Незважаючи на ймовірну організацію спроби державного перевороту в Чорногорії, Росії не вдалося перешкодити вступу цієї країни до НАТО. Однак Москва не може змиритися з євроатлантичною інтеграцією держав Балканського півострова, нібито близьких Росії за етнічною та релігійною ознаками. Фахівці наполягають, що РФ не залишить спроби дестабілізації Балкан. Наскільки успішними вони можуть бути, розбирався "Апостроф".
Російський "смотрящий"
Схоже, Росія так просто не відпустить країни Балканського півострова на Захід. Журналіст Говард Амос в матеріалі для видання Politico відзначив призначення на неформальну посаду куратора з Балкан близького до президента Володимира Путіна чиновника – чинного секретаря Ради безпеки РФ Миколи Патрушева. Принаймні, виходячи з матеріалу, сумнівів у такому призначенні мало. Наприклад, в травні Патрушев приймав у Москві міністра внутрішніх справ Сербії Небойшу Стефановича.
Микола Патрушев – офіцер розвідки й друг Путіна. Його відносять до числа кремлівських яструбів, він прихильник ідеї про те, що Захід, передусім США, прагне зруйнувати Росію заради її природних ресурсів. Відповідно, РФ нібито повинна вести відчайдушну боротьбу за своє існування. Як і багато хто з тих людей у Кремлі, кому Путін дав великі повноваження, що часто не відповідають формальній посаді й компетенції, Патрушев має багатий шпигунський досвід, зокрема в КДБ, де служив і нинішній російський президент.
І, очевидно, ймовірне призначення Патрушева означає, що Балкани будуть під пильною увагою Кремля. Ймовірно, Москва спробує більш жорсткий підхід до регіону. Відомо, що Патрушев був у невеликій групі радників, причетних до планування анексії Криму. Із ним же можна пов'язати і спробу перевороту в Чорногорії в минулому році. Влада цієї балканської країни звинуватила Росію в спробах дестабілізації. Про причетність Москви говорять і представники США.
За всіма ознаками, Росія намагалася перешкодити офіційній Подгориці подати заявку на вступ до НАТО. Однак на початку червня Чорногорія все ж стала членом Північноатлантичного альянсу. До цього Росія ввела економічні й персональні санкції проти чорногорських політиків, закликавши російських туристів обходити країну стороною. Чорногорія в боргу не залишилася і також ввела персональні санкції проти осіб, причетних до анексії Криму та агресії Росії на Донбасі. У списку опинився все той же Патрушев.
Балкани й інтеграція
Регіон повільно, але впевнено вислизає з рук Росії. Але вступ Чорногорії до НАТО не убезпечив Балкани: Росія все ще може повторити в якійсь із країн раніше випробувані, хоча поки і не дуже успішні методи. Згідно з секретними доповідями македонської контррозвідки, які потрапили до рук журналістів-розслідувачів Проекту з розслідування корупції та організованої злочинності, а потім і виданню The Guardian, заради того, аби перешкодити вступу балканських країн до НАТО, вивести їх з-під впливу Заходу, Росія не один рік вдавалася до інструментів і методів так званої м'якої сили, активної пропаганди і розвідувальної діяльності. Тепер заради вступу до НАТО Македонія готова навіть змінити назву країни, тим самим усунувши давню суперечку з Грецією, один з регіонів якої називається Македонією.
Звичайно, проблем в регіоні вистачає і без Росії. У тій же Македонії піврічна політична криза з бійками і кров'ю в парламенті вибухнула без будь-якого зовнішнього втручання, хоча і можна говорити про те, що російська пропаганда і капітал роками загострювали протиріччя між етнічною македонською більшістю і албанською меншиною. Результати останніх парламентських виборів в Косові, що завершилися перемогою правих націоналістів, колишніх польових командирів Армії звільнення Косова, також не передвіщають нічого доброго для частково визнаної республіки і всього регіону. Європейські політики прямо говорять про те, що на Балкани, якщо їх випустити з уваги, може чекати новий збройний конфлікт – щось нечуване ще кілька років тому. І, до речі, позиція Євросоюзу, керівництво якого в особі президента Єврокомісії Жан-Клода Юнкера в 2014 році прямо заявило, що жодна балканська країна протягом п'яти років не вступить до ЄС, уже точно не зіграла на користь. На це вказує, наприклад, Карл Більдт, екс-прем'єр і колишній міністр закордонних справ Швеції, який тривалий час працював на Балканах. На його думку, врятувати регіон можуть прискорення європейської інтеграції та велика політична активність Євросоюзу. Поки членами ЄС у всьому регіоні є лише Словенія та Хорватія. Членами НАТО – Албанія, Словенія, Хорватія і Чорногорія.
Штурм парламенту в Македонії
Роль Росії
Експерт Центру досліджень проблем громадянського суспільства та фахівець з політики Західних Балкан Марія Кучеренко впевнена, що Росія в будь-якому випадку буде робити спроби дестабілізації регіону: "Це абсолютно очевидно. Їм в будь-якому разі хочеться мати свою військову базу на Балканах. На цьому етапі її немає, але це така сакральна мрія. Це має значення не тільки з точки зору якогось військово-політичного співробітництва й експансії в регіоні, а й взагалі доктрини російської зовнішньої політики ".
