Енергетична незалежність України: як зістрибнути з російської голки

Незважаючи на 5 років війни, Україна залишається критично залежною від поставок енергоресурсів із Росії. При цьому країна-агресор використовує цей фактор як важіль тиску на нашу державу. Що Україні потрібно зробити для того, щоб позбутися або хоча б істотно знизити енергозалежність від непередбачуваного сусіда, розбирався "Апостроф".

З 1 червня Росія ввела обмеження на поставки енергоресурсів в Україну. Ці товари і раніше експортувалися в нашу країну за спеціальними дозволами, що видаються Федеральною службою з митного та експортного контролю (ФСМЕК), яка стверджувала граничні обсяги експорту на весь рік. З цього місяця дозволи видає Міністерство економічного розвитку Росії, і обсяги поставок будуть встановлюватися щомісяця.

Україна не купує в Росії нафту і майже не отримує з цієї країни бензин, тому мова йде про імпорт з РФ дизельного палива (ДТ) і скрапленого газу (СВГ). Частка російського ДТ в Україні становить близько 40%, скрапленого газу - близько 30%.

Як повідомив спеціалізований сайт enkorr, у червні Мінекономрозвитку РФ погодило поставки в Україну дизпалива і скрапленого газу в обсягах на 30-50% менше попереднього рівня.

Ринок уже відреагував на очікуване скорочення поставок - 8-9 червня ціни на автогаз на АЗС зросли в середньому на 10-20 копійок/літр. І це - не межа. Як заявив "Апострофу" аналітик консалтингової компанії UPECO Олександр Сіренко, обмеження поставок із Росії може призвести до подорожчання скрапленого газу на 1-1,5 гривні / літр.

Із бензином також є вразливість, оскільки більш як 40% цього ресурсу надходить до нас із Білорусі, а білоруський бензин виробляється з російської нафти. У кінці квітня Білорусь призупинила поставки нафтопродуктів у напрямку низки країн, зокрема і нашої, через низьку якість російської нафти. У травні поставки відновилися, але що буде, коли Росія перекриє Білорусі нафту з політичних міркувань? Адже не секрет, що Москва використовує нафту і газ як важіль тиску на Мінськ.

Олександр Сіренко переконаний, що Україна повинна була відмовитися від російського палива ще в 2014 році. "Однак при мовчазній згоді РНБО, СБУ та президента (Петра) Порошенка ми бачили старт немислимих проектів російських компаній в Україні. В результаті, ми стабільно двічі на рік маємо кризи", які не пов'язані ні з технологічними, ні з економічними причинами, - лише політика", - заявив він.

Що можна зробити зараз, щоб мінімізувати залежність від РФ в цьому сегменті? - Купувати на інших напрямках, каже Сіренко: "Є Європа, є вихід у море".

Дорога перевалка

Утім, варіантів позбутися російської залежності з нафтопродуктів не так багато, вважає директор консалтингової групи "А-95" Сергій Куюн. "Перший шлях - нарощування власної переробки. По суті, тут мова йде про Кременчуцький нафтопереробний завод (належить "Укртатнафті" Ігоря Коломойського, - "Апостроф"), тому що в Україні тільки він може істотно наростити переробку і таким чином забезпечити ринок", - сказав експерт виданню.

В Україні з шести нафтопереробних заводів працюють лише два - згаданий Кременчуцький НПЗ і Шебелинський газопереробний завод (ГПЗ), але потужностей останнього, за словами Куюна, недостатньо для того, щоб істотно наростити на ньому переробку.

Експерт зазначив, що для того, щоб Кременчуцький завод збільшив виробництво, йому потрібна додаткова сировина, яка може надходити тільки морем (основним постачальником сирої нафти в Україну є Азербайджан). "А перевалка в українських портах дуже дорога - удвічі вище, ніж у середньому по Європі. Тому потрібно знизити портові збори хоча б удвічі, щоб збити собівартість цієї сировини", - говорить фахівець.

При цьому, за словами Сергія Куюна, Кременчуцький НПЗ навіть у разі істотного збільшення переробки нафти не зможе покрити всі потреби вітчизняного ринку дизельного палива: "При розрахунковому завантаженні 6-7 мільйонів тонн нафти на рік він буде виробляти 2-2,3 мільйона тонн дизельного палива, а нам його потрібно майже 7 мільйонів тонн. Тобто в кращому випадку він покриє 30% потреби". Відповідно, потрібен імпорт, і найбільший потенціал для таких поставок - морем. "А тут, знову-таки, потрібно знижувати портові збори". Крім того, додав експерт, будуть проблеми з вивезенням продукції з портів залізницею, так як тепловозів і цистерн не вистачає.

