Сили оборони України продовжують низку операції з відновлення територіальної цілісності України. На одних ділянках фронту ЗСУ ведуть переважно оборонні дії, на інших наші захисники здійснюють атакувальні маневри. Але чекати швидкого завершення війни не варто - ЗСУ прораховують кожен крок до міліметра. Про ситуацію на фронті, втрати ворога у техніці і ймовірність застосування росіянами ядерної зброї - в етері Апостроф TV розповів військовий аналітик ПЕТРО ЧЕРНИК.
Ситуація на передовій
За великим рахунком, нічого не змінилося. Ми перебуваємо в так званому циклі змішаних бойових дій: на одних напрямках у нас успіхи, і ми перебуваємо у стані атакуючої сторони, на інших напрямках – той самий Куп’янськ і Бахмут – на цю хвилину противник здійснює атакуючі дії. Але разом з тим, у стратегічному контексті все однозначно рухається за нашим сценарієм. Звільнено понад 100 квадратних кілометрів нашої території – це неймовірно багато.
Читайте: Одна країна - дві думки: що в США говорять про контрнаступ ЗСУ
І найголовніше – ми підняли рівень знищення їхньої артилерійської техніки. Це направду дуже важливо. Травень взагалі був рекордним – понад 500 одиниць ствольної артилерії. А уже за три тижні червня – понад 400 і це безпрецедентно. Якщо розуміти, що війна і досі на 95% є війною артилерії, то це дуже хороший показник і доволі стриманий оптимізм. Плюс противник втрачає в авіації, в першу чергу в гелікоптерах, намагаючись компенсувати саме артилерійські залпи.
Чому йде все так повільно? Тому що ми не маємо права на помилку. Ми маємо порахувати і зрозуміти абсолютно все до міліметра, щоб якісно громити нашого ворога.
Втрати РФ в техніці
Такі великі втрати в артилерії поки не змушують росіян відступати. Поки що вони ще мають потенціал, попри те що майже 4000 одиниць такої техніки знищено. Це безпрецедентно великий показник, на початок війни вони штатних стволів мали 5,5 тисяч. Але ще добрих кілька тисяч – важко сказати, яка цифра – у них були на складах, аж до Д-44 43-го року виробництва. Вони будуть діставати їх і застосовувати, як тільки можуть. Плюс є Т-55 і Т-54, з яких ми там дещо насміхалися, у комплектації гармати Д-10. Хай вона не має великий калібр, всього 100 мм, але може завдавати ударів до 15 км. Отже – працювати у своєрідний спосіб як артилерія.
До 125 000 снарядів на місяць вони можуть виробляти. Це неймовірно багато. Американці вийдуть на показник у 50 000 тільки в кращому випадку на кінець літа – початок осені, тому я би ще не стверджував, що певна криза артилерії, яка таки наростає і буде наростати з кожним тижнем, уже зламала хід війни. На мій погляд, ми побачимо по-справжньому серйозні поступи уперед тоді, коли повноцінно запрацює нова авіація.
В росії немає резервів, щоб поповнювати окупантів новітніми зразками артилерії. Скажімо, такі установки як 2С19 "Мста" чи 2С35 – їхня найновіша конфігурація – чи 2С34 "Хоста" їм виробляти у достатній кількості практично неможливо. В них залишилося всього-на-всього 5-6 робочих станків. Підкреслюю: не заводів, а станків, які можуть висверлювати стволи. Плюс, після введення санкцій з’явилися колосальні проблеми із системами прицілювання, а також із якісним залізом. Поштучно вони, звичайно, щось будуть виробляти, але про масований процес, який був у часи Радянського Союзу, говорити не доводиться.
Знищення гелікоптерів Ка-52
* з 16 по 20 червня ЗСУ знищили 5 російських вертольотів Ка-52
Це є ознакою того, що на конкретних напрямках і ділянках в них є проблеми з артилерією, і вони намагаються компенсувати це авіацією. Чому? Саме ці машини Ка-52 можуть мати до 4 тубусів на борту з такими некерованими авіаційними реактивними снарядами як С-8. В одному тубусі 20 ракет. 4 на 20 – маємо 80. Це доволі багато. Разом з тим, ці снаряди не можуть працювати на великих відстанях – максимум до 6 км. Те саме стосується і снаряду С-13 калібром 122 мм. В одному тубусі – до 5 таких снарядів, разом 20 на гелікоптер. Вони також не мають великого радіусу дії. Той самий FIM-92 Stinger має радіус ураження до 8 км, а отже перекривання нашого ураження є значно кращим. Вони заходять у ту зону, де вже на них можна уполювати. Це і пояснює такі великі втрати на цю хвилину.
