США та Європа відмовляються від російських ядерних технологій. Днями американський Конгрес заборонив імпорт до Сполучених Штатів збагаченого урану з РФ, а країни Євросоюзу поступово переходять з російського ядерного палива на американське. "Апостроф" розбирався, чому Захід так довго не вводив санкції проти російського "мирного атома", і як від них може виграти Україна.
Читайте також: Гуртом легше: як і коли Росію викинуть із ринку ядерних технологій
Технологія як зброя
Після понад два роки повномасштабного вторгнення світовій спільноті вже не так просто знайти галузі російської економіки, проти яких ще не впроваджені санкції. Однією з останніх залишалася атомна енергетика, яку довгий час не наважувалися чіпати. Проте нарешті Сенат США ухвалив закон про заборону імпорту збагаченого урану з Росії.
Підтриманий обома партіями законопроєкт передбачає, що імпорт припиниться через 90 днів після набуття законом чинності (зараз він очікує підпису президента Джо Байдена). Проте, тимчасові винятки можливі аж до січня 2028 року.
Причина, чому Захід так довго зволікав з впровадженням санкцій проти атомної галузі Росії, полягає в тому, що розвинені країни сильно, часом критично, залежать від російських ядерних технологій.
Зокрема, за словами засновниці ГО "Антикризовий експертний ядерний центр України" Ольги Кошарної, частка Росії на світовому ринку збагаченого урану досягає 35-38%, а на ринку Сполучених Штатів - 25%. Також у РФ виробляється 17% ядерного палива для електростанцій. Воно постачається до країн, в яких є АЕС, що були збудовані за радянськими проєктами.
Розуміючи важливість атомної енергетики для світової економіки, Росія (а до 1991 року Радянський Союз) давно добивалася контролю за цим ринком. І їй вдалося досягти в цьому напрямку немалих успіхів.
"В США, Канаді, Австралії свого часу були потужні виробництва збагаченого урану, - розповідає Ольга Кошарна "Апострофу". - Проте застосовуючи демпінг, Росія зуміла збити світові ціни на ядерні матеріали, в результаті чого інші країни були вимушені значно скоротити власні виробництва".
При цьому сама Росія охоче погоджувалася на низькі ціни, оскільки, завойовуючи ринок, керувалася насамперед неекономічними міркуваннями.
"Як відомо, росіяни будь-які економічні зв’язки використовують як зброю, — каже "Апострофу" голова Громадської ради при Державній інспекції ядерного регулювання України (Держатомрегулювання) Сергій Денісенко. - Ми були свідками того, як вони намагалися чинити тиск на Європу за допомогою газу. І зараз багато країн мають нагоду переконатися, що в такий самий спосіб використовується й залежність від постачання ядерного палива".
На думку експерта, відмова Заходу і зокрема США від російських ядерних технологій не буде легкою та швидкою справою. Це вимагатиме значних інвестицій у відновлення виробництва збагаченого урану.
"Проте, гадаю, якщо рішення ухвалене на законодавчому рівні, значить уряд США вже має певний план, яким чином замінити російську сировину", - сказав він.
Миттєвої відмови не буде
Ряд країн Європи також залежать від російських ядерних технологій. Зокрема, в Чехії, Угорщині, Словаччині, Болгарії, Фінляндії побудовані електростанції на основі радянських реакторів типу ВВЕР. Відповідно енергетична безпека цих країн залежить від регулярного постачання тепловидільних елементів для цих реакторів.
Перші заклики до послаблення цієї залежності були зроблені вже досить давно.
"Ще в травні 2014 року, невдовзі після початку російсько-української війни, Єврокомісія проаналізувала залежність країн ЄС від російських енергоносіїв, в тому числі від ядерного палива і технологій, — говорить Ольга Кошарна. - І тим країнам, які імпортують російські ядерні технології, було рекомендовано шукати альтернативні джерела постачання. Проте довгий час в цьому напрямку нічого не робилося".
