За останні кілька місяців кількість згадок Володимира Остапчука в новинах цілком могло б позмагатися з коронавірусом. Восени минулого року телеведучого лаяли за надмірну "стрибучість" на шоу "Танці з зірками", взимку - за розлучення з дружиною, навесні - за необережні висловлювання зі сцени Палацу Спорту про представників ЛГБТ, інвалідів та Євробачення. На дворі вже літо, а Остапчук - все також зірка скандалів, адже ЗМІ досі обговорюють його особисте життя. Нерідко з ініціативи самого ведучого, хоча в цілому він стверджує, що став заручником ситуації. У свіжому інтерв'ю ми поговорили про невдалий стендап, "зіркову хворобу", зайву публічність та великі плани на майбутнє.
- Ми не знайомі особисто. І з того, що з'являється про вас сьогодні в пресі, складається враження, що ви переживаєте не найкращий період в житті. Це правда так?
Я б не говорив критеріями "кращий", "гірший". Скоріше "складний" або "простий". Так, зараз складний період, це нерозумно заперечувати. Є певна турбулентність.
- Чому це відбувається?
У мене є певні творчі плани, є великі зміни в особистому житті. Я структурно стаю іншим. І мені дуже важливо, щоб це відбувалося всередині. Але в силу того, що я публічна людина, іноді все ж стаю заручником певних стереотипів, які дуже важко розбити. І моє особисте життя - як раз один з таких. Останній рік у публічній сфері створювалася картинка ідеальних стосунків з моєю колишньою дружиною. Я і сам частково створив цю картинку, за що мені зараз соромно, адже людей тепер цікавить тільки моє особисте життя. Люди не можуть мене пробачити, не можуть прийняти той факт, що переважно ми з Оленою були заручниками такої ситуації - нам хотілося, щоб це так сприймалося. Тому є таке от непросте сприйняття та хейт. Але я намагаюся філософськи до цього ставитися.
- Як ви можете прокоментувати таку думку з того середовища, в якому ми з вами буваємо? Я просто процитую: "Я знаю Вову давно, він - непоганий хлопець, просто він "зловив зірку" і його понесло. А залишитися собою в такій ситуації може не кожен".
Не вважаю, що я "зловив зірку". Були деякі прояви в 2017 році після Євробачення, але тоді мій продюсер Сергій Перман швиденько поставив мене на місце.
- Як це проявляється?
Ну, по-перше, "піймавши зірку", ти завжди це заперечуєш (сміється). По-друге, після того, як тобі по триста разів на день говорять, що ти класний, що ти крутий, з'являється зайва самовпевненість - ти перестаєш слухати критику, прислухатися до порад. Я ж критику слухаю та сприймаю. Тут також варто розуміти, що в моїй сфері дуже багато недоброзичливців, конкурентів, які в обличчя тобі посміхаються, а за спиною говорять інше. І як тільки ти даси слабину, тебе одразу ж закидають камінням.
Відповідно, все те, що відбувається і кажуть, треба ділити на два, а то й на чотири. Повірте, я дуже самокритична людина, особливо, якщо це стосується роботи та творчості. А ось з приводу зірковості - нічого подібного не помічав за собою. Глядачі "Танців" писали, мовляв, Остапчук стрибає і все таке інше. Так, стрибаю. Я такий є, а комусь здається, що це зірковість. Все пізнається в порівнянні: у нас є колеги, які матом криють гримерів, влаштовують скандали при сторонніх. Ось це, мені здається, зірковість.
- Як Перман переломив у вас це?
Він прийшов і сказав мені: "Вова, попустися". Я завжди сприймаю і прислухаюся до обгрунтованої критики. Ми поговорили, я все почув і зрозумів.
- Нещодавно ви опублікували відео вашого виступу з Олександром Скічко на Євробаченні-2017, під яким вказали, що конкурс круто змінив ваше життя. Що саме так сильно змінилося?
Я б не сказав, що після Євробачення став кращим, в цьому якраз і полягають зміни. Я таким був. А цей майданчик дозволив показати, що я вмію, розкрити свої таланти. В тому числі, і талант до імпровізації. Я вчора на ринку купував квіти, і дівчина каже мені: "Знаєте, коли мені стає сумно, я переглядаю те відео з Євробачення з вами". Це дуже круто, адже ми це робили, щоб привнести щось світле, приємне. Та й той номер дозволив нам з Сашком опинитися в десятці кращих ведучих в історії Євробачення. Це круто. Я не буду цього заперечувати.