Якщо врахувати, що ці машини неймовірно дорогі – можуть коштувати від 16 до 20 млн доларів – це дуже дошкульні втрати для них. Усього таких машин побудовано у межах 170 одиниць. Як мінімум 30 – уже підтверджено – ворог втратив в Україні. Але це не означає, що це росіян зупинить. Путін б'ється на смерть за своє політичне виживання. Скільки треба буде убити росіян і якщо треба кинути всю техніку до останньої одиниці – він це зробить.
Парадокс Бахмута
Парадокс Бахмута однозначно на нашому боці. Що він означає? Коли ми за нього билися, то була доволі велика міська забудова, конгломерація – противнику важко було нас вибивати із оцих забудов, бо це є доволі серйозне прикриття, насамперед бетоном. Сам противник перетворив Бахмут на щебінь – залишилася невелика кількість мереж підвалів. Але найголовніше – вся зона прострілюється, вона дуже добре проглядається, бо нема висотної забудови і практично все видно, як на долоні. Всі довколишні висоти під нашим контролем, і вони самі себе підставили для нас як у тирі.
Читайте: Десант окупантів в Бахмуті, дезертирство і заградотряди: що зараз відбувається на Донбасі
Парадокс полягає у тому, що вони на весь світ задекларували, що вони Бахмут взяли, хоча не на 100% – невеличка частинка і досі перебуває під нашим контролем. Покинути вони його не можуть, але вони стали для нас дуже зручними цілями, і ми дуже поступово, дуже грамотно, дуже розумно, знову ж таки, не випереджаючи обставини, беремо їх у вогневий мішок.
Цілком можливий сценарій, що або вони потраплять у оперативне оточення і будуть там знищені чи здадуться у полон, або їм таки доведеться робити відступ. До відступу не готове у першу чергу їхнє командування у психологічному сенсі. Це – визнати свою системну поразку. І навіть їхній мегапропаганді буде дуже важко це пояснити. Росіяни мають дуже специфічний менталітет. За "родіну", за Сталіна, за путіна, за "вєлічіє" і ще чорт зна за що вони готові помирати. Отакі вони люди. Можливо, такий "жест доброї волі" з їхнього боку складеться, але поки що я ознак цього не бачу. Вони таки б’ються, і дуже серйозно.
Окупанти страшенно бояться нашого контрнаступу. Я не буду вдаватися у деталізацію тактичної ситуації, не треба противнику розуміти, наскільки ми якісно усвідомлюємо і тактичну, і оперативно обстановку. На цю хвилину усе у стратегічному контексті рухається за нашим сценарієм. Однак не буде все так швидко, як би нам цього хотілося.
Загроза застосування ядерної зброї
Поразка складається за фактом. У них насправді, крім ядерної зброї, більше нічого не залишилося – вони нічим нас здивувати у частині технологічної зброї чи якоїсь особливої тактики не можуть. Все, що могли застосувати, застосували. Всі ракети як такі застосували, всі різновиди бронетехніки застосували – результату не досягають. З точністю до навпаки:15-та армія світу починає наступати на "другу армію світу", яка вже за фактом не є другою. То що в них залишилося, крім ядерної зброї?
Чи дійде до цієї апокаліптичної точки? Я не знаю, цього не знає ніхто. Можу припустити, що якщо це станеться, то маємо розуміти: це вже не буде проблема України, це вже буде проблема усього світу і в першу чергу головного гегемона – США. Проковтнути вони це не зможуть, будуть змушені відповідати. А в який спосіб, як це все станеться – даруйте мені за мою метафізику, це відомо тільки Богу.
Читайте: "Загроза зберігається": у ГУР відреагували на новий ядерний шантаж Путіна
