Останні кілька місяців, ситуація в державному у вугільному секторі країни стрімко погіршується: борги із зарплат шахтарям зростають, а видобуток вугілля падає (в 2019 році знизився на 6,2%, порівняно з 2018 роком). Шахтарі перекривають автотраси, влаштовують страйки, відмовляються підніматися із забоїв, а в цей час уряд говорить про плани закрити деякі шахти через їхню збитковість. Що чекає вугільну галузь країни і шахтарів, розбирався "Апостроф".
Проблеми
Суми заборгованості із зарплат шахтарям дійсно вражають. Так, за даними Державної служби статистики, на 1 січня 2020 року борг перед гірниками становив 692,4 мільйони гривень. Така ситуація штовхає шахтарів на крайні заходи. Наприклад, 4 лютого 14 гірників шахти "Капітальна" ДП "Мирноградвугілля" після зміни відмовилися підніматися на поверхню доти, поки їм не погасять борги із зарплати, а це понад 93 мільйони гривень. Наприкінці січня протестували шахтарі Львівської області, перекривши трасу Львів - Рава-Руська.
В екстреному порядку Кабмін намагається заткнути фінансові "пробоїни" в потопаючому кораблі вугільної галузі, перераховуючи мільйони гривень на виплату заборгованості, але погасити всі борги, не кажучи вже про стабільну виплату зарплат шахтарям, уряду не вдається. До речі, в бюджеті 2020 закладено майже 2 мільярди гривень тільки на виплату зарплат гірникам.
Чому все погано?
У Кабміні на це питання відповідають просто: по-перше, більшість державних шахт нерентабельні. Це дійсно так, але, за словами експертів, опитаних "Апострофом", причини цієї нерентабельності якраз у невмілому управлінні державою своїми вугільними активами.
"На державних шахтах корупція - основний принцип роботи. Приватні шахти за останні 10 років наростили видобуток і жодного разу не ставали фігурантами скандалів із виплатою зарплат", - пояснює "Апострофу" політолог Кирило Сазонов.
Крім того, на державних шахтах використовується застаріле обладнання, яке споживає занадто багато електроенергії, що відбивається на собівартості видобутку тонни вугілля.
"Якщо працювати на молотках, на старому обладнанні і не вкладати в модернізацію нічого, то, звичайно, вугільна продукція буде неконкурентною, - додає "Апострофу" глава підкомітету з питань вугільної промисловості комітету ВР із питань енергетики Михайло Бондар. - Якщо закупити нове обладнання і знизити собівартість видобутку, то наше вугілля буде користуватися попитом на ринку".
На державних шахтах використовується застаріле обладнання
По-друге, на думку членів Кабміну, державні шахти видобувають більше вугілля, ніж реалізують, відповідно не отримують доходів, а немає доходів - немає зарплат.
"Логіки в цьому немає взагалі. Це все одно, якщо зараз хтось зробив діаманти, а їх не купили, значить, діаманти робити не потрібно. Інша справа, якщо, умовно кажучи, собівартість видобутку вугілля 10 тисяч гривень за тонну, а ТЕС бере його не дорожче тисячі гривень за тонну", - коментує ситуацію "Апострофу" директор спеціальних проектів науково-технічного центру "Психея" Геннадій Рябцев.
Але як же так вийшло, що українського вугілля видобули в надлишку і шахтарі не можуть його продати? Справа в тому, що українським ТЕС, куди і продається вітчизняне вугілля, воно стає не потрібне. І все "завдяки" імпорту електроенергії з РФ і Білорусі.
"Допустивши імпорт електроенергії з Росії, відбувається знищення української генерації, яка працює на вітчизняному вугіллі", - пояснює Бондар.
До речі, про цю проблему заявляв і міністр енергетики і захисту навколишнього середовища Олексій Оржель.
"У нас основний споживач вугілля - електроенергетика. Електроенергетика у нас зараз має зниження споживання", - говорив Оржель.
Що робити?
Щоб відповісти на це питання, президент Володимир Зеленський доручив Кабміну розробити комплексну програму реструктуризації вугільної галузі. Говорячи простіше - скинути зайвий баласт у вигляді нерентабельних шахт. І бюджету легше, і державі простіше. Для цього уряд повинен провести аудит на всіх 33-х державних шахтах, виявити перспективні й неперспективні, а потім останні - просто ліквідувати.
"Звичайно, буде скорочуватися (кількість шахт, - "Апостроф"). Це прямо залежить від їх рентабельності, адже значна кількість із них - нерентабельні", - зазначав Оржель.
