8 вересня — Різдво Пресвятої Богородиці: історія великого церковного свята, традиції та прикмети

У вівторок, 8 вересня, Православна церква України відзначає одне з дванадцяти найбільших християнських свят — Різдво Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії, яке в народі називають Другою Пречистою. Цього дня християни згадують народження Діви Марії — матері Ісуса Христа. Для українців свято здавна було не лише церковним, а й важливим родинним та осіннім святом, пов'язаним із завершенням польових робіт, урожаєм, материнством і сімейним добробутом.

"Апостроф" розповідає історію Різдва Пресвятої Богородиці, відомі перекази про Йоакима та Анну, значення свята для християнської традиції, а також народні звичаї, прикмети і заборони цього дня.

У Новому Завіті практично немає розповіді про народження Діви Марії. Відомості про її батьків та обставини появи на світ збереглися у церковному переданні та давніх апокрифічних текстах, зокрема у Протоєвангелії Якова, яке датують II століттям. Саме з цих джерел походить історія праведних Йоакима та Анни.

За переказом, Йоаким та Анна були побожним подружжям, яке багато років не мало дітей. Для тогочасного суспільства це було важким випробуванням: бездітність сприймали як ганьбу, а іноді навіть як ознаку Божого покарання.

Одного разу Йоаким прийшов до Єрусалимського храму, щоб принести Богові жертву. Однак первосвященник відмовився прийняти її, дорікнувши чоловікові тим, що він не має дітей.

Засмучений Йоаким не повернувся додому. Він пішов у пустелю, де почав постити й молитися. Анна тим часом залишилася вдома і також звернулася до Бога з молитвою.

І саме тут у переказі з'являється одна з найвідоміших сцен історії свята. За словами давнього переказу, ангел явився спочатку Анні, а потім Йоакиму. Обом він повідомив, що їхня молитва почута і в них народиться дитина, про яку говоритимуть у всьому світі.

Подружжя зустрілося біля Золотих воріт Єрусалима. Цей момент став одним із найвідоміших сюжетів християнської іконографії Різдва Богородиці.

Невдовзі Анна завагітніла, а через дев'ять місяців народила дівчинку. Її назвали Марією.

Батьки, за переказом, ще до народження дитини дали обітницю присвятити її Богові. Коли Марії виповнилося три роки, Йоаким та Анна привели її до Єрусалимського храму, де вона залишалася для виховання та служіння Богові. Ця подія згодом стала основою іншого великого Богородичного свята — Введення в храм Пресвятої Богородиці.

Так у християнській традиції народження Марії стало початком подій, які привели до народження Ісуса Христа.

Саме тому Різдво Богородиці називають не просто днем народження Діви Марії, а початком здійснення задуму спасіння людства. Святий Йоан Дамаскин та інші богослови наголошували, що з появою Марії розпочинається новий етап історії спасіння.

Цікаво, що саме свято сформувалося не відразу. Його почали відзначати приблизно у V столітті. Одні з найдавніших згадок пов'язані з Єрусалимом, де існувала церква, присвячена Різдву Богородиці.

Імовірно, саме єрусалимська традиція стала основою поширення свята в інших християнських громадах. У VIII столітті вже сформувалася традиція відзначати Різдво Богородиці через дев'ять місяців після свята Зачаття праведною Анною Пресвятої Богородиці. Тому Різдво Марії припало на 8 вересня за новим календарем.

Поступово свято стало одним із дванадцяти найбільших у церковному календарі. Для нього сформувалося окреме богослужіння, а його піснеспіви створювали відомі християнські автори — зокрема Андрій Критський, Іван Дамаскин та патріарх Герман Константинопольський.

Один із найвідоміших піснеспівів свята починається словами: «Різдво Твоє, Богородице Діво, радість звістило всій вселенній». У ньому головна думка свята сформульована дуже просто: народження Марії стало початком дороги, яка привела до пришестя Христа.

Особливе місце Різдво Богородиці посідає і в українській культурі. Свято відоме під назвою Друга Пречиста і здавна було одним із найпомітніших осінніх рубежів у народному календарі.

Цей день поєднав церковну історію про материнство Анни та народження Марії з давнішим селянським ритмом життя. Саме в цей час завершували основні польові роботи, готувалися до зими, утеплювали вулики, завершували осінню сівбу та збирали те, що залишалося на городах. Тому Друга Пречиста для українців була одночасно святом Богородиці, родини та врожаю.

Народні традиції 8 вересня

У народному календарі Різдво Богородиці називали Другою Пречистою або Осенинами. Це був своєрідний рубіж між літом та осінню: основна частина врожаю вже була в коморах, а господарі завершували останні роботи перед холодами.

До цього дня намагалися закінчити жнива, зібрати городину та підготувати землю до нового сезону. В окремих місцевостях вважалося важливим до Другої Пречистої завершити посів озимини. Недарма казали: «Перша Пречиста жито засіває, а Друга — дощем поливає».

Пасічники цього часу остаточно утеплювали вулики. Бджоли вже готувалися до зимівлі, тому господарі перевіряли, чи добре захищені вулики від холоду та вологи.

