Ситуація в Україні не є критичною, але і від сусідніх європейських країн значною мірою не відрізняється. Проблема полягає в тому, що МОЗ наразі не володіє ні інформацією про реальну кількість хворих на коронавірус в Україні, ні про готовність регіонів до спалаху епідемії. Про це розповів "Апострофу" лікар-інфекціоніст, Ph.D. з медицини Юрій Жигарєв.
У ситуації в Україні наразі я не бачу нічого критичного. Є декілька країн, у яких ситуація більш напружена. Однак ніхто не знає, наскільки Україна готова до масового спалаху Covid-19. МОЗ теж не має достеменної інформації, бо він отримує її від регіонів, а там надають дані, які перевірити практично неможливо. Скажімо, я - директор департаменту, але я не можу пройти по лікарнях і перевірити особисто стан усього оснащення. Тому цифри, які має міністерство, можуть бути далекі від реальності.
Якщо говорити у загальних рисах, то бути готовим до коронавірусу, це те ж саме, що бути готовим до зустрічі з дівчиною. Все залежить від того, що ви збираєтеся з нею робити: якщо посидіти в кафе – це одне питання, а поїхати кудись далі продовжувати вечір – це інше. Так і тут: якщо у нас буде 5, 10, 50 хворих і не більше, то це одна справа. Але така ситуація, як в Італії, – я дуже сподіваюся, що такого у нас не станеться – це серйозний виклик для системи охорони здоров'я навіть європейських країн. Тому, скажіть мені, скільки у нас буде хворих, і я скажу, наскільки ми готові. Це певною мірою лотерея.
Сказати, що в якійсь європейській країні ситуація значно гірша, ніж у сусідніх, я не можу. Все залежить від певних чинників. Кажуть, що Італії проблема виникла через велику кількість китайців, які працюють на заводах на півночі країни. А у нас що, немає китайців? Поїдьте в Одесу на "Сьомий кілометр", порахуйте, скільки їх там. Чи у нас немає іноземних студентів, які повертаються із Китаю? А наші студенти – коли у вишах оголосили тиждень самостійної роботи, вони всі рвонули на Апенніни. Тож в Україні немає кардинально іншої ситуації. Тут, як кажуть, все залежить від того, як зорі стануть. Якщо, скажімо, станеться потужний спалах хвороби, то доведеться перепрофілювати звичайні лікарні в інфекційні, адже ми не зможемо побудувати тимчасову лікарню на тисячу місць, як це зробили китайці.
Читайте: Не допустити апокаліпсис: що робить влада в боротьбі з коронавірусом
Інфікованих може бути набагато більше, ніж ми знаємо, бо ми не можемо перевірити всі 37 мільйонів українців, але багато випадків не може бути також. Слід пам'ятати, що 20% хворих на коронавірус – це тяжкі форми, які потребують стаціонарного лікування, і близько 3-5% – це смертні випадки. Але треба розуміти, що будь-яка смертність із такими симптомами – це надзвичайна пригода, і вона дуже ретельно досліджується навіть зараз, хоч немає вертикалі санепідслужби, яка була колись. Тому, якби у нас був спалах летальності від незрозумілих респіраторних інфекцій, то на нього уже звернули б увагу. Приховати смерті сотень людей від незрозумілої пневмонії неможливо.
Водночас неправильно приходити в приватні клініки й проходити тест на коронавірус, якщо немає симптомів. Неправильно купувати тести, аби вони зберігалися вдома. Треба звертатися до сімейного лікаря. Адже якщо ви почуваєтеся зле, ви не біжите в лабораторію і не просите зробити вам будь-який аналіз. Не треба роздувати із Covid-19 кінець світу. Це звичайна інфекція, і заходи при ній мають бути, як і при будь-якій іншій. Я, наприклад, вважаю маразмом закриття метро.
Щодо ізоляції 123 українців, які прибули з Італії, то вона була б ефективною, якщо ви впевнені, що людина дійсно буде сидіти вдома і нікуди не вийде без попередження. Але ви ж не почепите на неї електронний браслет. Людина може погодитися, а сама піде торгувати на ринку – і проконтролювати це не можна ніяк. Тому я вважаю, що в наших умовах це буде не дуже ефективно – краще було б ізолювати в санаторіях, пансіонатах чи лікарнях. Але я не знаю, чи має наша країна достатньо засобів, аби посадити таких людей на карантин, як це було в Нових Санжарах.
