В Україні можуть скасувати або істотно знизити так званий "зелений тариф", за яким держава купує електроенергію, вироблену з альтернативних джерел. Така перспектива змушує інвесторів нервувати. "Апостроф" розбирався, наскільки великим в зв'язку з цим є ризик погіршення і без того не дуже сприятливого інвестиційного клімату в нашій країні.
Народні депутати України мають намір просити Конституційний суд визнати так званий "зелений тариф" неконституційним. Відповідне звернення в КС підготували 49 нардепів в кінці минулого року. Вони оскаржують конституційність положень про "зелені тарифи" в законах "Про альтернативні джерела енергії" та "Про ринок електроенергії". Подання, в Конституційний суд поки що не направлено.
Крім того, автори подання стверджують, що "зелені тарифи" завищені та економічно не обґрунтовані, в зв'язку з чим, завдають шкоду національній економіці.
Добровільно-примусово
В Україні діє так званий "зелений тариф", за яким уряд купує у комерційних структур та приватних осіб електроенергію, вироблену з використанням відновлюваних джерел - сонця, вітру, біопалива, води (невеликі гідроелектростанції). Цей тариф, як очікується, має діяти до 2030 року. На сьогодні ставка "зеленого тарифу" в Україні найвища в Європі - вона доходить до 15 євроцентів за 1 кіловат-годину, хоча в інших країнах Європи вона приблизно вдвічі нижча. При цьому вартість "звичайної" електроенергії у нас найнижча в Європі.
"Зелений тариф" повинен поступово знижуватися, а тарифи на електроенергію, яка отримується з традиційних джерел, - зростати, і таким чином, до 2030 року вони мають зрівнятися.
Влада, втім, планує знизити ставку "зеленого тарифу". Так, Національна комісія, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКУ), в кінці минулого року запропонувала, зокрема, встановити тариф для наземних сонячних електростанцій, введених в експлуатацію до кінця 2019 року, на рівні 9 євроцентів за 1 кіловат-годину, а для тих, які будуть запущені між 1 січня 2020 року та 31 грудня 2029-го - на рівні 8 євроцентів. Для так званих "дахових" сонячних станцій тариф повинен скласти 10 та 9 євроцентів відповідно. Для вітроелектростанцій тарифи пропонується закріпити за ставкою 8 євроцентів для об'єктів, які ввели в експлуатацію до кінця 2019 року, а для тих, що вводяться в експлуатацію в 2020-2029 роках - 7 євроцентів.
В уряді також прихильно дивляться на зниження "зелених" ставок. Обіцяють їх не переглядати заднім числом, проте натякають, що будуть пропонувати бізнесу "добровільно" піти на зниження "зелених" цін.
Бізнес начебто і не проти - звісно, в розумних межах. Зокрема, в кінці минулого року близько 30 компаній, як вітчизняних, так і зарубіжних, які реалізують в Україні проекти відновлюваної енергетики, звернулися до президента Володимира Зеленського. У цьому зверненні представники бізнесу заявили, що "готові розглянути питання про обмежене зниження чинної ставки "зеленого тарифу". У зв'язку з цим інвестори просять главу держави сприяти ухваленню парламентом компромісного законопроекту №2543, який передбачає механізм добровільної реструктуризації "зеленого тарифу". При цьому, проблема полягає в тому, стверджують представники бізнесу, що проти цього законопроекту виступив профільний комітет Верховної Ради на чолі з Андрієм Герусом.
Вітрова турбіна
Все це відбувається на тлі здійснення імпорту "дешевої" електроенергії з Росії, внаслідок чого не тільки знизилося її виробництво на вітчизняних потужностях, а й відбулося скорочення робочих місць в галузі.
І ось тепер нова ініціатива - оголосити "зелений тариф" поза законом. Зрозуміло, що інвестори, яких спокусили вигідні умови ведення "зеленого" бізнесу в Україні, перебувають зараз в легкому шоці. Є вже і "перша ластівка" - норвезька Компанія Scatec Solar, яка прийшла на український ринок в 2017 році , завила, що зупиняє будівництво сонячної електростанції потужністю 65 мегават в Херсонській області. Компанія побоюється, що до моменту завершення будівництва та початку експлуатації станції, "зелений тариф" вже буде скасований. Напевно деякі інші інвестори, які розвивають альтернативну енергетику в нашій країні, ухвалять аналогічне рішення.