"Росію дратує, коли держави, які здаються їй спорідненими за національною, релігійною ознаками, обирають північноатлантичні цінності, до яких, на думку російського керівництва, російський народ не готовий, - поділився своєю думкою з "Апострофом" російський військовий оглядач і заступник головного редактора "Ежедневного журнала" Олександр Гольц. – Коли є можливість, Росія намагається перешкодити або як мінімум ускладнити вступ до НАТО". Однак зараз, коли Чорногорія вже стала членом Альянсу, а інші балканські країни начебто далекі від цього, Кремль, на думку Гольця, навряд чи ставить собі завдання дестабілізувати країни Балканського півострова.
"Швидше за все, Росія й далі буде робити спроби впливу на політичну сцену країн регіону, які претендують або знаходяться в стадії інтеграції до Європейського союзу і НАТО, - опонує кореспондент "Радіо Свобода" на Балканах Юлія Петровська. – Швидше за все, цей вплив певною мірою ми будемо відчувати і в Чорногорії, незважаючи на те, що країна вже вступила до НАТО. У Росії там залишаються певні важелі на політичній сцені – я маю на увазі, перш за все, сербські партії "Демократичного фронту", основної опозиційної політичної сили".
За логікою, нестабільністю на Балканах Росії легше скористатися. Але внутрішні ризики в окремих балканських країнах не обов'язково означають, що саме там у Росії більше можливостей для дестабілізації. Косово та Боснія і Герцеговина самі по собі нестабільні, саме там на Балканах сконцентровано найбільше ризиків. Але можливості Росії в Боснії і Герцеговині, яка є кандидатом на вступ до НАТО і ЄС, обмежені, а в Косові й зовсім мінімальні, зазначає в коментарі "Апострофу" Юлія Петровська.
"Я вважаю Боснію і Герцеговину ключовою точкою, де Росія реально може якщо і не зупинити розширення НАТО, то дуже серйозно ускладнити цей процес. Тобто може бути більш серйозна ситуація, ніж ми спостерігали в Чорногорії. Це пов'язано зі специфікою післявоєнного устрою Боснії і Герцеговини , яка фактично не відбулася як єдина і дієздатна держава. Створюється чимало можливостей для впливу, якщо ми говоримо про російську співпрацю з [частиною БіГ] Республікою Сербською і відкриту підтримку всіх ініціатив її президента Мілорада Додіка, який проводить відкриту проросійську лінію. Але часто перебільшуються і можливості пана Додіка. Зіткнувшись на початку року з американськими санкціями, Додік пом'якшив свою риторику і зменшив свій запал", - пояснила Петровська.
Основну увагу Москви, як і раніше, буде зосереджено на Сербії: "Звичайно ж, Росія зацікавлена в тому, щоб зберігати з цією країною тісні відносини і представляти її як свого, якщо хочете, союзника (Росія любить використовувати такі слова, як "союзник"). Більшість політичної еліти Сербії повністю орієнтована на вступ до Європейського союзу. Але у Росії є можливість працювати з громадською думкою, оскільки в Сербії зберігаються дуже високі симпатії до Росії".
Перемога на виборах президента Александра Вучича спричинила масові мітинги в Сербії
Однак, зазначає Петровська, слід мати на увазі, що у Росії все-таки обмежені можливості впливу на Балкани. Не тільки в географічному сенсі, але і у "будь-якому іншому", хоча Москва любить говорити про духовну й іншу близькість з країнами регіону. Росія не є найважливішим економічним партнером для жодної балканської країни, включаючи Сербію. Та й взагалі зовнішньополітичні можливості РФ і ресурси з часом тільки скорочуються. Тому масштабна дестабілізація, на думку журналіста, виключена.
"Зараз загроза розгортається в основному навколо Сербії, - підтверджує Марія Кучеренко. – У 2008 році була точка кипіння у відносинах між Сербією і Косовом. Зараз напруження досягло практично такого ж рівня. Результат нещодавніх позачергових парламентських виборів в Косові створює певну ескалацію у відносинах із Сербією. І, звичайно ж, росіяни будуть смикати за цю ниточку, за патріотичні настрої сербів, які досі вважають Косово Сербією".
Спроби дестабілізації можуть набути форми додаткових бюджетів на націоналістичні проросійські організації, мітинги, спроб перекидання сербських бойовиків, які вже засвітилися в ході конфлікту на Донбасі, і провокацій на кордоні між Сербією і Косовом. Кінцева мета Росії в цьому випадку – збереження нестабільності та блокування тим самим євроінтеграції Сербії.
"Зараз для Сербії дуже явно стоїть питання з Євросоюзом. Новопризначений прем'єр-міністр Сербії – це, по-перше, жінка, по-друге, така, що має нетрадиційну сексуальну орієнтацію. Це чіткий меседж для ЄС, що Сербія готова дивитися на свою історію і владу по-новому, десакралізувати владу взагалі як таку. Але тут же зустрічаємося з тим, що Косовом серби не поступляться. У листопаді буде винесений вирок генералу боснійських сербів, національному герою сербів Ратко Младичу. Серби будуть змушені або поступитися генералом Младичем на догоду євроінтеграції, або відстоювати свою героїку, свій міф про югославські війни. Росія цим скористається в спробі перекрити їм вступ до ЄС і взагалі якісь переговори з ЄС на цю тему", - резюмувала Кучеренко.
