Під час дії воєнного стану деякі норми статті 32 Кодексу законів про працю України не застосовуються. Наприклад, працівнику із зони бойових дій не потрібно за два тижні попереджувати роботодавця про звільнення, а також роботодавець може звільняти людину в період її тимчасової непрацездатності.
"Апостроф" розібрався, що треба знати про звільнення з роботи на період воєнного стану.
Однією з важливих змін є те, що стосується розірвання трудового договору за ініціативи працівника: він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою без двотижневого строку попередження, якщо його місце роботи перебуває в зоні ведення бойових дій та є загроза життю чи здоров'ю. Однак існує виняток - так зробити не вдасться, якщо працівник примусово залучений до суспільно-корисних робіт в умовах воєнного часу, а також якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах віднесених до критичної інфраструктури.
Водночас під час воєнного стану роботодавець може звільнити працівника з власної ініціативи в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці, крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною, із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.
Таким чином, під час війни в Україні норми статті 43 Кодексу законів про працю не застосовуються, окрім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, які обрали до профспілкових органів.
Раніше "Апостроф" повідомляв, як каратимуть в Україні за невиплату зарплат мобілізованим на війну.
