Останніми днями увага українців прикута до ситуації навколо Запорізької атомної електростанції. Спочатку була заява Генштабу про ймовірність російських провокацій на ЗАЕС, потім очільник розвідки Кирило Буданов сказав, що напруга довкола станції поступово знижується. Про ситуацію на ЗАЕС, заяви Заходу про "повільний" контрнаступ та очікування від саміту НАТО у Вільнюсі - в ефірі нової рубрики "Конфіденційно з Кондратюком" на Апостроф TV розповів генерал-лейтенант, голова Служби зовнішньої розвідки України у 2020-2021 роках ВАЛЕРІЙ КОНДРАТЮК.
– Які карти буде розігрувати зараз росія та які ваші оцінки того, що відбувається навколо ЗАЕС? Наскільки рашистам вигідно сьогодні вдатися там до певних провокацій?
– Питання дуже чутливе для нас, бо ми вже пережили Чорнобильську катастрофу і мали плачевні наслідки. П'ять мільйонів гектарів сільськогосподарських земель було вилучено з використання в Україні. Зрозуміло, що Запорізька АЕС, яка є сьогодні найбільш потужною станцією в Європі – її еквівалент дорівнює 600 атомним бомбам, які були скинуті на Хіросіму – буде найближчим часом привертати нашу увагу. Але, безумовно, воно буде на контролі у всіх західних експертів. Тому що будь-яка технологічна річ, яка може трапитися, матиме наслідки для Європи.
Коротко для наших читачів дам роз'яснення. Те, що трапилося на Чорнобильській атомній електростанції, не може ніколи трапитись на Запорізькій. Це дві різні атомні електростанції за своїм типом – там використовуються різні водно-водяні реактори. На ЗАЕС реактор, який за жодних умов не допустить неконтрольованого розгону потужності. Тобто це не призведе до ядерного вибуху.
Читайте: Є лише один поганий сценарій: чи можливий на ЗАЕС другий Чорнобиль
Найголовніше, що всі реактори вже кілька місяців як повністю зупинені в штатному режимі. Лише п'ятий знаходиться в "гарячому". Та навіть після зупинки реактор протягом місяців продовжить повільно розігріватися. Тобто це взагалі виключає будь-яку неконтрольовану ядерну реакцію.
- Тоді до чого сьогодні можуть вдатися наші вороги?
- Зрозуміло, що вони будуть продовжувати намагатися створювати будь-які умови для того, щоб якось затягнути (війну). І все, до чого вони сьогодні можуть вдатися – це замінувати будівлю енергоблока або закласти вибухівку безпосередньо всередину реактора. Та другий варіант нереальний, тому що там висока радіоактивність, циркулює вода. Фізично немає місця для закладання таких великих обсягів. Тобто такі речі виключаються. Але зробити певні технічні пошкодження атомної станції, яка є великим і цінним активом для України, вони спроможні.
Навіть за умов, якщо там щось відбудеться, то це не буде великою катастрофою. Якщо атомний реактор розігрітий, то це може бути хмара пилу на великі-великі відстані. У даному випадку якщо там навіть щось і трапиться, то це лише на декілька десятків кілометрів. Тобто наслідків таких не буде, з цього приводу хочу всі заспокоїти.
Читайте: Це для них – довічний вирок: що чекає на Росію у разі теракту на ЗАЕС
Зрозуміло, що ворогам довіряти не можна. Будь-яким їхнім заявам, де вони казали, що ніколи на це не підуть, вірити не можна. Але чекати від них провокацій слід. Тому дуже важлива реакція суспільства і міжнародних партнерів для того, щоб був постійний контроль за Запорізькою атомною станцією.
– Буданов та й Зеленський казали, що росія фактично зараз перебуває на межі громадянської війни. Тут ідеться безпосередньо про той пригожинський путч, який не дуже йому вдався, але підсвітив очевидні проблеми безпосередньо всередині російської федерації. Думки росіян в ті дні дуже поділилися – приблизно 50 на 50. 18-19 регіонів там підтримали конкретно Пригожина в цій ситуації, а 20-21 – конкретно підтримали путіна. Очевидно, для путіна це дуже сильний і потужний удар. Буданов водночас каже, що треба дуже мало масла підлити у вогонь для того, щоб "закипіло". Що може стати каталізатором цих процесів на росії, за вашими оцінками?