А зі скрапленим газом проблема ще серйозніша. "Якщо дизель ми хоча б теоретично закриваємо, то щодо газу, судячи з усього, ми не зможемо впоратися без російського ресурсу", - сказав Куюн. За його словами, СВГ в Україні буде значно дорожчати, і його все одно на всіх не вистачить, у зв'язку з чим, імовірно, багато автомобілістів будуть "повертатися" до бензину.

Газова атака

Україна з листопада 2015 року не купує газ у Росії, але це не означає, що наша країна не має "газової" залежності від РФ. По-перше, через Україну, поки йде транзит палива до Європи. В останні роки українським маршрутом "Газпром" транспортує близько 90 мільярдів кубометрів на рік (очевидно, в 2019 році обсяг транзиту буде порівнянний з вказаною цифрою). Однак у поточному році контракт на транспортування газу закінчується, і, як раніше писав "Апостроф", Росія збирається демонстративно повністю перекрити транзит через нашу країну.

Крім того, що це позбавить український бюджет близько 3 мільярдів доларів на рік - приблизно стільки, наприклад, Україна повинна в поточному році виплатити за зовнішніми зобов'язаннями - припинення транзиту, як з'ясувалося, загрожує поставкам газу в нашу країну.

Для того щоб не було перебоїв із газом наступної зими, у підземні сховища необхідно закачати не менше 20 мільярдів кубометрів палива. Але для цього потрібні гроші, яких, за словами глави НАК "Нафтогаз України" Андрія Коболєва, немає. Для отримання необхідних коштів "Нафтогаз" може розмістити євробонди, і, начебто, США готові надати для цього свої гарантії. Але це, так би мовити, - заходи швидкого реагування. А що ж у перспективі?

Очевидно, що необхідно збільшувати власний видобуток, тим більше, що відповідна програма була розроблена і прийнята урядом. Так, згідно з нею, у 2020 році газовидобуток має досягти аж 27,6 мільярда кубометрів, що дозволило б нашій країні стати незалежною від імпорту. Але програма не буде виконана в строк - це вже очевидно. У 2018 році видобуток досяг лише 21 мільярда кубів газу, і у нинішньому році навряд чи варто очікувати істотного приросту. А тому найближчим часом без імпорту не обійтися.

Якщо Україна і далі буде утримуватися від закупівель газу у Росії, залишається тільки західний напрямок. Як вже було сказано вище, у разі припинення транзиту з 2020 року, тут можуть виникнути проблеми. Для їх мінімізації необхідно завчасно зарезервувати потужності для поставок перш за все з боку Словаччини, так як за цим маршрутом сьогодні надходять найбільші обсяги газу. Також потрібні інтерконнектори з іншими європейськими країнами, наприклад, з Польщею і Румунією.

Існують також перспективи купувати скраплений газ, зокрема, у США, але поки конкретних домовленостей немає, та й розраховувати тут на значні обсяги не варто.

Заморське вугілля

Ще одним важливим енергоресурсом є вугілля. У результаті окупації Росією частини Донецької та Луганської областей Україна втратила контроль над шахтами, на яких видобувається вугілля-антрацит, яке використовується на деяких теплоелектростанціях (ТЕС) і теплоелектроцентралях (ТЕЦ). Тоді було прийнято рішення про переведення ТЕС і ТЕЦ на вугілля газової групи, яке в надлишку видобувалося на підконтрольній території Донбасу, а відсутні обсяги антрацитового вугілля стали імпортувати, зокрема, із США та ПАР.

Однак зі зростанням попиту на вугілля газової групи воно також стало дефіцитним, особливо на тлі скорочення його видобутку.

У цілому, вуглевидобуток в Україні скорочується: у 2018 році він, порівняно з попереднім роком, впав на 4,7%. У нинішньому - видобуток продовжує скорочуватися: у січні-березні обвалився ще на 7%.

За даними Державної фіскальної служби, у минулому році вугілля в нашу країну надходило з Росії, США, Канади. У попередні роки імпорт, крім цих країн, здійснювався з ПАР і Польщі. При цьому на імпорт із РФ у 2018 році припало близько 60% всіх сум оплати. Не секрет, що в нашу країну вугілля також надходить з так званих ДНР і ЛНР за "сірими" схемами - через ту саму Росію, а також Білорусь.

Вугілля, як і нафтопродукти, також потрапило під обмеження на поставки в Україну з 1 червня. Поки незрозуміло, як ці обмеження позначаться на реальних поставках, але не завадило б подумати про те, щоб знайти їм заміну.

Щоб знизити залежність від Росії щодо вугілля, необхідно наростити його закупівлі в інших постачальників. "Із вугіллям ситуацію можна вирішити, якщо будуть укладені контракти про постачання з тими, хто має це вугілля, - Південна Африка або США", - сказав "Апострофу" директор спецпроектів науково-технічного центру "Психея" Геннадій Рябцев.

