Ще до введення карантину в Україні заговорили про те, як пандемія і можливі обмеження на проведення масових заходів вдарять по артистам, продюсерським центрам, організаторам концертів і всім причетним до сфери культури. В результаті карантин не тільки ввели, а й продовжили до 11 травня. Через місяць з гаком ми попросили Потапа та Ірину Горову (продюсерський центр MOZGI Entertainment), Олександра Вареницю (піар-агентство "Много воды") і Сергія Малецького (концертне агентство H2D) розповісти про життя індустрії музики та концертів у період ізоляції, про її наслідки та заходи з боку держави, яких бракує.
Як зустріли карантин? Які його наслідки спостерігаєте і як мінімізуєте збитки?
Потап: Ми згорнули офіс і вийшли в онлайн-режим. Спочатку було непросто психологічно, але ми зібралися і зрозуміли, що це правильне рішення і дисциплінована повагу до ситуації. У період перенесення концертів виробництво контенту тільки збільшилося - робота кипить! Зараз ми виробляємо багато матеріалу, випускаємо нові формати - такі, як 2POPODCAST на YouTube та 2POKanal в Telegram. Працюємо у діджитал-варіанті, і доволі непогано справляємося.
Ірина Горова: Цей період - велике випробування для кожного бізнесу. Звичайно, перші дні були шоковою терапією. Виникло мільйон питань: як надовго все затягнеться і наскільки глибокою буде криза... але ми швидко зреагували. Вся команда пішла на самоізоляцію і почала креативити, випускати новинки і придумувати нові проекти, які ми поступово запускаємо. Так, це непростий час для артистів і продюсерського центру. Перенеслося близько 100 концертів. Причому спочатку вони пересувалися з березня на квітень, потім - з квітня на травень, потім - на літо, осінь... Складно передбачити, що буде далі.
З одного боку, це дуже складний період, з іншого - ті, хто виживе, стане ще сильнішим. Маленькі компанії підуть з ринку, з'являться нові круті фахівці, а компанії, які вистояли, отримають усіх класних клієнтів. Це справжня боротьба за виживання! І виграє у ній той, хто сприйме ситуацію всерйоз, а не як привід для відпочинку та мрій.
Олександр Варениця: У графіку релізів, який розписується на рік вперед, є своя закономірність. Велика частина альбомів і кліпів виходить в березні, квітні, жовтні та листопаді. Літо - період фестивалів. Грудень - підсумки року. Січень - затишшя. Лютий - планування весни, плюс вся стрічка зайнята нацвідбором Євробачення. Ми вже навчилися працювати за такою схемою, тому активний релізні квітень і травень ми готували з грудня минулого року. Зараз ми практично не відчуваємо наслідків карантину. Всі релізи виходять за графіком. Тут для нас одні плюси. Відвідуваність сайтів і соціальних мереж зросла. І навіть показники прослуховувань на стрімінг-сервісах зараз йдуть вгору. Прекрасний час для виробництва цікавого контенту. Здається, що зараз у нас роботи стало навіть більше, ніж до карантину.
Найбільше зараз страждає концертна індустрія: промоутери і оператори квитків. Збитки через скасування концертів вже обчислюються мільйонами доларів. В іншому, я бачу безліч позитивних тенденцій. До настання карантину (читай - кризи) на музичному ринку комфортно себе почували численні самозванці, які зображували з себе справжніх менеджерів, діджеїв, фотографів, кліпмейкерів, промоутерів або продюсерів. За місяць їх змиє хвилею. Це чудове очищення ринку.
Другий аспект - вікно можливостей для молодих українських артистів. Після Майдану і початку війни на Донбасі концертний ринок завалився, до нас боялися їхати закордонні артисти. У той же час, саме в 2014-2015 роках з'явилася ціла плеяда нових цікавих артистів - Brunettes Shoot Blondes, The Erised, Secret Avenue, Epolets, Onuka, Cape Cod, Cepasa та багато інших. Це було помітне і відчутне омолодження сцени. Вже у 2017 році ринок відновився, і ми знову повернулися до колишніх "провінційних комплексів", коли німецькому діджею на фестивалі платять 10 000 євро, а найкращим місцевим артистам - по 300 доларів. В цьому плані я швидше за розвиток локального ринку. Німецького діджея я можу послухати у нього вдома в Німеччині, де він виступає за 500 євро, а не за 10 000 євро від української аудиторії. За останні два роки ми запустили не менше двох десятків нових крутих артистів, які досі виступали дуже мало. Зараз у них з'явиться шанс проявити себе.
"Время и Стекло"
Сергій Малецький: До того, як все почалося, ми планували розширення штату, анонси концертів, вели стратегію на масштабування і зростання. Зараз всі наші плани опинилися під питанням, і, по суті, ми повернулися до відправної точки. Заморозили HR-питання і зосередилися на внутрішніх процесах, плануванні, веденні майбутніх концертів. Як тільки побачимо передумови до стабілізації ситуації - включимося в роботу активніше, щоб вибратися з піку.
Перше і, по суті, найвідчутніше [зі збитків]: повна зупинка продажів. Якщо, наприклад, ми продавали на тиждень 100+, а іноді 200+ квитків, то зараз цифри скромніші в десятки разів. Для себе ми назвали це "режимом виживання". У нас був певний фонд для таких ситуацій. На жаль, він згодився. Ми заморозили всі витрати, захистивши себе від ще більших збитків. Якийсь час ми зможемо протягнути без концертів. Ведемо переговори з авіакомпаніями, готелями, артистами, власниками майданчиків, офісу та іншими, щоб знайти компроміс і перенести витрати на наступний квартал або півріччя.
