Коли почалася дискусія щодо бюджету на 2015 рік, не було сумніву, що Уряд, в кращих українських традиціях, внесе до ВР бюджет ближче до Нового року. Чому запитаєте ви? Та тому, що українська бюджетна традиція тримається на бажанні усіх Урядів провести основний кошторис країни без обговорення у парламенті, а тим паче у суспільстві. Адже в Україні міжнародні кредитори, політики, бізнес і громадяни здебільшого мають різні інтереси: міжнародні кредитори – повернути вкладені в країну кошти, політики - зберегти владу і підзаробити; крупний бізнес – «сісти» на бюджетні фінансові потоки і монополію, середній і малий бізнес – полегшити контроль з боку фіскальних органів, громадяни - комфортно жити.
Процес формування бюджету в Україні – це, майже завжди, внесення у проект найголовнішого річного документу країни інтересів МВФ, прем’єра, президента та фінансово-політи
Цього року Уряд користуючись ситуацією, дещо видозмінив стратегію прийняття основного кошторису країни на 2015 рік. А.Яценюк пообіцяв міжнародним кредиторам, що все буде ОК. У Верховній Раді спробував «полегшити» проходження бюджетного питання, засипавши парламентарів додатковими законопроектами. Так, народний депутат мав за тиждень вивчити і визначити свою позицію щодо 40 законопроектів і проект Держбюджету. Це означає, що більшість депутатів, а особливо нових, виявилися за межами розуміння усього бюджетного процесу, а отже змушені були голосувати в сліпу, виходячи з позиції керівників фракцій. Наприклад, головним аргументом Порошенко у спілкуванні з депутатами фракції БПП стали гроші від Міжнародного валютного фонду. А лідер фракції БПП Ю.Луценко закликав голосувати за бюджет, щоб продемонструвати міжнародним кредиторам, що в Україні є влада, є коаліція і є реформи.
За задумом авторів проекту бюджету, увесь фінансовий тягар 2015 року мав лягати на плечі громадян, малий і середній бізнес. Для українців же прем’єр підготував три основних повідомлення: затягуємо паски; на Донбасі війна, а тому треба гроші на армію; хто критикує Уряд, той ворог України. У кращих традиціях, прем’єр наголошував на тому, що це все вимоги МВФ.
Проте, Уряд не зміг протримати у таємниці проект бюджету до Нового року, бо активна громадське середовище «викинуло» в маси основні показники проекту, які викликали суспільне незадоволення, а тому слід було запускати технологію нічного голосування, коли усі депутати стомлені, а народ спить.
Конституційна ніч 1996 року, і подібні бюджетні ночі, показали, що нічна парламентська втома дозволяє знаходити компроміси швидше. Поки більшість населення країни бачить сни, в цей час політикам легше домовлятися по найскладніших питаннях, щоб зранку вийти на прес – конференцію і ощасливити своїх громадян черговою перемогою.
Сьогодні, 29 грудня, рано-вранці українців ощасливили. Ми мали проснутися радісними, бо парламентарі 233 голосами проголосували за бюджет на 2015 рік.
Але немає чому радіти… Відразу ж після голосування, лідер президентської фракції спробував заспокоїти виборців, що усі бюджетні негаразди тимчасові. Прем’єр пообіцяв кредиторам під корегувати бюджет за результатами переговорів з міжнародними фінансовими організаціями. Іншими словами, ми отримали тимчасовий кошторис держави, в якому будуть враховані інтереси МВФ і крупного бізнесу. А громадянам, які вимушено проспали процес бюджетування, пообіцяли, що негаразди тимчасові і Уряд спробує зробити нас щасливими запровадивши додаткові податки на багатших українців і знявши пільги з суддів і прокурорів. Малому і середньому бізнесу запропонували зміни до податкового кодексу, які можуть бути скасовані до 15 лютого, якщо так скажуть міжнародні кредитори.
Загалом, Уряд не створив умов для розвитку бізнесу у 2015 році. Кабмін і далі сподівається жити на міжнародні кредити. Україна прем’єра Яценюка поступово стає все більше залежною від кредитів і все менше має надій на розвиток реального сектору економіки, який би міг створити робочі місця, закласти фундамент розвитку малого і середнього бізнесу, розвитку стратегічних і перспективних галузей економіки, врешті сталого економічного і соціального розвитку країни.
Впевнений, що кожен українець був би готовим затягнути паски, якщо б розумів, що після складного 2015 року в Україні розпочнеться ріст економіки. Якщо б суспільство мало можливість взяти участь у дискусії щодо необхідних реформ і шляхів розвитку країни, то напевно було б більше критики до моменту прийняття рішення, але затверджені документи виконувалися б. Але для цього треба, щоб влада була відкритою і щирою. Треба, щоб стара, корупційна система була змінена, як обіцялося на Майдані. Проте, підходи нашої влади змушують сумніватися у бажанні щось змінювати в країні. Все залишилося як і раніше. Дискусія щодо долі 42 млн. українців ведуться за закритими дверима, рішення у ВР протискуються вночі.
У банківській сфері є така практика, коли у приватні банки, які потрапляють в зону ризику банкрутства вводиться тимчасова адміністрація. Оскільки український Уряд не працює над розвитком реального сектору економіки, а сподівається здебільшого на кредити МВФ, може і нам, продовжити тенденцію залучення міжнародних фахівців і замість Уряду, який фактично намагається виконувати волю міжнародних кредиторів і олігархів, ввести в Україні тимчасову адміністрацію МВФ? Може, хоч олігархів стане менше? І уявляєте, яка економія коштів за рахунок чиновників! Тоді не треба буде проводити важкі переговори, достатньо буде погодити основні показники з МВФ і все буде в Україні ОК.
В іншому випадку, Уряд має винести на обговорення суспільства усі свої реформи. Наслідком чого, в стислі строки, має бути розроблено зрозумілу для громадян програму стимулювання економіки в умовах тривалої війни з РФ. Влада повинна врешті зрозуміти, що реформи може здійснювати Уряд, якому довіряє народ, а не Уряд «камікадзе», який тримає українців за дурнів.
