Прем'єр-міністр Денис Шмигаль допустив поновлення подачі води в окупований Крим, щоб уникнути гуманітарної катастрофи на півострові. Він підкреслив, що вода буде призначатися тільки для громадян України і не буде поставлятися промисловим та військовим об'єктам на анексованому півострові. Тим часом, водна блокада Криму поки що залишається єдиним козирем щодо окупованого Криму, проти якого у Москви взагалі немає контраргументів. Після майже шестирічної бравади та заяв, що дніпровська вода "не потрібна", окупаційна влада раптово почала лякати кримчан, що запасів води вистачить хіба що на кілька тижнів. Редакція "Апострофа" з'ясовувала безпосередньо у кримчан, чи насправді дефіцит води є критичним.
Пересохлий Крим
Водна блокада з боку материкової України залишається однією з найгостріших проблем для Кремля та окупаційної влади на півострові. До анексії через Північно-Кримський канал в регіон щорічно поступало близько мільярда "кубів" дніпровської води, що покривало близько 85% потреб сільського господарства та промисловості.
У поведінці окупаційної влади до недавнього часу спостерігалася неабияка частка абсурду. У підконтрольному Кремлю уряді Криму та місцевих адміністраціях постійно твердили, що води для потреб населення вистачає, але в її нестачі "винна" Україна. Таку лінію росіяни витримували навіть тоді, коли на півночі Криму через брак води для підприємств хімічної промисловості сталася екологічна катастрофа.
В кінці минулого року місцеві чиновники та пропагандисти "раптово" почали водну істерію, лякаючи населення тим, що води в анексованому Сімферополі залишилося буквально на лічені тижні. Напружена ситуація з водою в Криму в весняно-літній період виникала ще два-три роки тому. Особливо в східних районах півострова. Всього в регіоні налічується 15 повноцінних водосховищ. До російської анексії вони забезпечували приблизно 55% потреб у питній воді. Брак компенсували за рахунок видобутку ґрунтових вод.
Після початку водної блокади бурити нові свердловини стали набагато частіше. Систематичне виснаження підземних джерел призвело до мінералізації питної води. Ще в 2015 році в Красноперекопську, Армянську та Нижньогірському районах рівень мінералізації перевищував норму практично в три-чотири рази.
Влітку 2017 року ситуація з питною водою загострилася в Ленінському районі, Судаку, Керчі, Феодосії, Бахчисараї та Сімферопольському районі. Східний Крим отримує воду з Білогірського і Тайганського водосховищ. Рівень води в них коливається на низькій позначці ще з кінця 2016 року через мізерні опади. Але чомусь окупаційна адміністрація півострова почала бити на сполох саме зараз.
Воду випили "приїжджі"?
Сімферополь на цьому тлі завжди виділявся більш вигідним становищем. Столицю АР Крим забезпечують відразу чотири водосховища: Міжгорненське, Сімферопольське, Аянське та Партизанське. Російські чиновники наполягають, що взимку опадів було мало. За їхньою інформацією, Аянське водосховище наповнене на чверть, Сімферопольське та Партизанське водосховища - на третину.
Загорське водосховище, 2019 рік
Коли мова заходить про брак води для Сімферополя, чиновники та редакції місцевих ЗМІ зазвичай демонструють знімки обмілілого водосховища Сімферополя. Причому, тієї частини його берега, яка примикає до траси Сімферополь-Ялта. Жителям найближчого мікрорайону Мар'їно добре відомо, що саме ця частина водосховища найбільш мілка.
"Кожну весну, навіть якщо взимку випала нормальна кількість опадів, водосховище з цього боку завжди висихає. Крайка води відступає від берега метрів на 100-150 і навіть більше. Потім, коли в квітні, коли зазвичай, йдуть весняні зливи, води в сховищі додається. Так, в цьому році через те, що снігу та дощів в останні місяці було недостатньо, водосховище обміліло сильніше, ніж в минулому, але поки нічого катастрофічного я не бачу. Якщо до літа не буде опадів, тоді і почнуться проблеми", - говорить "Апострофу" житель району "Мар'їно" Сергій.
