27 січня в Україні та світі вшановують пам’ять жертв Голокосту. У Європі євреїв заганяли у гетто, вбивали у газових камерах та морили голодом, а на українських землях просто розстрілювали на місці.
Подробиці – у сюжеті Апостроф News о 17:00 на Апостроф TV.
Неповноцінна раса, неправильний череп та неарійська кров - ці прикмети були сигналом до цькування у часи Другої світової війни. Загалом нацистський режим забрав життя близько 6 мільйонів євреїв.
27 січня 1945 року війська 1-го Українського фронту увійшли в один із найбільших нацистських концтаборів - Аушвіц. Він розташувався поблизу польського міста Освенцим. На той момент у ньому залишилося більше 7 тисяч покинутих в’язнів. Перед очима визволителів постали крематорії та газові камери, знаряддя тортур, тисячі кілограмів людського волосся та перемелених кісток.
"У 1945 році саме в цей день саме бійцями 1-го Українського фронту почалось звільнення концтабору Аушвіц. Тому ми сьогодні вшановуємо всіх, і вшановуємо тих, хто зберіг життя багатьом євреям", - заявив президент України Володимир Зеленський
Єдиною провиною жертв Голокосту була національність. Принаймні так вважав Адольф Гітлер. Спочатку євреїв намагалися просто виселити з Німеччини. Проте коли вирішити "єврейське питання" не вдалося, своїх жертв вбивці збирали у гетто та відправляли у табори.
"Можете уявити собі стан людини, яку заганяють у цю камеру газову і потім спалюють? Крім того, це виснажливий труд у той невеликий термін часу, який передував смерті. Це голодне існування. Погано годували і навіть, якщо б не було тортур, вони б всеодно помирали від голоду", - наголосив діяч Українського єврейського руху Йосиф Зісельс.
З українськими євреями церемонилися ще менше. Їх не виганяли з домівок, не позбавляли громадянства, не депортували до таборів, а розстрілювали на місці. За кількістю смертей з київським Бабиним Яром не зрівняється жодне інше місце екзекуції. За два вересневих дні 1941 року тут розстріляли майже 34 тисячі євреїв. По всій Україні подібних кладовищ були десятки.
"Мій дідусь вижив. Він врятувався з гетто, а його родина залишилася там. І вони були розстріляні. І дідусь врятувався, тому що він змінив і прізвище, і ім'я. Його справжнє ім'я Адольф Зільбельберг. Але змінив він ім'я на Дмитро Камишан", - розповіла авторка інсталяції "Погляд у минуле" Анна Камишан.
У пам'ять про свого дідуся та усіх винищених євреїв жінка створила інсталяцію. Монумент відкрили у Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Дерево без коріння символізує перерваний зв’язок з минулим.