Про перспективи європейської політики у 2020 році, про питання екології та біженців, про агресивну політику Росії і роль Європи у встановленні миру в Україні "Апостроф" поговорив з колишнім членом Європарламенту від німецької партії "Союз 90/Партія Зелених" і режисером-документалістом РЕБЕККОЮ ГАРМС.
- Які, на вашу думку, найголовніші події, які сталися в ЄС в 2019 році?
- Почну з того, що Урсула фон дер Ляєн стала першою жінкою-президентом Єврокомісії. Вона спромоглася досягти майже повного гендерного балансу в колегіумі членів комісії. При фон дер Ляєн першим європрокурором стала Лаура Кевеші (румунський борець з корупцією, яка відома своєю безкомпромісністю, – "Апостроф"), а Крістін Лагард тепер очолює Центральний Банк ЄС. Це небачений прорив у тому, що жіноцтво зайняло топ-позиції у Європі.
Також виділю дії Бориса Джонсона - він приніс фінальне рішення щодо Brexit. Джонсон, як і Трамп - це виклик для Заходу: вони ставлять під сумнів цінність ліберальної демократії і зневажають досягнення ЄС. Натомість Євросоюзу і всім його членам треба продемонструвати, чому ми сильніші в альянсі і єдності демократії. Спільні відповіді на виклики необхідні для майбутніх фундаментальних основ безпеки ЄС, дотримання людських прав і подальшого розширення.
Ще один важливий виклик - криза біженців, яка знову поглибилася в районі Середземномор'я. Починаючи з 2015 року, ЄС не спромігся прийти до адекватної і реально працюючої згоди щодо того, що з цим робити.
Фон дер Ляєн, тим не менш, добре себе проявила у просуванні до оформлення Зеленого нового курсу, який має стати новою спільною угодою з питань клімату, довколишнього середовища, інновацій та працевлаштування.
- Ви бачите якісь значні зміни після того, як у 2019 році обрали нових лідерів ЄС? Що нове ми почуємо від ЄС у 2020 році?
- Після оновлення Єврокомісії проблеми і цілі залишаються тими, ж що й були. Криза біженців і міграції, глобальне потепління – на вирішення всіх цих питань тиснутиме громадськість. Багато людей, особливо молодь, хоче побачити швидкі дії. Єврокомісія має певний вплив і відповідальність, але ефект буде лише у разі успішної угоди між Радою ЄС й урядами країн-членів. Диво станеться, якщо ці ланки інституцій дійдуть згоди у Брюсселі.
- А що чекати з епічною історію з Brexit? Як ви бачите подальший розвиток ситуації?
- Вибори у Британії нарешті принесли ясність щодо Brexit. І після дивакуватої нескінченної історії я рада, що нарешті настала ясність (під час позачергових парламентських виборів перемогу в Британії отримали консерватори і Борис Джонсон заявив, що країна вийде з ЄС 31 січня 2020 року, - "Апостроф"). Сподіваюся, ЄС зможе тепер приділити увагу іншим викликам. Тримаю пальці схрещеними. Заради громадян Британії і ЄС.
Вибори в Британії нарешті внесли ясність по Brexit
Мене турбує доля шотландців та ірландців, і я цілком розумію, що багато хто з них не схоче лишати ЄС. У зв'язку з цим вони знову обговорюють незалежність від Лондона, а тому стабільності у 2020 на Туманному Альбіоні годі чекати, як і протягом багатьох наступних років.
- Чи посилиться російський вплив в ЄС в 2020 році?
- Проект "Північний потік 2" показав, наскільки сильно Росія впливає на Німеччину й деякі інші європейські країни. В останні дні у Німеччині розгорілися дивні дискусії щодо санкцій, які завдяки двопартійному рішенню наклали у Вашингтоні на компанії, задіяні у газовій угоді і прокладанні труб. У Німеччині дехто каже, що це санкції проти суверенітету Євросоюзу. Таким чином Путін ще більш ефективно розділяє ЄС із середини і посилює напруження у стосунках із США – і це питання безпеки, котре лишається актуальним уже тривалий час.
- Які перспективи ви бачите у Нормандському форматі?
- Німеччина і Франція допоможуть України отримати позитивні результати у цьому форматі лише в тому разі, якщо не дозволять Володимиру Путіну встановити підконтрольні йому форсування на окупованій частині України. Головні дійові особи ЄС повинні відстоювати український суверенітет, бо це питання європейської безпеки. Якщо вони цього не зроблять, то лише послаблять і без того хиткі відносини у ЄС.
- Чи стане Україна ближчою до завершення війни з Росією?
- Самотужки Україна не може перемогти Росію. Майбутнє Донбасу і Криму дуже сильно залежить від бажання західних партнерів заступитися за Україну. Особисто я вже протягом років дотримуюся думки, що ми маємо йти двома шляхами. Перший – це підтримувати Україну, яка страждає від війни та окупації. Другий – сфокусуватися на імплементації Мінська в частині відведення російських сил, що пов'язано з підтримкою потужної міжнародної спостережної місії.
Без міжнародного моніторингу немає шансу навіть на припинення вогню. Захід не повинен дотримуватися ідей Путіна щодо виборів та спеціального статусу. Як так виходить, що президент, який не дозволяє демократичні вибори у себе вдома, до нестями вимагає виборів на Донбасі?
