З 23 по 26 травня у країнах Євросоюзу відбулися вибори до Європарламенту. За рекордно високої явки вибори принесли несподівані результати: Європейська народна партія (ЄНП) та Прогресивний альянс соціалістів і демократов беруть значно менше мандатів, ніж 5 років тому, і не зможуть сформувати "велику коаліцію" без підтримки інших сил. Водночас, крайньоправі та крайньоліві сили, які виграли вибори в окремих країнах, не набрали мінімум голосів, необхідний для створення блокуючої сили (30%). Про головні особливості виборів і їх значення для України "Апострофу" розповів дипломат, головний радник Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД) Василь Філіпчук.
Про особливості виборів
Перше. Перед виборами до Європейського парламенту були дуже серйозні побоювання у тому, що крайньоправі і крайньоліві сили, які ми вважаємо євроскептиками і антиєвропейськими, зможуть взяти третину голосів. Ці побоювання не виправдалися в силу низки причин. По-перше, дійсно було декілька скандалів навколо правих сил, зокрема Ібіцагейт в Австрії, звинувачення у фінансуванні з боку РФ тощо. І все це призвело до того, що було дуже стримане ставлення до цих сил. По-друге, можливо хвиля побоювань спеціально розганялася опонентами євроскептиків, щоб мобілізувати своїх прихильників. І на відміну від 2014 року, рівень участі у виборах з боку громадян ЄС був дуже високим. Більше 50 відсотків – це дуже добрий результат для ЄС.
Те, що антиєвропейські чи євроскептичні сили набрали на 5 відсотків більше – це серйозний сигнал-попередження європейському мейстріму про те, що громадяни ЄС не задоволені цією ситуацією, яка склалася. Загальний антиєвропейський тренд не минув і буде тривалий час продовжуватися.
Перший висновок результатів виборів полягає у тому, що партії мейнстріму – Європейська народна партія і партія соціалістично-демократичного альянсу – будуть адаптувати свою політику і певною мірою робити її більш євроскептичною. Тобто вони модернізують свою політику.
Друге. Ми вперше матимемо європейський парламент, який не буде повністю під контролем соціалістів і правоцентристів, а буде складатися зі значно більшої кількості партій. Відповідно, буде значно складніше знаходити компроміс.
Ми вперше будемо мати європейський парламент, який не буде повністю під контролем соціалістів і правоцентристів, а буде складатися з значно більшої кількості партій
Третє. Ці вибори вперше відбувалися у так званому європейському політичному полі. Якщо раніше брали участь тільки національні партії, то цього разу брали участь і європейські партії, а громадяни однієї країни могли балотуватися чи голосувати у іншій країні – це також дуже цікаве нововведення цих виборів.
Читайте: Тінь від Кремля: чому до Європарламенту пройшли "друзі Путіна"
Четверте і головне щодо України. В цілому новообраний Європарламент і нове керівництво інституцій Євросоюзу, яке буде затверджено цим парламентом (Європейська Рада і Європейська Комісія), будуть також певною мірою зміщати акцент і увагу у своїй роботі під впливом крайньоправих чи крайньолівих політичних сил. Тобто буде більша увага до обмеження міграцій, захисту ринків товарів та праці тощо. Тобто буде менш ліберальний тренд у європейській політиці, і однією з його складових буде те, що вони більше приділятимуть уваги внутрішнім питанням, а менше – питанням міжнародної зовнішньої політики.
Останні роки ключову роль у зовнішній політиці ЄС відігравали ключові держави – Німеччина, Франція, Італія та Велика Британія, яка зараз знаходиться у такому стані, що їм зараз не до зовнішньої політики ЄС (хоча історія з Brexit ще дуже далека від закінчення). Далі ж буде ключова увага до столиць ключових країн-членів, а не до тих рішень, які приймаються у Брюсселі. Відповідно, Брюссель все більше займатиме технократичну позицію, тобто братиме участь саме в тих проектах, де менше великої політики, а більше практичних результатів.
Ми маємо робити висновок з цього і відповідно інвестувати у можливості практичного співробітництва з Євросоюзом і не надто чекати їхньої великої залученості до високих міжнародних питань, як врегулювання конфлікту з Росією. Очевидно, що буде менше великої зовнішньої політики, а більше практичних проектів.
Тому зараз Україні варто сконцентрувати всю увагу на тому, щоб якомога більше заохотити європейські інституції до якихось фінансових вливань, до проектів з відбудови Донбасу, до проектів з нарощування експорту, а не проводити діалог з Брюсселем у вербальному контексті (заяви, слова і жодних дій).
Адже великого тиску на Росію не було й раніше. Тим паче – зараз. ЄС, наче слон, дуже повільно рухається, але якщо вже зробив якесь рішення, то інерція розповсюджується на тривалий час. Так ось, новий ЄС буде більш чутливий і піддатливий до змін і модифікацій, ніж той, який ми бачили на сьогоднішній день.
Україна і ЄС
Параметри відносин визначені Угодою про асоціацію, і вони залишатимуться такими ж ще років 20 щонайменше. Під час ратифікації Угоди про асоціацію було прийняте рішення, що вона не дає нам статусу кандидата і не створює умов для цього статусу. Очевидно, що ми ще декілька десятиліть залишатимемося країною сусідом з ЄС, а не країною-кандидатом, що дозволило б системно змінити статус відносин. Тобто ніяких якісних змін не буде.
ЄС і Росія
Це головне питання, над яким всі міркували. Якщо б євроскептики взяли третину чи більше, то можна було б очікувати швидких змін всередині Європейського Союзу щодо Росії. Зараз же, коли тільки на 5% зросло представництво цих сил, то швидких змін навряд чи можна очікувати. Але рішення, наприклад, щодо Ради Європи показало, що поступова модифікація вже почалася і буде продовжуватися.