Непроста дилема
Чим же керується в своїх діях українська влада? "Для уряду мета №1, як це проглядається в останні кілька місяців, - зниження цін для кінцевого споживача, - сказав "Апострофу" експерт програми " Енергетика" аналітичного центру "Український інститут майбутнього" Андріан Прокіп. - Виглядає так, що вони не мають особливого наміру звертати увагу на реакцію Європейського енергетичного співтовариства, професійних об'єднань, бізнес-асоціацій".
На його думку, влада, очевидно, також відштовхується від того факту, що частка відновлюваної енергетики, на яку поширюється дія "зеленого тарифу", в загальному балансі електроенергії невелика.
Від себе зауважимо, що на альтернативній енергетиці в нашій країні тепер можна ставити, якщо не крапку, то, щонайменше, три крапки.
Турбота влади про населення є похвальною, хоча очевидно, що в даному випадку мова йде, швидше, про спробу утримання власного рейтингу - уряд і на газ обіцяв ціни не піднімати, а на опалення - так взагалі знизити . Але чи не призведе ця політика до небажаних наслідків, які вплинуть на кінцевих споживачів, тобто, на теж саме населення?
За словами директора енергетичних програм Центру Разумкова Володимира Омельченка, в ситуації, що склалася, влада постала перед дуже складним вибором. "Якщо дотримуватися законодавства за "зеленим тарифом", він ще довго буде залишатися найвищим, напевно, навіть в світі. І це наблизить енергетичну галузь до критичного стану, - зазначив експерт в розмові з виданням. - З іншого боку, є юридичні вимоги, які потрібно виконувати, і яким чином цю дилему вирішувати, дуже складно сказати. Необхідна дуже потужна робота з інвесторами, з міжнародним правом. Потрібно дивитися на маневрені потужності, які необхідно будувати, а без інвестицій питання маневрених потужностей відновлюваної енергетики вирішити дуже складно".
Панелі сонячних батарей
Андріан Прокіп вважає, що влада має бути більш послідовною в своїх діях і не рубати з плеча: наприклад, провести переговори з учасниками ринку, з тими, хто вже користується або будує об'єкти альтернативної енергетики. За його словами, відшкодування за "зеленим тарифом" обходиться бюджету і, в кінцевому рахунку, споживачам, недешево, але можна спробувати пошукати додаткові джерела покриття цих витрат, наприклад, у вигляді оподаткування шкідливих викидів.
За неофіційними підрахунками, "економія" від подвійного зниження "зеленого тарифу" складе близько 100 млн грн на рік - тобто, близько 4 млн дол. "Це просто смішно, - прокоментував цю цифру один з досвідчених бізнесменів. - Тільки на львівській митниці внаслідок контрабанди країна втрачає в день 4-5 млн доларів. Ці хлопці не вирішують набагато важливіші питання для країни, але хочуть остаточно угробити інвестиційний клімат. Нікого не цікавить історія з Клюєвими, чому, як і хто ввів необгрунтовано високі зелені тарифи. Для інвесторів - це рішення країни Україна. Якщо кожен новий уряд переглядатиме обіцянки, що їх дали "попередники", то хто повірить такій країні, хто прийде сюди з інвестиціями? ".
Гірше немає куди
Можна очікувати, що приклад норвезької Scatec Solar наслідуватимуть інші компанії. "Зрозуміло, що це вплине на інвестиційну привабливість не тільки "зеленої" енергетики, але на енергетику в цілому, та навіть на всю економіку, оскільки не демонструється спадковість та прогнозованість в державній політиці", - говорить Андріан Прокіп. В результаті, за його словами, країні потрібно буде платити або за "зеленим тарифом", або діловою репутацією.
При цьому, як заявив "Апострофу" директор спецпроектів науково-технічного центру "Психея" Геннадій Рябцев, на сьогодні інвестиції в зелену енергетику носять спекулятивний характер: "Це - спекулятивний капітал, який залучений можливістю отримання легкого прибутку". За словами експерта, в Україні сумлінних інвесторів практично не залишилося. "Все тому, що у нас не є гарантованими права власності", - пояснив він.
Тут не можна не згадати ще про одну групу "інвесторів" - тих, хто протягом 2019 року активно скуповував облігаціі внутрішньої державної позики (ОВДП), які ще півроку тому мали прибутковість майже 20% річних.
"Крім спекулянтів ніяких інвесторів в Україні бути не може. Стратегічних інвесторів бути не може, тому що страна має спекулятивний рейтинг, - констатує Володимир Омельченко. - Погіршити український інвестиційний клімат вже не можна".
З цим важко не погодитися. Загалом, за інвестиційну привабливість країни відповідальність несе влада, в першу чергу, уряд. Але влада не має стратегічного бачення розвитку держави і поки воно не з'явиться, не варто чекати змін на краще.