Вівчарі вдруге стригли овець. Отриману вовну використовували для прядіння, а згодом — для виготовлення теплого одягу, шкарпеток, рукавиць, ковдр та інших речей, необхідних узимку.

Особливим був і родинний характер свята. На Другу Пречисту діти та онуки навідувалися до батьків і старших родичів. Якщо мати або бабуся жила окремо, до неї приходила вся родина.

На святковому столі були прості домашні страви з того, що дав осінній урожай: борщ, голубці, вареники, пироги, печеня, яблука, груші та інші сезонні продукти. У деяких регіонах готували рибні страви.

Цікавим був звичай, пов'язаний із продовженням роду. Старша жінка в родині могла зустрічати дітей та онуків із головкою маку, освяченого раніше на Маковія, і бажати, щоб рід не переводився. Такий звичай показує, наскільки тісно Друга Пречиста в народній культурі була пов'язана з родиною та наступними поколіннями.

Особливе значення цей день мав для жінок, які мріяли про дітей. У деяких українських селах бездітні жінки замовляли в церкві молебень, молилися Богородиці, а після богослужіння влаштовували обід і запрошували до столу бідних людей.

Їм роздавали пиріжки та іншу їжу, просячи молитися за майбутнє материнство. Це був не просто жест милосердя, а своєрідне поєднання молитви, гостинності та віри в силу Божої допомоги.

Дівчата на виданні також чекали цього дня. Саме з Другої Пречистої в багатьох регіонах починалася пора сватання. Про це жартували: «Прийшла Пречиста — принесла старостів нечиста». Родичі могли домовлятися про майбутні шлюби, а до дівчат починали засилати сватів.

У деяких місцевостях дівчата плели вінки та несли їх до церкви, молячись про щасливе заміжжя. Молодь збиралася гуртом, співала, водила хороводи та спілкувалася.

Ще один цікавий звичай стосувався худоби. Підлітки могли ходити селом з освяченими вербовими гілочками, які зберігали від Вербної неділі. Ними символічно торкалися тварин, бажаючи їм здоров'я та плодючості. Потім гілочку могли пустити на воду — як символічне побажання здоров'я.

До Другої Пречистої також намагалися завершити заготівлю на зиму. Перебирали картоплю, сушили овочі, готували яблука та груші, запасали мед і продукти. Свято фактично знаменувало момент, коли господарство переходило з літнього режиму в осінньо-зимовий.

У деяких регіонах цей день називали Осенинами. Родина збиралася за столом, дякувала за врожай і просила Богородицю про добру осінь, здоров'я та достаток у домі.

Так Друга Пречиста стала одним із тих українських свят, у яких церковний календар дуже тісно переплівся з природним і господарським циклом: народження Богородиці символічно зустрічало осінь, завершення польових робіт і новий етап життя громади.

Народні прикмети про погоду 8 вересня

• Якщо на Другу Пречисту йде дощ — осінь буде дощовою та прохолодною.
• Якщо день сонячний і теплий — осінь буде теплою та погожою.
• Якщо вранці багато роси — найближчі дні будуть ясними.
• Якщо на деревах багато павутини — осінь буде сухою, а зима — холодною.
• Якщо журавлі вже відлетіли — зима може прийти рано.
• Якщо листя на деревах почало швидко жовтіти — незабаром похолодає.
• Якщо птахи тримаються ближче до людських осель — варто чекати холодів.
• Якщо на Другу Пречисту тепло — теплою може бути й друга половина вересня. 

Що не можна робити 8 вересня

У церковній традиції немає правила, яке забороняло б цього дня виконувати будь-яку конкретну хатню роботу. Водночас у народі на Другу Пречисту намагалися не сваритися, не лаятися, не ображати близьких та не відмовляти у допомозі тим, хто її потребує.

Не радили також займатися важкою фізичною роботою без нагальної потреби, особливо якщо її можна було завершити напередодні. День великого свята намагалися провести спокійно, у молитві та спілкуванні з родиною. Такі побутові заборони є народними звичаями, а не церковними приписами.

Не варто було й марнувати їжу або відмовлятися поділитися нею з іншими. Навпаки, традиція частування бідних та самотніх людей була однією з важливих рис Другої Пречистої.

Що треба зробити

Вірянам радять відвідати храм, помолитися Пресвятій Богородиці, подякувати за прожитий рік та попросити здоров'я для рідних, миру в родині, захисту дітей і миру для України.

Доброю справою буде підтримати матір, бабусю чи іншу старшу родичку, відвідати самотню людину, пригостити сусіда або поділитися продуктами нового врожаю з тим, хто їх потребує. 

Особливу увагу цього дня варто приділити дітям і батькам. Історія Йоакима та Анни нагадує про силу молитви, терпіння та надії навіть тоді, коли людина вже майже втратила віру в здійснення свого бажання. 

Раніше "Апостроф" розповів, яке церковне свято відзначали 7 вересня і які традиції та прикмети пов'язані з цим днем.