Реформа мобілізації в Україні потребує переходу від примусових методів до стратегії "батога та пряника", де ключовим фактором стане справедливий підхід до різних категорій військовослужбовців. Попри цифровізацію та створення рекрутингових центрів, успіх набору до війська залежатиме від вирішення базових питань: термінів служби, грошового забезпечення та реального захисту прав людини всередині армійської системи.
Про це в етері телеканалу "Апостроф" розповів політтехнолог, публіцист та офіцер Збройних сил України Віктор Таран.
Експерт зазначив, що сподівання виключно на добровільну мобілізацію є ілюзорними, оскільки світова статистика свідчить: лише невелика частина суспільства готова йти на війну без примусу. Ті, хто мав внутрішню мотивацію, переважно вже поповнили лави ЗСУ у 2022–2023 роках.
"Статистика, соціологія та будь-які дослідження показують, що в будь-якому суспільстві добровільно готові йти воювати від 8 до 10% населення. Ще є близько 20% — це ті, які готові йти, коли їм вручають повістку і вони готові добровільно піти. Але більше люди не готові йти... Ми повинні усвідомити, що ті люди, які хотіли піти воювати, умовно добровольцями, вони вже переважно пішли у 22–23 роках. Тепер залишилась велика кількість категорій людей, для яких треба шукати механізми, аби вони долучалися до Збройних сил України", — пояснив Таран.
На його думку, реформа мобілізації має будуватися на поєднанні "батога та пряника". Насамперед держава повинна надати військовим чіткі терміни служби, гарантії демобілізації, належне грошове забезпечення та захист прав усередині армії. Лише після цього можна посилювати відповідальність для ухилянтів.
"Люди повинні розуміти, як вони туди зайдуть, найголовніше — як вони звідти вийдуть і як вони там будуть існувати. І уже після цього можна піднімати питання про посилення відповідальності. Це і блокування карток, і банківських рахунків, і обмеження водійських прав — варіантів є дуже багато", — зазначив ветеран.
Продовження після рекламиРЕКЛАМА
Таран підкреслив, що сьогодні ключовою проблемою є відсутність справедливого підходу до різних категорій військових. За його словами, ветерани та добровольці, які служать із 2014 або 2022 року, почуваються обділеними на тлі нових контрактних ініціатив.
"Найгірше в цій реформі, що всіх мішають в один казан. Люди, які служать роками, кажуть: "Вибачте, нас що, в карти програли?" Тому перше, що має бути — це справедливе ставлення до кількох груп військових і окремі рішення для кожної з них", — наголосив він.
Експерт зауважив, що окремого підходу потребують контрактники, мобілізовані та добровольці, які не підписували контрактів. Без цього, на його думку, люди й надалі почуватимуться ошуканими, а реформа не матиме довіри серед військових. Водночас Таран вважає, що дискусії про те, хто саме має доставляти військовозобов’язаних до ТЦК — поліція чи військові, — є другорядними. Насамперед держава повинна створити прозору систему служби та зрозумілі правила.
За його словами, лише комплексна реформа з чіткими умовами служби, демобілізації та соціального захисту здатна змінити ставлення суспільства до мобілізації та збільшити кількість людей, готових добровільно долучатися до війська.
"Апостроф" повідомляв, що в Україні загострюється проблема мобілізації людей із серйозними захворюваннями — ключовою причиною називають застарілий наказ №402 Міністерства оборони, який обмежує рішення військово-лікарських комісій.
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець заявив про неприпустимість приховування облич балаклавами представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП) під час мобілізаційних заходів.
