Росія не відмовилася від України, найбільш небезпечна дата вже відома - Олексій Арестович

Військовий експерт і блогер ОЛЕКСІЙ АРЕСТОВИЧ у другій частині інтерв'ю "Апострофу" розповів про чергове перемир'я на Донбасі, реальних спонсорів російської агресії на Сході України, теракти, які, за даними силовиків, готувалися в Києві, роботу спецслужб щодо їх запобігання й найнебезпечнішу дату, на яку прийдеться пік бойової готовності РФ, котра все ще бажає завоювати Україну.

Першу частину інтерв'ю читайте тут: Росію будуть душити повільно, війна закінчиться не раніше 2030 року - Олексій Арестович

- На Донбасі було оголошено чергове перемир'я. Чи можна було очікувати, що воно подіє?

- Війна може бути зупинена за 5 хвилин, але не зупиняється. Перемир'я не буде діяти.

- Спецпредставник Держдепу США щодо України Курт Волкер каже, що його мета – переконати Росію в тому, що вона втратила Україну і їй невигідно те, що відбувається. Наскільки це реально?

- Нереально. За моїми оцінками відкритих джерел, заяв західних політиків, трендів, які відбувалися до листопада 2016 року, Захід не мав спільної позиції, принаймні, Європа не мала. Не було узгодженої позиції Європи та США щодо того, що робити з Росією. Якщо ми пригадаємо "Мінськ-1", "Мінськ-2", то з нас знімали вишиванку і нею мили підлогу в передпокої Кремля. [Нардеп] Вікторія Сюмар, здається, розповідала, що їй дзвонили німці та говорили: "Ви вже програли війну. Давайте, не задавайтеся та приймайте російські вимоги". Свавілля було з боку Заходу. Нас конкретно здавали, як здавали Чехословаччину в 1938 році.

Але після того, що Путін чинив у Сирії, Чорногорії, Захід трошки зрозумів, що все-таки щось не так, і почав виробляти якусь позицію. Зараз вона така: Росія має право на свої інтереси, на їх захист навіть збройним шляхом, як і будь-яка країна в світі, але політика, яку Росія виробила щодо України та Прибалтики, невигідна самій Росії - що вони вибрали не ті засоби, що вони почали "захист російськомовного населення" та вбили 10 тисяч російськомовних людей, зруйнували найбільш російськомовний регіон України. Росії кажуть: мовляв, ви намагаєтеся захистити російських людей шляхом їх вбивства, тому росіяни України й ополчилися проти вас, і ви втратили в першу чергу росіян України.

Волкер – симпатична людина на Заході, реально піклується про нас. А Путін потім звертається до Федеральних зборів, показуючи ядерні боєголовки, які летять на Флориду, і каже, що вони можуть паралізувати міжнародний морський рух. Це не натяк, а погроза: "Ми втратили 44% території, і ми будемо їх повертати". Вони закусили вудила. У Росії сформувався клас таких людей, як [Олександр] Дугін, який метафізично пояснює, чому Росія повинна правити світом і бути окремою цивілізацією. Є ще конкретні цинічні силовики, які дуже добре розуміють, що війна – це гроші, погони, вплив. І, зрештою, хто ж повинен правити світом? Зрозуміло, що серйозні хлопці в хороших погонах з академічними значками академії ФСБ. Марш трьохсот лейтенантів, яких випустили з академії ФСБ, на Gelandewagen – символ того, як вони мислять.

Є таке поняття, як deepstate (глибинна держава; теорія змови, згідно з якою існує скоординована група державних службовців, які впливають на державну політику без оглядки на демократично обране керівництво, – "Апостроф"). У Росії цей deepstate офіційно прийшов до влади. Якщо на Заході це конспірологічна теорія, то люди кажуть: "Ми правимо цим світом! А кого – програмістів допускати правити світом? Ілона Маска? Олігархів? Ні, це несерйозно".

- З приводу управління окупованими територіями: зараз вже не говорять про те, що там гуманітарна катастрофа, життя якось організоване, але наскільки дорого забезпечувати ці території чимось необхідним?

- Взагалі за весь цей цирк у нас на сході платять в основному колишні наші, втікачі: [Сергій] Курченко (він оплачує те, що в нас коїться у столиці, але тим не менш), [Віктор] Янукович, [Віктор] Пшонка, [Микола] Азаров, [Андрій] Портнов. Тобто вся публіка, яка вивезла звідси мільйони та мільярди доларів. До них прийшли прості хлопці з ФСБ, а також Владислав Сурков та інші товариші, і сказали: "Хлопці, ви хто такі? Ви проґавили країну, на яку в нас були великі плани. Ви що, думаєте, що російські хлопці за російські гроші будуть там гинути? Ви нам продемонструйте свою готовність, серйозність і бажання реально повернути все назад – і ми підключимося".