При цьому в плані власного видобутку ситуація виглядає не дуже райдужно. На думку Рябцева, для державних шахт перспектив щодо збільшення видобутку немає, тому що тут багато що впирається у вирішення соціальних питань: "Потрібно, щонайменше, 11 шахт закривати, ще близько 10-ти - щось із ними робити, решту - розпродувати. А куди подіти шахтарів (із закритих шахт)?". За його словами, щоб вирішити цю проблему, потрібен закон про ринок вугільної продукції, як це було свого часу зроблено з ринком газу та електричної енергії. До речі, нагадує експерт, розробка відповідного законопроекту передбачена Енергетичною стратегією України до 2035 року. Якщо буде ринок вугільної продукції, і стануть зрозумілі правила роботи на цьому ринку, до нас прийдуть приватні, зокрема, іноземні компанії, впевнений експерт.

Атомна диверсифікація

Із чим в Україні немає дефіциту, так це з електроенергією, яку наша країна навіть експортує. Але для її виробництва потрібні вугілля та газ. А також ядерне паливо - адже атомні електростанції виробляють близько половини всієї електроенергії в країні.

Свого ядерного палива в Україні немає, і в минулі роки імпорт здійснювався тільки з Росії - українські АЕС будувалися за єдиними для СРСР технологіям і спочатку були розраховані на використання радянського (російського) ядерного палива. Однак з початку "нульових" Україна проводить політику диверсифікації поставок, і, крім продукції російського ТВЕЛ, також закуповує паливо американської (згодом - американсько-японської) компанії Westinghouse. На сьогодні в поставках палива цих двох компаній спостерігається відносний паритет, при цьому очікується, що в 2021 році частка американського палива на українських атомних станціях вже буде превалювати.

Вже згадана Енергетична стратегія передбачає будівництво і функціонування заводу з фабрикації ядерного палива в Україні, проте перспективи появи в нашій країні подібних потужностей для виробництва ядерного палива за американською технологією - про спільний проект з Росією зараз навіть мови не йде - вкрай туманні.

Ядерний потенціал

На відміну від газу, вугілля, нафтопродуктів, тема ядерного палива ніколи не використовувалася РФ як "політична зброя". Зокрема, це пов'язано з тим, що в цьому питанні зобов'язання (Росії), підтверджені МАГАТЕ, зазначив Геннадій Рябцев.

Однак, коли Кремль стримували міжнародні угоди? Згадаємо пріснопам'ятний Будапештський меморандум або "Великий договір" про дружбу з нашою країною, які не завадили РФ анексувати Крим і окупувати частину Донбасу.

Але на випадок демаршу Росії в України є "заначка". "Що стосується оперативної потреби, то у нас є річний запас тепловиділяючих збірок. Ми можемо розтягнути на якийсь час цей запас, якщо будуть якісь заходи зі сторони Російської Федерації", - розказав Геннадій Рябцев.

Що стосується середньострокової перспективи, то, за його словами, угода з Westinghouse передбачає збільшення поставок. "Але у них є обмеження за потужностями заводу в Швеції, який виробляє паливо для України, і він не зможе забезпечити всі потреби нашої країни", - зазначив експерт.

Ще одним напрямком диверсифікації у сфері атомної енергетики є "тема з реакторами малої потужності". За словами Рябцева, мова йде про реактори SMR-160 американської компанії Holtec. Ці малі модульні реактори можуть використовуватися як маневрові потужності. "Але реальні строки їхніх можливих поставок - після 2023 року. Крім того, мова йде про досить обмежену потужність. Але це - досить перспективна технологія", - резюмував фахівець.

Фактор виконавців

Таким чином, підбиваючи підсумок, можна констатувати, що практично з усіх енергоресурсів Україна зберігає залежність від Росії. Але важливо й те, що щодо кожного з цих енергоресурсів можна знайти рішення, хоча, треба визнати, вони можуть виявитися досить болючими.

Але головне - це те, що енергетична стратегія України до 2035 року "Безпека, енергоефективність, конкурентоспроможність", яка була затверджена ще в 2017 році, в принципі, передбачає основні кроки щодо зниження енергозалежності нашої країни від Росії, говорить директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко. "У цьому документі все сказано. Потрібно реалізовувати цю стратегію, тоді ця залежність (від Росії) буде реально знижена", - сказав експерт "Апострофу".

За його словами, основними напрямами реалізації стратегії є: перехід до ринкових моделей у тому, що стосується, в першу чергу, газу та електроенергії, збільшення власного видобутку газу та вугілля, диверсифікація поставок, енергозбереження, енергоефективність.

Інша справа, що виконання цієї стратегії залишає бажати кращого. "Реалізація кульгає. Якщо виконавці погані, їм будь-яка стратегія не підійде", - резюмував Омельченко.