- Розкажіть про ситуацію в Німеччині? Що чекає на Україну, ЄС і світ, якщо Frau Bundeskanzlerin Ангела Меркель втратить свої повноваження цього року? Чи це можливо?
- Німецьке суспільство все ще знаходиться у фазі прийняття тої думки, що Меркель може залишити посаду. Вона зробила певні кроки, аби підготуватися. Цікаво, що ні конкуренти із її партії CDU (Християнсько-демократичний союз Німеччини, - "Апостроф"), ні коаліційні партнери із SPD (Соціал-демократична партія Німеччини, - "Апостроф") не сумніваються, що коаліція може представити нові обличчя.
Водночас можу сказати, що в 2020 році вона не втратить владу. Я сподіваюся, що ті, хто хочуть перейняти владне кермо, мають ще час, аби підготуватися. Але здається, що після Меркель CDU посунеться трохи праворуч, а SPD – ліворуч і залишиться чимало простору для моєї партії "Зелених".
- Американський журнал Fortune передбачає, що наприкінці 2020 року ціна за барель нафти впаде і становитиме близько $60. Як ви могли б прокоментувати нафтогазову ситуацію?
- Якщо ЄС все правильно зробить під час ухвалення Зеленого нового курсу, то він зробить крок від викопного палива. Замість інвестування в нову інфраструктуру викопних паливних ресурсів нам треба подумати про стратегії, спрямовані на покращення ситуації з кліматом. Чим менше грошей ми даємо Росії й саудитам, тим кращими є наша безпека і клімат. Якщо ми замість того, щоб імпортувати зріджений газ із США, інвестуємо у відновлювані джерела енергії та ефективність, це буде краще для клімату, промисловості та зайнятості в ЄС. Ми маємо інвестувати у наше майбутнє, а не в путінську чи чиюсь іншу армії, а також в їхні мрії про надзвичайну владу.
Вітрові турбіни
- До слова, у тій же статті Fortune передбачає нову "арабську весну" наступного року. Ви вірите в таку ймовірність?
- Протести, які відбувалися в Іраку, продовжуватимуться і поширюватимуться по регіону. Жорстка реакція влади показала, чого варто очікувати протестувальникам. Важко сказати, чи буде втручатися у процес ЄС і чи міг би він втрутитися взагалі. Навіть Туреччина, будучи членом НАТО і ведучи переговори про членство в Євросоюзі, абсолютно не переймається позицією й вимогами Європи. Турбує і питання, як ЄС реагуватиме на зростаючу кількість біженців із регіону.
Оскільки Росія, Іран і, час від часу, Туреччина воюють у Сирії, я згодна з тими експертами, які вважають, що регіон лишиться полем бою й надалі. Захід зазнав поразки на самому початку війни у Сирії, Путін цим скористався. А зараз схоже, що турецький президент Реджеп Ердоган хоче довести Євросоюзу та НАТО, що ідеї їх партнерства і членства ніколи не вартували і паперу, на якому вони були написані.
- Повертаючись до теми економіки та енергетики. Цей рік був безпрецедентно екологічним. "Зелена" енергія, всесвітнє потепління і природні катаклізми були у центрі уваги. Ґрета Тунберґ стала людиною року за версією журналу TIME. Екологічність і відмова від продуктів тваринного походження приваблює все більше селебріті та звичайних споживачів. Яким ви бачите подальших розвиток даних трендів?
- Я прийшла до політики як еколог – це причина, чому я долучилася до "Зелених". Я дуже ціную новий кліматичний рух, завдяки якому так багато молодих людей були приваблені Ґретою і її шкільними страйками. Аби успішно боротися проти глобального потепління, нам треба побудувати більш широкий консенсус.
Треба консенсус щодо того, як змінити енергетичну систему, наші способи виробництва, наші продукти, наш спосіб життя. Консенсус має включати в себе не лише школярів руху "П'ятниці заради майбутнього" (рух започаткований Ґретою Тунберґ, - "Апостроф"), але й працівників, представників профспілок, промисловості, підприємців і фермерів. Я вбачаю головне завдання відповідальних політиків у роботі над сценаріями, які люди зможуть зрозуміти і які створять довіру до нової дружної до клімату інфраструктури, виробництва чи сільського господарства.
Зміни, які необхідні для досягнення Паризької угоди (щодо клімату, - "Апостроф"), величезні. Навіть незважаючи на те, що ми уже маємо клімат-френдлі-технології, усе це займе час. Чим до більшого консенсусу ми дійдемо сьогодні, тим більше ми досягнемо для майбутнього.
Для мене, всі ці завдання – це перевірка демократичного суспільства. Поляризація суспільства щодо кліматичних питань, яку можна спостерігати, наприклад, у Німеччині, є серйозною перешкодою до боротьби із глобальним потеплінням. Але ви не можете змінити суспільство повністю, якщо у вас немає тривалої і широкої підтримки.
- Багато хто називає ідеї Ґрети популістичними...
- Ґрета – дуже цікава молода жінка, яка дивовижним чином змогла знову привернути увагу всесвітньої спільноти до загроз кліматичних змін. Така увага дуже потрібна. Я пригадую початок нашої боротьби за екологію, і маю визнати, ми теж спрощували вирішення проблем, які ми бачили. Маючи досвід у екологічних рухах і в політиці, я бачу перспективу.
