На сході і півдні України тривають запеклі бої і росіяни щодня вводять нові сили на штурм наших позиції. Натомість в Україні питання мобілізації викликає бурхливу реакцію в суспільстві, а політики замість того, щоби мотивувати населення і ухвалити закон про мобілізацію - грають свою гру. Чи можна в Україні запроваджувати демобілізацію і конкретний термін служби в умовах війни - в етері Апостроф TV пояснив голова Ради резервістів Сухопутних військ Збройних сил України ІВАН ТИМОЧКО.
- За даними ГУР МОУ, до лав збройних сил рф приєднується по тисячі бійців щодня. Як можна оцінити цю цифру, адже ніби то мобілізація в росії перед виборами путіна послаблюється. Це мало чи багато - у порівнянні з іншими періодами війни?
- В плані послаблення мобілізації - для путіна це апріорі неможливо, бо інакше йому не вистачатиме м'яса на лінії фронта. А вони намагаються підтримувати окупаційний контингент в межах 450-500 тисяч.
Читайте: Індульгенція від мобілізації: чи воюватимуть тільки бідні
Щодо цифр, озвучених ГУР МО, то приблизно так і є. Але це цифри не є уособленням успіху для росіян. Ось допризвали вони півмільйона - а який результат на лінії фронту? Вони максимально намагаються перехопити ініціативу на тих напрямках, де вони втратили. Але ворог не полишатиме спроб і буде дуже серйозно готувати мобілізаційну базу, щоби наростити кількість військ. У них ставка тільки на фінансову складову, але до безкінечності вона не може працювати.
Зараз ворог максимально залучає найманців. Є випадки взяття в полон кубинців, сирійців, і навіть сомалійців. Самі ж росіяни не дуже рвуться в армію, черг у воєнкомати не спостерігається. Крім того, вони намагаються залучати мігрантів, яких виловлюють по росії і ставлять перед ними вимогу - депортація або армія.
Але попри все, мобілізацію вони проводять, щоби хоча би не втрачати взаємозаміщення тих людей, яких вони втрачають на фронті. Плюс вони мусять якусь частину тримати в тилах і на своїх кордонах. Оце все змушує путіна і його оточення серйозно тиснути на відповідальні органи, щоб вони по максимуму набирали людей як для окупаційного контингенту в Україні, так і для служби в росії.
- Безумовно, та кількість солдатів, яку призивають в росії - це велика загроза, якій потрібно протидіяти. І тому мобілізація у нашій державі має працювати як швейцарський годинник. Разом з тим, у нас відбувається затягування з ухваленням нового мобілізаційного законопроекту.
- Це однозначно нам шкодить. Але є інша проблема. Частина політиків вирішила перетворити цей законопроект на якусь свою піар-кампанію. Тим паче, вже навіть європарламентарі розглядають питання, як залучити тих українських чоловіків, які перебувають за кордоном. Ми також бачимо, що сусідня Польща встановила жорсткі правила про ухиляння від військово служби. Там буде п'ять років ув'язнення за ухилення. А у нас частина політиків вирішила, що вони починають протиставляти правоохоронців, військових, цивільних. Чомусь починають вселяти якусь ілюзію населенню, що хтось за них має воювати і боронити державу. І це дуже велика загроза для нашого суспільства.
Читайте: Відтягування неминучого: що буде із законом про мобілізацію
Я розумію, що при найгірших розкладах наші політики мають куди поїхати - Дубаї, Мальдіви тощо. Вони знають, куди поїхати. Але ж ми залишимося тут. Українці вже неодноразово з таким стикалися. І коли Виговський розбив росіян, і приклад 1917 року. Та наші політики не вивчають уроки минулого.
- Одне з дискусійних питань - це термін служби, який фігурує в обговоренні мобілізаційного законопроекту. Є варіанти двох чи трьох років служби. Мовляв, якщо три - це забагато, то доведеться повертати бійців, які два роки прослужили. Тобто це доволі дискусійне питання. Скільки насправді має тривати служба?
- Почнемо з того, що у часи воєн масштабні демобілізації проводилися лише в тому випадку, коли відбувалася капітуляція якоїсь з сторін.
Другий момент, який стосується терміну служби. То давайте попросимо путіна, щоб він через два роки перестав воювати. Якраз скоро буде два роки війни.
Справа в тому, що наші політики, замість того, щоб проконсультуватися з військовими, починають придумувати правила гри, які абсолютно не пов'язані з війною. Чому не береться до уваги, наскільки це може понизити боєздатність армій. Адже тих, кого демобілізовують, треба ж кимось замінити. А якщо політики самі розкачують гойдалку в плані добору по мобілізації, то як вони хочуть провести демобілізацію. І потім будуть звинувачувати у всіх бідах військове керівництво.
Насправді всі ці моменти, які пов'язані з терміном ротації чи звільнення з військової служби, потребують фахової оцінки. Це може відбуватися за умови, коли ми маємо накопичений мобілізаційний ресурс, який прийде замість тих, кого демобілізують, і це не призведе до послаблення нашої армії. Особисто я вважаю, що навіть провести ротацію 100 чоловік - це величезна робота. Зокрема прикриття, виведення військ, зберігання режиму таємності, визначення місць, куди військові мають відійти в тил, логістика тощо. А як це робити в межах армій?
Буквально вчора путін щодо України чітко сказав "завойовані території". Вони розглядають нас як території, які треба дозавоювати і він також сказав, що ні на що не погодиться. Натомість в нашому суспільстві є ілюзія, що хтось щось домовиться, і обов'язково путін припинить війну. Але це дуже велика біда і військові розуміють цю загрозу. А от цивільне населення чи то розслаблене, чи то демотивоване - і в цьому вина політиків, і тільки їх.
Повертаючись до законопроекту. Поки немає чітких правил гри, відбувається нагнітання суспільства. А це загроза цілісності України.
Читайте: Чи є в Україні нестача добровольців: генерал вказав на важливу проблему