Тому оплачують усі ці чудеса в основному наші. У Росії не такі ідіоти, щоб витрачати свої гроші. Вони їх, звичайно, витрачають, але вони вирішують свої завдання. [Рінат] Ахметов на цьому попався. Він намагався зіграти на суперечностях і на особливому статусі Донбасу, підняти свою політичну й економічну вагу і частково загравав з росіянами в цьому відношенні. Але з першого ж дня почалося віджимання його підприємств, офісів. І раптом він виявив, що простим імперським хлопцям з ГРУ і ФСБ плювати, які в нього тут інтереси, чого він хоче і який у нього вплив на Донбасі.

Усі ці рубльовські та ростовські біженці дуже швидко зрозуміли, що опинилися між двох вогнів. Вони знаходяться в підвішеному стані: з одного боку, якщо вони погано платять, завжди є спосіб пояснити, що треба платити охоче. З іншого боку, в світлі того, про що ми говорили, вимальовується російська стратегія: вони не будуть відмовлятися від України, більше того, в них пік боєготовності випадає приблизно на 2020 рік. Формуються в тому числі військові інструменти, судячи з усього, усе зміщується на більш ранні дати.

Теракти, які планувалися в Києві, – це абсолютно реальні речі. Давайте уявимо собі ситуацію: з Труханового острова близькі до Саакашвілі люди 18 березня, в день виборів президента Росії (коли весь Захід і весь світ напружилися й чекають, що ж буде), виводять людей на протести проти "клятого режиму Порошенка" в центр Києва. І тут прилітають чотири 120-міліметрові міни, у яких осколки розлітаються на надзвуковій швидкості – і це просто атас! Вони влучають у центр цієї демонстрації тут, на Хрещатику. Кілька озброєних груп сходяться штурмувати парламент. Автоматники, які рішуче беруть парламент "з патріотичних міркувань", стикаються з іншими автоматниками. Що буде? Вони один в одного почнуть стріляти. Усе це відбувається одночасно. Або, наприклад, замах на вищих державних осіб, захоплена Верховна Рада, ллється кров, там з кулемета поливають, йдуть бої під Адміністрацією президента. І тут Росія каже Заходу: "Ви подивіться, що коїться у цих людей! Вони ж несамовиті!"

Найголовнішим елементом було, щоб якась частина рушила з фронту (або з полігону) та пішла на Київ. І росіяни кажуть: "Вони не керують навіть своїми Збройними силами. Ця країна має чотири атомні станції, 400 тисяч мобілізованих силовиків, і подивіться, що там коїться! Українці генетично не здатні до самоуправління. Віддайте їх нам. Ви з ними не впораєтеся – це нескінченний хаос. Віддайте їх нам, ми вміємо з ними справлятися. Ми 400 років з ними справлялися. До речі, ми забули вам сказати, що ми паралельно ввели війська та поставили на лінію розмежування абсолютно офіційно, адже що ці несамовиті, які вбивають один одного в центрі Києва, будуть робити зараз на фронті, ми не знаємо. Ми вирішили захистити трошки населення Донбасу (можливо, і Харківську область теж, і Сумську)".

Олексій Арестович в студії Апостроф TV Фото: Дарія Давиденко / Апостроф

І що скаже Захід? Які в нього аргументи та заперечення, якщо в Києві ллється кров і штурмують Верховну Раду, а українські частини знялися, частина – підняла бунт і пішла на столицю? Це цілком реальний сценарій, який мав бути реалізований. Прямо в тому місці, де ми з вами розмовляємо. І це не остання спроба. Вони будуть продовжуватися.

А тепер ми маємо добросерду і милу людину Волкера, який каже: "Ми все-таки хочемо переконати цих людей, щоб вони усвідомили, що така політика щодо України не цілком вигідна для самої Росії".

Я кілька разів був на міжнародних західних форумах, намагався пояснити людям, з ким ми маємо справу і як мислить нормальний офіцер КДБ, особливо який прийшов до влади в такій великій країні, як Росія, і має необмежені ресурси для виконання своїх "хотєлок", велику рану в душі, пов'язану з розпадом Радянського Союзу, і 70 років, коли вже, по суті, нема чого втрачати. Вони кажуть: "Ви перебільшуєте. Ви накручуєте. Це не так. Просто він переслідує свої інтереси. Так, він отруїв парочку людей, застосував хімзброю в центрі Лондона, але то таке. Повирішуємо. Адже є інтереси, взаємна система". Мені хочеться їх завжди ніжно гладити по голівці та говорити: "Усе владнається, не переживайте, усе буде добре. Звичайно, Росія схаменеться". Одиниці на Заході розуміють, що відбувається. Інші теж це розуміють, але не хочуть і не можуть це визнати. А ми це повинні розуміти набагато краще.