За її словами, серйозно займатися диверсифікацією постачання ядерного палива європейці почали тільки після повномасштабного російського вторгнення в Україну.
"Вже в березні 2022 року Фінляндія відмовилася від закупівлі російського палива для електростанції "Ловійса", яка експлуатує два радянські реактори ВВЕР-440, - говорить експертка. - Чехія, яка до останнього часу використовувала російське паливо на АЕС "Темелін", почала закуповувати його у (американської компанії) Westinghouse. Болгарія, яка експлуатує реактори ВВЕР на АЕС "Козлодуй", також дозволила експлуатацію палива Westinghouse".
Проте навіть ці країни не можуть миттєво відмовитися від російського палива, оскільки технологічні процеси в атомній енергетиці є дуже інерційними.
"Не можна вивантажити з реакторів все російське паливо і завантажити американське, — пояснює Ольга Кошарна. - Теплові елементи коштують дорого, працюють довго і не змінюються всі одразу. Кожен рік з реактора виймають і замінюють чверть тепловидільних збірок. Тож повністю позбутися від російського палива не вдасться швидше, ніж за чотири роки".
Читайте також: Далі точно без Росії: яке майбутнє в українського урану
Українська частка пирога
Тим часом Україна вже пройшла цей шлях і повністю позбулася залежності від російського ядерного палива (це стосується постачання свіжого палива з РФ, тоді як старе продовжує використовуватися й поступово замінюється на американське). А компанія "Енергоатом" не збирається на цьому зупинятися та має намір побудувати в Миколаївській області власний завод з виробництва ядерного палива, що на думку її керівників, дозволить не лише задовольнити вітчизняні потреби, але й експортувати його країнам, які мають АЕС радянського типу, витісняючи таким чином з цього ринку Росію.
Проте експерти ставляться до таких планів досить обережно.
"Україна не володіє власною технологією виробництва атомного палива, — розповів "Апострофу" керівник спеціальних проєктів науково-технічного центру "Психея" Геннадій Рябцев. - Тому при будівництві такого заводу може бути використана російська чи американська технологія. З очевидних причин перший варіант є абсолютно нереальним. Проте Westinghouse також навряд чи стане передавати Україні свою технологію — для нього це економічно невигідно. Так що розмови про власне виробництво, які тривають вже три десятиліття, є нереальними прожектами".
Втім, Україна все ж таки володіє активом, який може бути корисним для європейських країн — це кваліфікація і досвід вітчизняних енергетиків, які вже здійснили такий перехід на всіх українських АЕС.
"Цей досвід може бути дуже цінним для тих країн, які сьогодні ухвалюють рішення про перехід на паливо Westinghouse, - говорить Сергій Денісенко. - Технологія цього процесу є досить складною, тож в Європі може виникнути попит на технічну та консультативну допомогу наших інженерів, які вже її опанували та мають значний досвід експлуатації американського палива".
Поступова відмова США та Європи від використання російських ядерних матеріалів позбавить "Росатом" досить значних коштів, які він сьогодні отримує від постачання палива та будівництва нових електростанцій (раніше голова НАЕК "Енергоатом" Петро Котін оцінював втрати РФ внаслідок відмови лише європейських країн від російського ядерного палива у 2-2,5 мільярда доларів за п’ять років – "Апостроф").
Втім, матеріальні втрати не є головним результатом цього процесу.
"Порівняно з коштами, які отримує Росія від продажу нафти та газу, доходи атомної галузі є відносно невеликими, — говорить Сергій Денісенко. - Проте політичний вплив цього рішення буде набагато більшим. Володіння атомними технологіями є потужним фактором в міжнародних стосунках. І значне скорочення частки Росії на світовому ринку сприятиме нівелюванню цього фактору. Тому головне, що втрачатиме Росія, це не гроші, а міжнародна вага та вплив".
Читайте також: Росія йде на крайній ризик на Запорізькій АЕС — Ольга Кошарна