Війна в Перській затоці призвела до зростання цін на нафту та нафтопродукти, оскільки в зоні ризику опинився один із найбільших енергетичних хабів світу. Ба більше, останніми днями все частіше звучать прогнози про можливі перебої у постачаннях палива, насамперед дизельного.
"Апостроф" розбирався, чи загрожує світові дефіцит пального, і які наслідки це може обіцяти Україні.
Війна США та Ізраїлю проти Ірану, яка розпочалася наприкінці лютого, призвела до значного зростання цін на нафту та, як наслідок, нафтопродукти.
В Україні, як і у всій Європі, автомобільне паливо помітно подорожчало. Стрімке зростання цін почалося в перші числа березня і тривало приблизно до 23 числа того ж місяця, після чого вартість пального на АЗС більш-менш стабілізувалася (дизель при цьому продовжує потроху дорожчати).
Станом на 1 квітня 1 літр бензину А-95 коштував 71,7 грн, дизельного палива – 85,8 грн, автогазу – 46,9 грн.
Тим часом котирування нафти тримаються вище $100/барель і поки навіть не думають повертатися до колишніх рівнів.
Але високі ціни на нафту — не єдина загроза, з якою сьогодні через війну в Перській затоці зіткнувся світ.
Представники найбільших нафтових компаній світу попереджають, що у разі, якщо війна затягнеться, може утворитися дефіцит палива – насамперед в Азії, але також і в Європі.
Особливо тривожна ситуація із дизельним паливом. Певний дефіцит дизеля на світовому ринку спостерігається вже сьогодні, що відбивається на цінах – саме дизпаливо дорожчає найпомітніше. Так, наприклад, в Україні його вартість на автозаправках наприкінці лютого становила в середньому близько 62 грн/л, а наприкінці березня вона була вже на рівні 85,5 грн/л. Тобто за місяць ціни зросли більш ніж на 20 грн на літр. Для порівняння – бензин за цей час подорожчав з тих самих 62 грн/л до близько 72 грн/л – менше ніж на 10 грн (при тому, що це теж серйозне подорожчання).
Що стосується автомобільного палива, то Україна зараз повністю залежить від імпорту, який переважно забезпечується поставками з Європи. І якщо у наших європейських партнерів виникне дефіцит дизеля, для нас нічого хорошого це не означатиме.
При цьому потрібно розуміти, що дизель – це не просто пальне, це – паливо, яке значною мірою використовується в армії.
Керівництво країни це розуміє, і саме з метою забезпечити Україну та, насамперед, ЗСУ паливом, наприкінці березня президент Володимир Зеленський відвідав три країни Близького Сходу – Саудівську Аравію, Катар та Об'єднані Арабські Емірати.
"Мені потрібно було домовитися, що у разі дефіциту і сильного виклику в світі, як забезпечити, наприклад, дизелем країну. Я домовився про дизель як мінімум на рік", – заявив глава держави за підсумками свого близькосхідного турне.
Кожен хоче заробити
Наскільки в принципі є великою небезпека припинення постачання дизельного палива на світовий ринок чи хоча б серйозних перебоїв у них?
"Об'єктивні умови для появи певного дефіциту є, тому що проблема з Ормузом (блокування Іраном Ормузької протоки, через який здійснюється до 20% всіх поставок нафти у світі – "Апостроф") поки нікуди не поділася, і незрозуміло, як швидко вона, зрештою, вирішиться, навіть, якщо Трамп відповзе назад", – сказав у коментарі виданню президент центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар.
До речі, президент США Дональд Трамп нещодавно заявив, що незабаром війна проти Ірану закінчиться, ясна річ, його перемогою, але при цьому він не збирається вирішувати проблему блокування Ормузької протоки. У зв'язку з цим питання постачання нафти через протоку залишається відкритим (на відміну від самої протоки).
Тим не менш, Михайло Гончар сумнівається, що сьогодні існує реальна загроза повного припинення постачання дизельного палива:
"У мене є відчуття, що розкручується якась інформаційна кампанія - що дефіцит неминучий. У зв'язку з чим я б не сильно довіряв "авторитетним нафтовим компаніям", тому що вони якраз зацікавлені в тому, щоб заробити. А як це можна зробити – трохи підігріти ажіотаж".
Продовження після рекламиРЕКЛАМА
Директор спеціальних проєктів науково-технічного центру "Псіхєя" Геннадій Рябцев також має сумніви, що реальний дефіцит палива можливий.
"Можна, звичайно, припустити, що Іран настільки сильний, що може дестабілізувати постачання нафтової сировини по всьому світу, – іронізує експерт у розмові з "Апострофом". – Але, якщо серйозно, то я не бачу якихось можливостей у Ірану, щоб він зміг спровокувати дефіцит будь чого у глобальному масштабі".