- Тобто історія з Рубаном – не піар-акція?

- Ні, це не піар-акція. Це абсолютно реальний захід, якому запобігли на останньому етапі. Він, звичайно, не був центром задуму, але він був частиною задуму. Це я вам повідомляю.

- Якщо він був частиною задуму, то варто очікувати ліквідації всього задуму?

- Частина заходів виконується. СБУ знає, що робить. У нас чотири новини. Перша: підступні змови абсолютно реальні. Друга: СБУ про них знає і працює щодо них. Це не останні задуми, ми занадто добросерді так само, як і Захід. У Петра Олексійовича є великий істотний недолік: він хоче залишитися лібералом. Він не хоче перетворюватися на Януковича. Він ніяк не збереться давати по шапці внутрішнім ворогам по-справжньому, а давно пора було б давати.

- Таким, як Віктор Медведчук?

- І всім іншим. Де наш герой України Надія Савченко (розмова відбулася до того, як силовики звинуватили Савченко в намірі підірвати Верховну Раду, - "Апостроф")? Зв'язкового взяли, він сидить у клітці, а вона сама в ПАРЄ виступає чи як? Де товариш [екс-комбат Станіслав] Краснов, за якого вступався весь добровольчий і волонтерський рух України, за винятком найрозумніших людей?

Ми потрапили в негарну ситуацію в Україні. Майдан обійшовся нам занадто легкою ціною, і тепер у всієї патріотичної публіки виникла ілюзія, що владу можна знімати і ставити по три рази на день. За допомогою Facebook. Або ж достатньо збиратися на площі. Можна ненавидіти Порошенка, зневажати і сміятися над СБУ, але мінометні міни, які мали розірватися в центрі Хрещатика, – це конкретні речі. Це ж не "зрада зрадна". Це конкретний теракт із конкретними наслідками, який є частиною великого задуму. І ось ця "сволота, яка душить свободу в Україні", йому запобігла.

Це не перша відвернена хвиля та не остання. Далі буде тільки гірше. І тут постає питання про свідомість нашої частини суспільства і те, чи не є ми ще більшим посміховиськом, ніж сам Захід. Адже Захід хоча б убезпечений НАТО, впливом, грошима, а ми нічим не убезпечені. Наші олігархи не зберігають гроші в Росії. Їхні олігархи інвестують в українську економіку, товарообіг з Росією зростає. Росія – наш торговий партнер №1. Вони мають колосальний вплив, а ми маємо нездорове суспільство, не дуже розумну владу, розкладені спецслужби і армію достатньою мірою, і ми вразливі з такої кількості сторін, що нас можна використовувати, як полігон. Тільки героїчними зусиллями окремих людей це вдається відбивати. Тому, коли ми тут з вами сміємося з безтурботного Заходу, я зловив себе на думці: а чи не час нам посміятися із самих себе? Тому що ми набагато більші ідіоти, ніж Захід, скажімо так. Ми добровільно руйнуємо те, що ми отримали у 1991 році й у 2014-му відбили. Ось реальна обстановка, у якій відбуваються всі ці веселощі.

Олексій Арестович в студії Апостроф TV Фото: Дарія Давиденко / Апостроф

- Не позаздриш тим, хто змушений справлятися з усім цим.

- Усе набагато страшніше. Справа в тому, що кримінальне провадження йде щодо декількох високопоставлених чинів СБУ, які це все організовували, брали участь і були частиною цього. Тобто СБУ ловить СБУ. Усе набагато складніше і "смішніше", ніж здається в патріотичних пабліках в інтернеті.

- Чи можуть ці пабліки реально розгойдати ситуацію?

- Ось у нас конкретна ситуація – полігон "Широкий лан". Вивели нашу одну улюблену бригаду з Північного Сходу України, скажімо, і засунули в це наметове містечко. Солдатики пишуть: "За те, що ми опублікували фотографії в Facebook". А, взагалі-то, це фотографії військового об'єкта. Наприклад, західна військова цензура або ізраїльська, на яку люблять посилатися, розірвала б на шматки таку людину.

- Це закриті відомості?

- Це порушення військових законів, порядку проходження військової служби, військової етики, врешті-решт. Дівчата-добровольці заїжджають туди, побачили, що їхні улюблені хлопчики підмочили ніжки, і починають... Вони думають, що захищають солдатів, а реально вони заохочують їх до непокори, порушення військового законодавства, порядку проходження військової служби, розголошення відомостей, що мають службовий характер, і вони відчайдушно працюють на російську машину інформаційних психологічних операцій, тому що кількість російських пабліків, які це все роздули, перевищила все.

