Відкритий лист президента України Володимира Зеленського до Володимира Путіна не варто розглядати як класичний дипломатичний інструмент. Насамперед він є елементом інформаційно-психологічної комунікації, спрямованої як на російського лідера, так і на міжнародну аудиторію.
Про це в етері телеканалу "Апостроф" розповів політичний оглядач Леонід Швець.
За словами експерта, Україна розширює звичний дипломатичний інструментарій і дедалі активніше використовує елементи інформаційно-психологічного впливу на найвищому державному рівні. Він нагадав, що раніше вже були нестандартні кроки з боку української влади, які створювали нові прецеденти у публічній комунікації під час війни.
"Країна демонструє, трошечки розширює інструментарій звичний, дипломатичний. Зокрема, я вам нагадаю присвячений пам'ятний наказ президента, указ президента щодо проведення параду на Красній площі, так? Це можна чи не можна? Вже можна. Після того можна, так? Тобто хтось перший робить якийсь крок, і все, прецедент є", — зазначив Швець.
На думку оглядача, лист Зеленського був насамперед розрахований на широкий міжнародний резонанс. Особливого значення зверненню надав момент його оприлюднення — напередодні виступу Путіна на Петербурзькому міжнародному економічному форумі, який традиційно привертає увагу російських та іноземних медіа.
Швець вважає, що головним меседжем листа було нагадування світові про те, що саме Росія не зацікавлена у припиненні війни та продовжує курс на ескалацію.
"Тобто резонанс був гарантований. І в цих умовах виступити з позиції сили, сказати Путіну, що він не може виграти в України, і звернути увагу світу на те, що бачите, хто не бачить, хто не хоче зупиняти війну. Це він не хоче зупиняти війну", — сказав політичний оглядач.
Коментуючи роль російського бізнесмена Романа Абрамовича у неформальних контактах між сторонами, експерт наголосив, що такі канали комунікації існують протягом усієї війни і не є чимось незвичайним.
Швець зауважив, що Абрамович не є переговорником у класичному розумінні, а виконує функцію посередника, який передає сигнали між сторонами. Частина контактів відбувається через представників спецслужб, а також за сприяння окремих держав-посередників, зокрема Туреччини та країн Близького Сходу, які допомагають у гуманітарних питаннях, таких як обмін полоненими.
За оцінкою оглядача, Кремль добре обізнаний про існування таких каналів зв'язку. Однак наразі результати перемовин не задовольняють жодну зі сторін, оскільки їхні позиції залишаються принципово різними. Росія прагне продовжувати війну та водночас перевіряти готовність України до можливих поступок, тоді як Київ наполягає на припиненні бойових дій і подальших переговорах.
"Поки що ці позиції практично несумісні, тому слід очікувати продовження війни та подальшої ескалації", — вважає Швець.
Що передувало
4 червня президент України Володимир Зеленський оприлюднив відкритий лист до президента Росії Володимира Путіна, у якому закликав його припинити війну та погодитися на особисту зустріч для обговорення шляхів завершення бойових дій.
Президент підкреслив, що готовий до особистої зустрічі з Путіним на нейтральному майданчику. Серед можливих місць проведення переговорів він назвав Швейцарію, Туреччину або країни арабського світу.
Путін заявив, що йому показали лист Зеленського з пропозицією зустрічі. Очільник Кремля сказав, що "не бачить сенсу зустрічатися з ним".
Російський президент також заявив, що неназваний російський бізнесмен приїжджав до Києва на запрошення української влади. "Апостроф" намагався дізнатися, хто цей олігарх, але в Офісі президента не надали коментарів.
Пізніше президент України розповів, що це був російський бізнесмен Роман Абрамович, який перебуває під санкціями. Він риїжджав до Києва як посередник для з'ясування позицій сторін у мирних переговорах.