Крім того, за його словами, у нинішній ситуації інші виробники нафти, насамперед ті, які не зав'язані на Ормузьку протоку, нарощують видобуток та експорт нафти, оскільки для них це історичний шанс як мінімум заробити, а як максимум - скоригувати світовий ринок нафти на свою користь.
Та й традиційні нафтовидобувні країни також не сидять, склавши руки. Так, наприклад, Саудівська Аравія запустила на повну потужність у 7 млн барелів на добу свій нафтопровід "Схід-Захід" з виходом до Червоного моря, тоді як до війни в Ірані поставки ним становили лише близько 3 млн барелів на добу.
Зрозуміло, що повністю втрати від блокування Ормузької протоки це не компенсує, проте дозволить зняти деяку напруженість.
Ресурс є – грошей немає
"Ситуативний дефіцит в окремих регіонах, безумовно, можливий, – каже Геннадій Рябцев. – У нас він час від часу теж виникав, коли бомбили порт Рені в Одеській області, або, коли в Орбана відбулося чергове загострення, і в Закарпатську область не прийшов угорський дизель. Але світовий ринок – це відкрита система, і це означає, що якщо якесь джерело з якихось причин вичерпується, одразу йому на зміну з'являються нові джерела".
Проте самого ресурсу, принаймні у перехідний період, може стати менше. Крім того, може ускладнитися, а отже, подорожчати — логістика. І це буде підставою для того, щоб утримувати нафтові котирування та, як наслідок, ціни на нафтопродукти на високому рівні.
"Те, що війна спровокувала фінансових спекулянтів просто на небачені дії, це ясна річ, це - можливість заробити, яку ніхто не хоче упустити, - каже Геннадій Рябцев. – Тому в основному будуть проблеми з цінами - немає дефіциту ресурсу, але мало грошей, щоб його купувати".
Високі ціни на паливо сприятимуть зниженню його споживання.
Єврокомісія вже закликала громадян країн ЄС обмежити використання особистого автомобільного транспорту (у тому числі знизити швидкість руху на автострадах, переміщатися в автомобілях не по одному, а хоча б удвох, пересідати на громадський транспорт), а також по можливості працювати з дому.
Ризики для України
Дані моніторингу показують, що в Україні споживання палива також падає.
Однак варто пам'ятати про те, що є як мінімум одна категорія громадян (ВСУ в принципі виносимо за дужки, оскільки їхнє забезпечення паливом є топ-пріоритетом), яка не може дозволити собі таку "розкіш", як відмова від користування автомобільною технікою. Це — аграрії, у яких посівна кампанія в самому розпалі.
"Дуже хотілося б думати, що на графіках весняно-польових робіт зростання цін на дизель не позначиться", - каже Геннадій Рябцев.
За його словами, великі аграрні виробники, як правило, формують запас палива напередодні таких робіт, тобто орієнтовно в лютому - це було ще до війни в Ірані, і ціни на пальне були досить помірними. Однак дрібні фермери такої можливості не мають, а тому їм доведеться купувати дизель за нині підвищеними цінами.
У цій ситуації аграрії можуть або взяти кредит у банку – під високі відсотки, або скоротити обсяг робіт:
"Перше веде до підвищення собівартості продукції, друге – до зменшення кількості вирощеного врожаю. Тому ми однозначно матимемо подорожчання сільськогосподарської продукції, і в нас її буде менше".
При цьому експерт сумнівається, що ці проблеми будуть катастрофічними – якщо, звичайно, ціни на пальне знову не підуть вгору, і якщо не почнуться з ним перебої.
І тут саме час згадати заяву президента Володимира Зеленського про те, що він домовився з країнами Близького Сходу про гарантовані постачання дизеля протягом року.
Наскільки надійними можуть бути такі гарантії?
За словами Михайла Гончара, домовленості на найвищому рівні – це добре, але складнощі можуть виникнути на рівні суб'єктів господарювання.
"У нас завжди піар йде попереду, – каже експерт. – Сподіватимемося, що це - більше, ніж піар-акція".
Обнадіює те, що Саудівська Аравія по-справжньому зацікавлена у співпраці з Україною.
"Саудівські інвестиції у нас присутні в аграрному секторі, і Саудівська Аравія традиційно, вже років 20, є досить великим імпортером нашої сільгосппродукції, зокрема, зерна та олії, – розповідає Михайло Гончар. – Тому тут можливі умовно бартерні операції – ми вам зерно та олію, а ви нам дизель".