Сімферопольці в розмові з "Апострофом" визнають, що проблеми з водою в місті існують. Частина місцевих пояснюють це тим, що в останні роки населення кримської столиці істотно збільшилося. До окупації Сімферополь споживав в межах 90-100 тис. "кубів" води на добу. Зараз місцева окупаційна адміністрація називає показник у 150 тис. кубометрів води. В такий ситуації, якщо в найближчі пару місяців не буде опадів, можливості водосховищ, які живлять Сімферополь, справді почнуть вичерпуватися.
"Заробітчан з Росії стало набагато більше. По всьому Сімферополю йде будівництво нових житлових масивів для "колоністів", як ми їх називаємо. При цьому комунікації (дороги, водогони, каналізація) старі. Навантаження на них постійно зростає. Міська влада замість того, аби навести порядок із масовими забудовами та бізнесом, який витрачає багато води, довела ситуацію до ручки. Кажуть, що вже хочуть пустити в хід артезіанські свердловини. Такого при Україні не було, хоча кілька мікрорайонів міста довго жили з фіксованим графіком подачі води вранці і ввечері", - розповідає "Апострофу" мешканка Київського району кримської столиці Оксана.
Інформаційний тиск на Київ
Відповідно, виникає питання, чому окупаційна влада почала істерику саме зараз, якщо проблеми з водою в Криму спостерігаються з самого початку анексії? Відповідь лежить на поверхні. У Кремлі мають намір використовувати миротворчі ініціативи президента Володимира Зеленського щодо Донбасу як привід почати переговори (нехай і неформальні) про зняття водної блокади з півострова. "Страждання" місцевого населення від спраги - це всього лише один з приводів.
"Окупанти розуміють, що вирішити водну проблему Криму можна тільки за рахунок дніпровської води. Росіяни будуть завжди намагатися, в тому числі і за допомогою інформаційних вкидів, перевірити готовність українських політиків відкрити "вентиль" на території Херсонської області. Водна блокада - це, на жаль, поки що єдиний вагомий козир щодо анексованого півострова, який залишився в руках України", - зазначив "Апострофу" експерт з питань тимчасово окупованих територій Інституту чорноморських стратегічних досліджень Юрій Смілянський.
Північно-Кримський канал
Загальна позиція офіційного Києва, незважаючи на окремі заяви, залишається незмінною: дніпровська вода потрібна окупаційній владі, перш за все, для забезпечення промисловості, оборонних підприємств, вкрадених у України, а також "розпухлої" військової бази, яку Кремль відбудовує на захопленій території. Плюс, потреба в воді зростає через те, що Москва цілеспрямовано завозить до Криму переселенців із сусідньої Росії з метою зміни соціально-демографічної обстановки, що само по собі є порушенням міжнародного права.
"Згідно з багатьма дослідженнями, води в Криму для потреб цивільного населення вистачає. Її не вистачає для російських військових. Москва не може звинувачувати Київ у" обмеженні "кримчан. Відповідно до Женевської конвенції щодо захисту населення під час війни, обов'язок забезпечувати захоплену територію цілком покладається на державу-окупанта. Коли анексія півострова припиниться, вода без проблем піде в Крим", - заявив "Апострофу" Постійний представник президента України в АРК Антон Кориневич.
Селяни в очікуванні дощів
Незважаючи на заяви окупаційної влади про те, що площі зрошуваних земель в 2014 року скоротилися на 90%, більшість фермерів в степових районах Криму поки що майже не відчули на собі водну блокаду. Площі під сади, городи, технічні та кормові культури (буряк, люцерна, конюшина, кукурудза), які споживали основну кількість води, в цих місцях суттєво скоротилися ще на початку "нульових" років.
Сьогодні практично вся рілля використовується під богарне (неполивне) землеробство. В основному висівають пшеницю, ячмінь та овес. Жителі Первомайського та Джанкойського районів, з якими вдалося поговорити "Апострофу", відзначають, що зима видалася майже безсніжною та відносно сухою, але вони все-таки розраховують на хороший урожай зернових.
"Позаторік було гірше. Тоді озимі дали дуже погані сходи, а для ярових земля виявилася занадто сухою. Зараз повним ходом йде посівна. Ґрунти за цю зиму набрали трохи вологи, для посіву вистачає. Якщо в квітні-травні, як завжди, будуть дощі, то можемо зібрати 22-25 центнери з гектара. Якщо опади у найближчі пару місяців будуть рясними, то зможемо подекуди вийти і на 30 центнерів з гектара, але це дуже хороший розклад. У минулому році приблизно так і було", - розповідає "Апострофу" фермер з Джанкойського району Дмитро Сергієнко.