– Головним каталізатором може бути успіх українського контрнаступу, який посилить тиск на путіна всередині росії. Тому що заколот Пригожина не придушений, він був просто зупинений самим Пригожиним. Тобто всі ті процеси, які там всередині вже відбулися – не були вирішені. Правильно зазначив Буданов, що просто треба, щоб виникла якась річ. А це український контрнаступ.
І хоча західні партнери кажуть, що він відбувається повільно, я з ними не погоджуюсь. Перша і головна моя теза – що ми за місяць повернули територію більшу, ніж росіяни захопили за півроку. Друга моя теза – це те, що він хоч і відбувається "повільно", але це контрнаступ. Сьогодні ми просто уникаємо тих речей, на які була здатна росія – будь-якою ціною завойовувати метри і кілометри. У цьому випадку керівництво сьогодні безумовно більше покладається на далекобійну зброю, обсягів якої, можливо, ще недостатньо для того, щоб вразити всі логістичні центри в тилу російських військ. Але це відбувається щодня. Було декілька влучних ударів, щось там знищено було – це вже відомо. Також знищуються шляхи постачання, мости.
Читайте: ЗСУ досягли нових успіхів на Запоріжжі та Донбасі: карти боїв
Тобто ми створюємо можливості, щоб вони сиділи в тих окопах, які вони нарили, з цими мінними полями, і їм не було чим стріляти, не було підвезення. Ми сьогодні змінюємо тактику й підходи, а не воюємо тактикою Жукова, яку вони використовують з часів Другої світової війни. Ми намагаємося берегти життя наших солдатів і одночасно досягати успіху.
– Коли мова про можливу громадянську війну в російській федерації, Буданов каже, що фактично Україні в будь-якому випадку піде на користь можлива смерть путіна чи навіть його відхід, зміна путінського режиму, оскільки в росії – особливо у великих містах – ніхто не підтримує війну в Україні. Тут треба зазначити, що люди з великих міст рф не в такій кількості представлені на війні в Україні, як люди з глибинки. Мотивація останніх – це гроші, тому що бідність страшна на росії, і ці люди за гроші готові йти вбивати, катувати українських військових та й цивільних також. Наскільки сьогодні народ із глибинки готовий до зміни режиму, до зміни лідера в російській федерації, і як в принципі відреагує на те, що ними може керувати хтось новий, хто б то не був?
– Диктатори починають робити певні помилки. Помилкою путіна була ця війна. І для того, щоб продовжити війну, йому потрібна не лише зброя, але фінанси і економіка. Лише за останній рік рубль впав на 40%. Ціни на нафту й на газ скоротилися майже на половину. І все це створює додаткове напруження для путіна. Якщо сьогодні йому ще є чим платити тим людям з глибинки, які готові йти на війну, гинути, а їхні рідні готові чекати на їхні смерті для того, щоб отримати якусь компенсацію – чи то шуба, чи якийсь пайок – то навіть такі речі довго відбуватися не будуть. Тому що сама економіка теж на межі. І це величезна проблема для путіна.
Але я пішов би трохи далі. Сьогодні більша небезпека існує в росії тому, що оці російські генерали і еліти вже усвідомили безперспективність продовження гарячої фази війни з Україною. Або гібридної та холодної війни з Заходом. Виходу з глухого кута сьогодні заважає лише одна людина – це путін. І от були повідомлення NBC, якщо їм вірити – а я вважаю, що вони мають під собою підстави – що вже почався контрольований перехід або пошук наступника путіна. Також зафіксовані європейськими спецслужбами контакти представників ФСБ з лідерами російської опозиції, які знаходяться за кордоном. Ці контакти фіксувалися також безпосередньо з самим Лавровим під час його останнього візиту, коли він був у Нью-Йорку на полях ООН. Такі контакти є свідченням того, що такі переговори тривають. Це також може бути додатковим наслідком. Якщо еліти дійдуть згоди, то питання усунення путіна буде прискорено.
Чи буде це фізично зроблено, чи він підпише на зразок Єльцина відмову від влади – це теж можливо… Йому нема на кого вже спиратися.
От після заколоту всі очікували на дуже швидку реакцію, лють путіна, чистки тощо. Але цього не відбувається. Він взяв паузу для того, щоб показати перед всіма лідерами, що він сильний. Він намагається купити лояльність своїх військових – підвищив заробітну плату військовослужбовцям, співробітникам спеціальних служб на 10,5%. Але одночасно і не проводяться чистки в армії, хоча там вже, наскільки відомо, не лише Суровікін, але й інші люди з близького оточення путіна – маються на увазі "фінансові" люди – які також мали певні свої інтереси і чекали наслідків цього заколоту. Тому все це сьогодні зводиться до того, що домовленості про підпорядкований кінець путінізму вже наближаються.