І тут варто зазначити, що епопея з ліквідацією збиткових шахт має в Україні довгу і багату історію. Реструктуризувати галузь намагався і Ющенко, і Порошенко, та й в енергетичній стратегії України, яку заплановано реалізувати до 2035 року, є цей самий пункт.
Але чому ж довгі роки це не вдавалося зробити, і, зі слів експертів, навряд чи вдасться нинішньому складу Кабміну.
По-перше, закриття шахт, нехай навіть і збиткових, вигідно далеко не всім. І мова зараз не про простих шахтарів.
"За всіма державними шахтами зберігаються так звані "смотрящі". Іноді вони міняються, але система не змінюється, - зазначає Геннадій Рябцев. - Такий передбанкротний стан цілком вигідний тим, хто "курирує" ці шахти. Мільярдні заборгованості із зарплат, гроші щорічно виділяються, а на що і куди вони йдуть - невідомо".
Шахтарі вимагають збільшення фінансування для вугільної промисловості
По-друге, закрити шахту - це не так само, як закрити магазин. Це теж коштує грошей і чималих.
"Просто так закрити шахту на замок не можна, - пояснює "Апострофу" професор міжнародної економіки Маріупольського державного університету Юрій Макогон. - Навіть після закриття її потрібно обслуговувати. Вона перестає давати вугілля, а відповідно, взагалі будь-які гроші. Але з неї потрібно відкачувати воду, газ, повинен працювати вентиляційний ствол, повинні бути зміни робочих. Близько сотні людей потрібно буде все одно тримати на кожній з таких ліквідованих шахт".
Утім, гроші на реструктуризацію, тобто, на закриття шахт, держава передбачила. І їх уже навіть почали освоювати, правда, на інші цілі.
"У 2019 році, ще восени, коли формувався бюджет на 2020 рік, я неодноразово попереджав Кабмін, що якщо зараз не закласти кошти на модернізацію шахт, а закладати кошти тільки на реструктуризацію, то рано чи пізно, гроші на реструктуризацію доведеться перекидати на погашення заборгованості із зарплат шахтарям, - додає Бондар. - Що тепер і відбувається: 320 мільйонів гривень із реструктуризації перекинули на виплату заборгованості. Відповідно, вся критика, що попередні уряди роками не реструктуризували шахт, утримували їх як "кормушку", виявилася безглуздою. Триває та сама політика: шахти, які планували закривати, не закривають, бо немає для цього коштів - їх віддали на зарплати".
Шахтарів у бізнес?
Але головна проблема навіть не в грошах і політичній волі. Головна проблема - що робити з шахтарями закритих підприємств? Без роботи ризикують залишитися близько 40 тисяч українців, задіяних у вуглевидобуванні.
"Вирішення цього питання завжди відсувається. А чому? Та тому що перед закриттям шахт необхідно забезпечити роботою шахтарів та членів їхніх сімей. А для цього необхідно розробити відповідні програми, передбачити кошти. Але ніхто не хоче цим займатися", - каже Рябцев.
Публічно в міністерстві визнають, що це "важке соціальне питання", і для гірників потрібно буде шукати інші варіанти працевлаштування.
"В Україні вже була хвиля реструктуризації шахт, але нам допомагали наші західні партнери, зокрема англійці, - згадує Макогон. - За допомогою різних фондів було організовано перенавчання гірників на нові спеціальності, вчили малому бізнесу, видавали кредити, але поступово все це звелося нанівець. Справа в тому, що шахтарі дуже складно йдуть на перенавчання, наприклад, вбік малого бізнесу. Вони звикли до іншої праці: колективної, важкої, небезпечної, але вони працюють бригадою пліч-о-пліч. Залишитися один на один з проблемою, а бізнес - це самостійне вирішення проблем, для них складно. Тому все це ми вже проходили".
Але заяви міністра про інші варіанти працевлаштування для гірників - це публічна політика, а ось на засіданні профільного парламентського комітету члени експертної групи Міненергетики підрахували, що середній вік працівника державного вугледобувного підприємства становить 47 років.
"Велика частина працівників, які там працюють, - це фактично пенсіонери", - зазначав один із членів експертної групи (заява є в тексті стенограми засідання).
Відповідно, ламати голову над тим, щоб працевлаштувати пенсіонерів, в уряді навряд чи будуть, сподіваючись, що як-небудь воно вирішиться все само собою.
"Таке відчуття, що думають, що все розсмокчеться саме: працівники, розуміючи, що не буде виплачуватися зарплата, що перспектив немає, потихеньку почнуть самі звільнятися. Напевно, думають, що так воно і буде", - резюмував Михайло Бондар.