Якщо ситуація буде тривати більше трьох місяців, підозрюю, це залишить більший відбиток на всіх. В першу чергу - на глядачах, у яких може бути певний "посттравматичний синдром": страх зібратися у людному залі, а заощадження після карантину будуть лежати під подушкою на випадок "другої хвилі". Люди просто будуть боятися розлучатися з грошима.
Alina Pash
Скільки часу, на вашу думку, знадобиться музичній індустрії, щоб відновитися і повернутися до звичного ритму життя?
Ірина Горова: Треба бути готовим до того, що на виході з карантину нас зустрінуть економічна та політична кризи. І в залежності від того, як глибоко ми в них увійдемо, так ми і будемо з них виходити. Комусь знадобиться півроку, а деяким компаніям і всі три. Тут можна тільки припускати.
Потап: Звичний режим у нашому випадку - це висока фінансова планка. Щоб повернутися до такого потрібен час.
Олександр Варениця: Музична індустрія - це дуже динамічна сфера, яка постійно змінюється під впливом безлічі факторів. З одного боку, в квітні по нам вдарив карантин. З іншого боку, в квітні на український ринок зайде провідний світовий стрімінговий сервіс Spotify. Це дасть істотний приріст доходів для музикантів. З третього боку, прямо зараз ми бачимо гостру дискусію навколо ймовірного скорочення бюджету на Міністерство Культури, роботу УКФ, УІ та Держкіно. І це ще один фактор, який значно вплине на майбутнє індустрії. І це тільки один місяць - квітень. Ми поки навіть не знаємо, де опинимося до 1 травня. Тому складно говорити, що нас чекає у перспективі одного-двох років. Втім, навіть цікавіше.
Сергій Малецький: Я думаю, що з моменту закінчення карантину, коли б це не сталося, нашій індустрії знадобиться мінімум два роки. За цей час ми зможемо повернутися на рівень грудня 2019-го. Ми не тішимо себе ілюзіями, що все буде, як і раніше. Більш того, після всього цього історія розділиться на "до" і "після".
Які реальні кроки, на вашу думку, варто було б зробити в ці дні державі для пом'якшення збитків індустрії? Можливо, приведете реальні приклади з інших країн.
Олександр Варениця: Держава і музична індустрія поки говорять на різних мовах. Єдина за багато років спроба налагодити діалог була зроблена минулого року з приходом на посаду міністра культури Володимира Бородянського. Тоді була створена профільна група з топ-менеджерів музичної індустрії, яку поділили на три підгрупи: законотворчість, міжнародні проекти, розвиток локального ринку. Я перебував в цій раді і запропонував відразу чотири великих перспективних проекти для розвитку музичної індустрії. Ідеї були прийняті позитивно. Я був готовий абсолютно безоплатно працювати над їх реалізацією. Ми розробили цілу дорожню карту з міжнародної експансії українського контенту. Говорили про важливість паблішингу та синхронізації - продажу української музики в кіно, комп'ютерні ігри, ТВ, рекламу в різних країнах світу. У пориві ентузіазму я навіть пропонував завести в Україну франшизу чарту і журналу Billboard. Але потім все раптом зупинилося. Я так і не зрозумів, чому. Далі розмов справа не пішла. Представники індустрії трохи почекали і заснували профспілку без участі держави. Її ініціаторами стали Михайло Ясинський та Євгенія Стрижевська. До профспілки увійшли близько 30 топ-менеджерів. Нещодавно від імені профспілки була подана петиція до президента України з переліком заходів для порятунку та стабілізації українського музичного ринку в цей непростий період. Я підписаний на групу Профспілки у Facebook. Позитивних новин я там поки не бачив.
MOZGI
Ірина Горова: Потрібно вводити цілу програму: давати пільговий період для податків, зменшувати орендну плату, допомагати тим, хто втримався на ногах, швидше відновитися. Державі непросто в даний момент - навалилося все і відразу, і такого не переживав ще жоден президент. Тому радити ми можемо багато чого, але єдиного правильного рішення тут немає, тому як аналогів у світовій практиці просто не було. Але те, що державі трба буде максимально підтримувати малий та середній бізнес, бути подушкою безпеки - це сто відсотків.
Потап: Наприклад, ми, артисти, взаємодіємо з державою. Наш продюсерський центр написав джингли до шкільних уроків, які транслюються на ТБ. Вважаю, що в такі важкі психологічні часи наш артистичний борг - підтримувати та підбадьорювати людей, особливо, дітей. З боку держави також важлива підтримка малого та середнього бізнесу. Ми дивимося на те, як в інших країнах дають знижки, полегшують оренду, йдуть назустріч підприємцям... Хотілося б, щоб і у нас так було. Інакше, якщо ситуація триватиме, ми можемо просто згаснути як працююча і здорова нація.
Сергій Малецький: Зараз представники шоу-бізнесу скооперувалися і готують черговий колективний лист. У ньому ми ділимося рекомендаціями, які б допомогли нам залишитися на плаву. Складно передбачити долю цього звернення, але ми не маємо права мовчати. Я бачу три кроки, які зараз могли б сильно полегшити життя індустрії: 1) закріпити право на повернення квитка в разі скасування протягом 180-ти днів з моменту звернення, а при перенесенні - вважати законним не повертати кошти; 2) скасувати нарахування ПДВ на покупку квитка, як це сталося в кіноіндустрії; 3) скасувати ЄСВ на період відновлення ринку терміном на два роки.
Це тільки мала частина важливих змін. Ми готові відстоювати свою позицію і аргументувати її. І хочеться вірити, що я буду неправий щодо своїх припущеннь, що виходити з кризи доведеться пару років...
Найцікавіші новини тепер в Telegram! Підписуйтесь на канал theLime, щоб нічого не пропустити.
