприклад, у сфері бізнесу та торгівлі. Як у Нью-Йорку, де в зоні червоної лінії дозволено торгувати виключно ветеранам. Подивіться на Київ: весь центр заставлений "шаурмятнями", кав’ярнями, дивишся на дозвіл - сирійці, іранці. Можливо, це прекрасні люди, можливо, серед них є ветерани АТО, в чому я сумніваюсь. Але чого вони? Тому що їхні діаспори проплачують міській владі за дозвіл діяти в цьому полі. Так, давайте це закріпимо за українськими ветеранами, це буде правильно.

Таких дій може бути більше, тому що всі дотаційні речі надзвичайно небезпечні. Людину треба занурювати в життя, а не дати їй один-два рази допомогу й залишити наодинці зі своїми проблемами, перетравлюючи всю травматичну історію фронту та війни. Ветеран повинен від початку, після короткої психологічної реабілітації, жити повноцінним життям. Оці дві речі я би зробив.

- Ви звертались з цими пропозиціями до Ірини Фріз?

- До кого звертатися? На даний момент, крім міністра, у Міністерство ветеранів найнято на роботу лише одну людину. Чому так? Тому що Порошенко хотів цю кандидатуру протягнути раніше, сподівався, що він це зможе використовувати на президентських виборах, але вже не встигне. Я не вірю взагалі в нинішню владну систему, от як при Януковичу мали кучмізм, так маємо його і при Порошенку. І це може продовжуватись і далі.

Я бачив не одну людину, яка пішла до МВС зі сподіваннями на реформу поліції, але можу сказати, що поліція набагато кращою не стала, а ці люди серйозно попсувались. Це відповідь про ветеранську історію.

От ви мені кажете прізвища, якихось чиновників називаєте, Третьякова, ще когось, а є також громадянське суспільство. Моїми друзями, ветеранами "Азову", створена організація "Ветеранське братерство", яка надає допомогу ветеранам: психологічну, фізичну, допомогущодо розкручування бізнесу. Ми створили перший український армійський багі й збираємось виводити його на міжнародний рівень, продавати за кордон. Вже зараз є велика зацікавленість в ньому. Ця машина створена виключно ветеранами, і ми хочемо відкрити ветеранське підприємство для її виробництва, яке має розгорнутися у серйозні цехи. Пріоритет при прийомі на роботу буде виключно для ветеранів російсько-української війни. Я кажу про те, що нехай не всім ветеранам, але можу своїми власними силами допомогти створити нормальне майбутнє для тисяч людей. І в цей шлях я вірю значно більше, ніж у спроби чогось добитись у міністерствах.

Я вже сказав, що першим пунктом повинна бути чистка списків від псевдоветеранів. Боюсь бути поганим пророком, але я чомусь думаю, що буде з точністю до навпаки, що ми побачимо ще більшу кількість дітей міністрів, президентів, інших чиновників, які потім виявляться ветеранами АТО. Приведу один приклад про справедливість в сучасній Україні. Нещодавно я дізнався цю історію з розмови зі своїм бойовим побратимом Акулою, який командує другим піхотним батальйоном добровольчого полку "Азов", це наймолодший командир батальйону в українському війську - йому 25 років. Він був на Майдані, потрапив у 20 років на фронт, воював весь цей час, брав участь майже у всіх бойових операціях полку "Азов", проявив себе героєм, служить в Нацгвардії. А є полковник Пилипчук, який також служить в Нацгвардії. Полковник Пилипчук під час Майдану, як виявилося, бив Акулу і передав "беркутівцям", які потім ще прострелили йому ноги з травматичного пістолету. Полковник Пилипчук не воював, але вгадайте, чи є в нього орден Івана Мазепи? Тобто полковник Пилипчук, не воювавши під час війни, має орден Івана Мазепи, а хлопець, який пройшов п’ять років війни і дійшов із рядового звичайного стрільця до командира батальйону завдяки своїм вольовим якостям, здібностям, розуму - такого ордена не має.

Александр Гончаров / Апостроф

- Прокоментуйте гучний скандал з махінаціями в оборонній сфері країни, які розкрили журналісти. Якою має бути реакція влади, враховуючи, що йдеться про розкрадання та махінації не в мирний час, а в умовах війни?

- Мова іде не тільки про ситуацію, яку озвучили в розслідуванні Бігуса. Не про оборудку під 500 мільйонів гривень, яку фактично татко подарував на морозиво синку та його 20-річним друзям. Питання в тому, що це розслідування знову нас повернуло до того, що мінімум третина оборонного бюджету країни елементарно розкрадається владою, українськими чиновниками, і ці гроші просто розкладаються по кишенях.

У той час як продовжується абсолютно неадекватна ситуація на фронті з технікою, яка на папері є повноцінною бойовою, а насправді - непрацюючим мотлохом. Через нестачу фінансування, яке якраз розкрадається на третину, продовжуються проблеми з бойовою підготовкою військ, і це дуже сильно знижує боєздатність країни. Мова йде про те, що влада перетворила армію на своє віртуальне головне досягнення, фактично не тільки піариться, а ще й збагачується на армії за це десятиріччя.

Якщо говорити, як влада має відреагувати… Ну, як вона може відреагувати сама на себе? Тут питання до країни: як нація реагуватиме на це? Якщо країна це проковтне, якщо дозволить Свинарчуку, молодим шахраям, всім господарям фірм-прокладок, господарям контор, що виробляють міномети "Молот" та іншим, які виробляють "корисну" техніку за вчетверо завищеними цінами, залишатися на свободі, - тоді у нас немає жодних шансів побудувати нову країну всередині і захиститися від зовнішнього ворога.

Я вважаю, що тут влада не зробить нічого. Влада не може зробити нічого проти самої себе. Якщо Гладковський крав, то він крав не сам по собі. Тим більше, що ми бачимо: величезна кількість державних грошей була пропущена через "Ленінську кузню" - підприємство безпосередньо президента. Тут може відреагувати тільки народ і країна, тільки вони можуть змусити посадити цих людей, а це той мінімум, який необхідно зробити. Якщо у нас немає в Кримінальному кодексі розстрільної статті за подібні злочини, то посадити на максимальний термін – це те, чого має добиватися країна. Якщо такі випадки будуть зараз толеровані, пройдуть безкарно, то це ставить під сумнів взагалі можливість виживання країни як всередині, так і в першу чергу - ззовні, бо незважаючи на крики влади про нову армію, ми бачимо, що нового в ній тільки те, що обсяги крадіжок збільшилися за цей час.

Варто також зазначити, що "Національний корпус", і я особисто, не збираємося зосереджуватися виключно на темі Свинарчуків. Тут питання в тому, щоб влада, генпрокурор, військовий прокурор, НАБУ оприлюднили всі справи розкрадань у військовій сфері, всі справи розкрадань паливно-мастильних матеріалах, закупівлі одягу і екіпірування, всі справи розкрадань по типу закупівлі нікому не потрібних порошенківських "бронепароплавів", які ми втратили в Керченській протоці. Якщо ця гангрена розкрилася, то її треба вичищати повністю, а не зупинятися виключно на Свинарчуках.

Читайте також