Світові ядерні арсенали продовжують зростати та модернізуватися. У 2025 році всі дев’ять держав, які володіють ядерною зброєю, активізували оновлення своїх стратегічних сил, а частина з них уже розгорнула нові системи озброєння або носії ядерних боєзарядів.
Про це йдеться у щорічній доповіді Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру (SIPRI).
За оцінками аналітиків, станом на початок 2025 року у світі налічувалося близько 12 187 ядерних боєголовок. Із них приблизно 9 745 перебували у військових арсеналах і потенційно могли бути використані. Близько 4 тисяч боєголовок уже розгорнуті на ракетах або літаках, а понад дві тисячі перебувають у стані підвищеної бойової готовності. Переважна більшість таких боєзарядів належить США та Росії.
Експерти зазначають, що багаторічна тенденція до скорочення світових ядерних запасів поступово втрачає силу. Якщо після завершення холодної війни темпи утилізації старих боєголовок перевищували виробництво нових, то нині ситуація змінюється. Роззброєння сповільнюється, а модернізаційні програми набирають обертів.
У SIPRI попереджають, що ядерні держави дедалі частіше відсувають на другий план міжнародні зобов’язання щодо скорочення озброєнь, що підживлює новий виток глобальної гонки озброєнь. Додатковими факторами ризику називають стрімкий розвиток військових технологій, послаблення систем контролю над озброєннями та зростання геополітичної напруги.
На Росію та США припадає близько 83% усіх ядерних боєголовок у світі. Хоча у 2025 році обсяги їхніх арсеналів залишалися відносно стабільними, обидві країни продовжують масштабні програми модернізації.
У Росії, за даними SIPRI, модернізаційні процеси ускладнюються впливом санкцій та значними витратами на війну проти України. Зокрема, випробування міжконтинентальної ракети "Сармат" виявилися невдалими. Водночас крилата ракета "Буревісник" після попередніх невдач продемонструвала успішні результати під час випробувань на великій дальності.
Також Росія продовжує розбудовувати інфраструктуру для нових ракетних систем, зокрема на території Білорусі. Аналітики звертають увагу, що завершення дії договору СНВ-3 у 2026 році створює додаткову невизначеність щодо майбутнього контролю над стратегічними озброєннями.
США, своєю чергою, стикаються із затримками та перевищенням кошторисів у власній програмі оновлення ядерного потенціалу. Додатковим викликом може стати реалізація масштабної системи протиракетної оборони "Золотий купол", яку активно просуває адміністрація Дональда Трампа.
Окрему увагу в доповіді приділено Китаю, який нині демонструє найшвидші темпи розширення ядерного арсеналу серед усіх держав світу.
За оцінками SIPRI, Пекін уже має близько 620 ядерних боєголовок та активно будує нові ракетні шахти. До початку 2026 року Китай розгорнув сотні пускових установок у кількох великих районах країни та продовжує розширювати свою інфраструктуру.
Водночас навіть у разі подальшого швидкого зростання китайський арсенал залишатиметься значно меншим за запаси США та Росії.
На тлі зростання глобальних загроз країни Європи також переглядають власні підходи до ядерного стримування.
Президент Франції Еммануель Макрон раніше заявив про намір посилити французький ядерний потенціал та обмежити доступ до інформації про його реальні масштаби. Париж уже проводить консультації з європейськими партнерами щодо розширення співпраці у сфері ядерної безпеки.
Водночас Велика Британія ухвалила рішення придбати винищувачі F-35A, які можуть бути носіями американських ядерних бомб. Це стало одним із найбільш помітних кроків Лондона у сфері ядерної політики за останні десятиліття.
Аналітики SIPRI наголошують, що світ поступово входить у новий період ядерного суперництва, а процеси модернізації стратегічних арсеналів відбуваються практично в усіх країнах, які володіють ядерною зброєю.
Керівник команди з питань Росії та геопросторової розвідки (GEOINT) в Інституті вивчення війни (ISW) Джордж Баррос розповів, що епоха позиційної війни починає завершуватися, а Україна шукає способи повернути маневрові дії на поле бою.