А хто буде цією персоною – це навіть не так важливо. Нам по суті все одно – путін або хтось замість нього. Нам сьогодні треба раз і назавжди поставити росію на місце і створити такі умови, щоб вона ніколи не хотіла і не могла напасти на нашу Україну, бомбити наші міста. На Заході кажуть, що можуть взяти нас до НАТО лише після війни. А для того, щоб війна закінчилася, нам треба більше зброї. Питання дуже просте: якщо ви хочете взяти нас після війни, прискорте нашу перемогу. Вона сьогодні залежить не лише від нашої мужності, героїзму наших солдат, їх вишколу, здатності опанувати техніку, але від саме тієї зброї високотехнологічної, яка сьогодні вирішальна на цьому етапі війни.
– Може нарешті нам вже не потрібно позичати в Сірка очей, а називати речі своїми іменами і говорити абсолютно справедливо, через що власне росіяни так активно окопалися на якихось ділянках фронту, за рахунок чого вони мали так багато часу на це? Всі говорять, що повільний контрнаступ, Захід нам ніби навіть дорікає чимось. А президент каже, що ми би раніше почали, але ми чекали певних поставок зброї. Чи немає тут подвійних стандартів колективного Заходу у підході до вирішення війни в Україні?
– Я не вважав би це подвійним стандартами. Я вважав би це такими внутрішніми проблемами усвідомлення Заходу. Раніше їхня головна мета була в тому, щоб Україна не програла. Я вважаю, що саме переломним моментом був саміт Великої сімки в Хіросімі, на якому вже було прийнято таке одностайне рішення підтримати Україну в її перемозі. Тобто не "путін не може виграти", а "путін має програти". І це головне.
Після того ми вже отримуємо сьогодні і британські зразки ракет Storm Shadow, і американці вже розглядають передачу ATACMS. Але це відбулося досить повільно, і має вплив на успіхи нашого контрнаступу. Але це пов'язано не з стандартами, а їхньою спроможністю все ж таки зрозуміти, що нас недооцінили. І останній витік з Пентагону – ті матеріали, які стали відомі міжнародній спільноті, із якими ми також могли ознайомитись, свідчать про те, що на початку війни американські спецслужби прогнозували досить плачевний для нас результат – три доби. Ніхто не очікував, що ми встоїмо. Так само вони не передавали зброю, бо боялися, що в нас нічого не відбудеться, і ця зброя просто потрапить до рук росіян.
Це наша покрокова перемога, вона нам багато чого вартує, по суті – крові наших солдат, але іншого шляху немає. Захід прокидається. Можливо, не так швидко, як би нам хотілося, але, мені здається, врешті-решт він вже прокинувся – цей сплячий гігант.
Читайте: Політ ненормальний: чому НАТО тягне із винищувачами F-16
– 11-12 липня відбудеться саміт НАТО в Вільнюсі. Різні заяви лунають. Можливо, ми навіть трохи перегріли ті очікування, які у нас сьогодні є від цього саміту, від того, чого нам очікувати. Кирило Буданов сказав, що не варто очікувати чогось радикального – навряд чи саміт НАТО буде якимось проривним. Зрозуміло, що буде багато допомоги, буде озвучено багато слів про підтримку, але якась конкретика навряд чи буде. Чи не буде намагатися Північноатлантичний альянс відкупитися від України якимись альтернативами, якимись іншими заявами, допоки вони не готові, аби ми стали ще одним повноцінним членом?
– Я не думаю, що таке питання стоїть – відкупитися. У нас достатньо надійних – з великої літери – союзників стратегічних, які знаходяться всередині альянсу, і сьогодні захищають інтереси України. Саме завдяки таким союзникам, якими є і країни Балтії, і Польща, і Велика Британія - змінюється риторика. Сьогодні вже дійсно обговорюються реальні гарантії безпеки, якомога швидше надання Україні можливості стати членом НАТО. Якщо дійсно за статутом НАТО країна, яка перебуває в стані війни, не може бути членом альянсу, то після війни ми одразу маємо ці можливості використати. Але для цього. знову повторюся, нам потрібна підтримка всього альянсу – якомога більше зброї для того, щоб наблизити нашу перемогу.
Читайте: США можуть передати Україні потужну зброю: анонсовано проривне рішення