За його словами, проблема для селян в їх регіоні полягає не стільки в нестачі води, скільки в дорожнечі палива, добрив і насіння. "Зараз повний цикл обробки одного гектара (оранка, культивація, посів, обробка хімікатами, прибирання) коштує 10-12 тис. російських рублів (3,6 - 4,7 тис. грн) за сезон. Тонна насіннєвого ячменю коштує близько 12-13 тис. рублів. З гектара виходить взяти приблизно 2,5 тонни ячменю або зерна. В минулому році ячмінь з поля йшов по 7-8 тис. рублів (близько 3 тис. грн) за тонну, тобто з одного гектара вдавалося при найкращих розкладах виручити близько 20 тисяч (7,2 тис. грн). Гроші особливо не затримуються. Вони відразу ж йдуть в оборот, на підготовку до наступного сезону. Як буде цього разу, побачимо влітку", - пояснив фермер.
Поле у Криму
Російські чиновники та ЗМІ твердять, що в Криму не можуть втримати ціни на м'ясо та молочку по "вини" України, яка перекрила на півострів подачу води. Фермер Олександр Піскунов з Первомайського району, по території якого проходить пересохлий Північно-Кримський канал, у розмові з "Апострофом" зазначив, що водна блокада Криму лише побічно вплинула на поголів'я великої рогатої худоби.
"Раніше на кожне село в сукупності доводилося по 250, а то і 400 голів дійного худоби. З кількох молокозаводів приїжджали машини приймати молоко. Тепер поголів'я йде під ніж з двох основних причин. Перше - дорогі корма. Друга - худобу просто ніде пасти та ніде заготовлювати сіно на зиму. Раніше поля під паром використовували для випасу. Тепер, за російськими законами, не повинно бути "порожніх" земель. Інакше фермери будуть платити штрафи. Доводиться обробляти. Вийшла така ситуація: у кого є корови в домашньому господарстві, у тих мало або зовсім немає землі. У кого достатньо землі - тим не потрібна скотина", - говорить Олександр Піскунов.
Безсилля окупантів
За його словами, російська влада жодним чином не зацікавлена в розвитку сільського господарства на окупованому півострові. Навпаки, Крим використовують як ринок збуту продукції, вирощеної в Краснодарському краї сусідньої Росії.
Обидва фермера зізналися, що зараз в їх регіонах проблем з питною водою не спостерігається. Як і в попередні роки, основне джерело - ґрунтові води. Проблема не стільки в дефіциті води, скільки в її якості. Вода в степу q до російської анексії, в порівнянні з Сімферополем або Ялтою, була солонуватою, але в останні три роки з'явився виразний неприємний присмак.
Справа в тому, що Північно-Кримський канал, крім забезпечення водою сільського господарства і промисловості, ще й підживлював ґрунтові води. Як тільки подачу води по каналу перекрили, населенню (особливо в північних і східних регіонах) довелося бурити нові свердловини, виснажуючи ґрунтові джерела, що призвело до мінералізації води. "Влада" з одного боку не могла заборонити це робити, щоб не спровокувати невдоволення, але намагалася уповільнити цей процес за рахунок введення "податку" на пробурені свердловини.
"У нас в районі воду з крана вже давно ніхто не п'є. Нею поять худобу, поливають городи та використовують для інших господарських потреб. Воду для пиття купуємо. Ціна в межах двох рублів за літр", - говорить Олександр Піскунов.
Водна блокада з боку материкової частини України продемонструвала повне безсилля окупаційної влади. Спочатку кремлівські ставленики робили вигляд, що півострів нібито може обійтися власними силами.
Потім місцеве начальство почало "годувати" кримчан казками про те, як вони будуть опріснювати морську воду або будувати водогін з боку Краснодарського краю, але вже в 2016 році в місцевому "уряді" відмовилися від таких намірів. Як мінімум тому, що річка Кубань за площею басейну в дев'ять разів поступається Дніпру. Не кажучи вже про те, що будувати "водопровід" через Керченську протоку - технічно складна ідея. Як тільки стало ясно, що жоден із заявлених прожектів не спрацює, російська влада повернулася до спроб "видурити" у Києва воду для окупованого Криму.