Але для мене стало кульмінацією ось те, що солдатик пише: "За те, що ми опублікували фотографії у Facebook, нас змусили 7 км йти пішки на полігон і брати участь в пошуку мінних снарядів, що не розірвалися. Ми спітніли, ми втомилися, а сьогодні лазні не буде (це все у вихідний день). Масовий репост!" У момент, коли я побачив цю фотографію, там було 1300 репостів. Хвиля піднялася така, що в мене волосся на ногах дибки встало, тому що все, що буде, вже є. Це військовий занепад. Він не тягне на окремий бунт, звичайно, покричали б і заспокоїлися.

Це набуло такої масової істерії, що я ліг на амбразуру, щоб це зупинити в інформаційному просторі, написавши чотири пости на одну і ту ж тему, чого зі мною ніколи не буває. Загасили все-таки. Вночі в тій же бригаді згорів один намет. Загинув один солдат і сім потрапили в госпіталь, але хвиля вже не піднімається. Це, звичайно, дуже погано, але ще гірше, коли це все використовується як елемент великого задуму щодо руйнування України. І всі наші дуже героїчні патріоти без мізків, патріотична громадськість не хочуть зупинитися і побачити, на чий млин вони ллють воду. Усе це міхами роздувається і працює на частину задуму щодо України, а потім і всього Заходу.

Ось на секунду, якщо я звернуся до Волкера і його друзів, з вашого дозволу. Ви втрачаєте Україну, Путін її підбирає під себе, що далеко не малоймовірно. До півтора мільйону російських силовиків додається 400 тисяч українських. Хто і куди на тому Заході буде оборонятися? Така структура 100% забирає під себе Білорусь, Казахстан, Вірменію – і здрастуй, новий Радянський Союз! Тільки куди більш злий і несамовитий! Радянський Союз хоч відповідальний був в останні етапи свого існування, коли сталінська історія закінчилася, а ці зовсім інші. "Ви чим там думаєте на Заході?" - мені хочеться запитати.

А окремо мені хочеться запитати українську патріотичну громадськість: ви що думаєте, коли розганяєте всю цю фігню, і в чиїх інтересах ви дієте? Ви ФСБшні агенти? Ви сильно заслужені? Ви 20 разів ходили за лінію фронту і чотири роки провели там в брудних окопах? Так у нас є Надія Савченко, вона взагалі герой України. Вона куди крутіша за вас за всіма формальними ознаками, але тим не менш СБУ викликає її на допит. Можливо, і вас треба викликати? Те, що ви робите, це частина загального задуму зі східним сусідом чи це власна недалекоглядність через дурість? Професіонала відрізняє підвищене почуття небезпеки. В першу чергу почуття небезпеки стосовно своїх власних дій, які ти робиш.

Олексій Арестович в студії Апостроф TV Фото: Дарія Давиденко / Апостроф

У нас люди не мають цього почуття, не є професіоналами і свідомо чи несвідомо, в догоду своїм маленьким будиночкам з блакитним басейном гублять країну, валять її всіма доступними засобами. Коли політична сила в боротьбі з опонентом починає допомагати бунтувати солдатам, це 1917 рік. Це дуже небезпечна тенденція. Розбрат в армії воюючої країни – це пряма загроза національній безпеці, а за кваліфікуючими ознаками – державна зрада.

Враховуючи весь комплекс проблем, це вкрай небезпечна тенденція. А ми маємо президента, який не хоче включити по внутрішніх ворогах справжню роботу. Ми маємо на увазі жінку з косою, яка дуже щільно сидить на схемах "Газпрому". Ми маємо [Ріната] Ахметова, [Віктора] Медведчука, ненормальних патріотів, які в своїй боротьбі з вилупленими очима втратили довіру вже просто остаточно, а ще – очманілий народ, який просто не розуміє, що відбувається і на кого орієнтуватися.

Захід приблизно в такому ж стані. У цьому сенсі ми точно частина Заходу. Але там це все красиве й інституалізоване, загорнуте в гарні обгортки та відбувається красивіше, ніж у нас. Лайка в британському парламенті виглядає вигідніше, ніж лайка в українському парламенті, але за змістом приблизно таке ж. І я так розумію, що хлопці, які сидять у Москві, дивлячись на все це, акуратно собі пов'язали серветку, взяли ніж та виделку і думають: "Як же цю котлету їсти? Беззахисну, погану котлету, яка вбиває сама себе". Росії нескладно воювати з нами і з Заходом. Ми воюємо самі з собою краще, ніж вона з нами.