- Не дивлячись на великий ривок, ви все одно вирішили емігрувати до Канади. Чому?
Я не особливо плекав надії залишатися тут. Пропозиції посипалися через тиждень-два після конкурсу - в цей час я вже був у Канаді. Дзвінків було дуже багато, і тоді ми вирішили, що я повернуся до Києва, знімуся в проекті або двох, а потім повернуся назад. Так ця історія тривала два чи три роки. Зараз вона закінчилася поки нічим, тому що немає чіткого плану, що робити і як жити в Канаді, але є запасний аеродром, скажімо так. Я така людина, яка і в 35 років може почати нове життя...
- Тобто ви не виключаєте того, що ще можете перебратися до Канади?
Ні. Повірте мені, в цьому житті, а особливо після карантину, взагалі нічого не можна виключати. У мене чудова англійська, я вмію імпровізувати, можу вести заходи англійською. Чому б не спробувати?
- Ким бачили себе в Канаді на той момент?
На той момент точно бачив себе в медіасфері. Я доволі пізно зрозумів, чим хочу займатися, років у 25, напевно. Але ось це мені якраз приносить масу задоволення. Я маю єдність серця та душі, а це дуже важливо в цій справі. Медіасфера, медіаменеджмент, консалтинг, тому що довго працював на радіо і непогано розбираюся в цій сфері. І стендап, я там пробував і мені сподобалося. Це був зовсім інший стендап, не такий, яким я буду займатися тут.
- Ви подобаєтесь собі як ведучий?
Скажімо так: я задоволений тим, як я працюю. Я першокласний ведучий. Один з кращих ведучих в цій країні, і я довів це на різних мовах на сцені перед 200-мільйонною аудиторією.
- Давайте назвемо три якості ведучого-професіонала.
По-перше, він має бути щирим. Не люблю, коли люди нещирі на сцені та в житті. А це часто буває. По-друге, ведучий повинен любити людей. Якщо цього немає, якщо він ставить себе вище за людей, тоді у нього нічого не вийде. Іноді потрібно бути нарівні з людьми, а іноді й нижче. По-третє, вміння імпровізувати. Я не вірю ведучим, які працюють з листочком.
- І ви вважаєте, що всі ці три якості у вас є?
Так, у мене і багатьох моїх колег. Це три головних складових. Не миле личко, класна дикція і все, що, буває, кажуть. Головне - це бути щирим та чесним. Якщо тебе щось не влаштовує, вийди і скажи про це.
- Чому деякі ресурси називають вас стендап-коміком? Цього за вами не помічав. Чи щось пропустив?
Я як раз активно починаю цим займатися. Є плани зробити великий сольний стендап, веду з цього приводу переговори з майданчиком. Хочу, щоб це було наприкінці вересня, але є нюанси: чи можна буде проводити концерти, і той, що у нас, на жаль, поки немає цієї культури. У тій же Канаді стендап формувався десятиліттями. А у нас у свій час навіть звучав як лайка. Але я радий, що ця культура приходить.
Мені вже 35 років, мені є що розповісти. Стендап - це історія, до якої ти приходиш у певний період життя. Є коміки, які починали в 40 і 50 років, ти повинен всередині прийти до цього. І стендап для мене - це свого роду терапія. Я розповідаю, ділюся. Комедія ж народжується не з вигаданого жарту, а з правди. З того, якими ми є насправді. І коли ти це показуєш, це смішно. Всі наші покоління виросли на КВНі. Але КВН - це сценки, а стендап - це коли ти виходиш і говориш про себе. У моєму житті є розлучення, скандали, хейт, є нові стосунки - я приходжу і кажу про це. Ясна річ, що жарт може бути смішним, несмішним. Але про це можна говорити і можна жартувати.
- Чия була ідея стендапа перед концертом гурту KAZKA на початку березня?
Мені подзвонив Юра Нікітін (продюсер, гендиректор продюсерського центру Mamamusic - theLime) і розповів, як він побував на концерті Мадонни в Нью-Йорку. Йому дуже сподобалося, що перед концертом виступала стендап-комік і просто розповідала про себе, своє життя з чоловіком... Тобто це ніяк не було пов'язано з Мадонною. І він запропонував зробити щось схоже у нас. Це цікаво, і я погодився спробувати. Що правда, є нюанси, які не врахували ні я, ні Юра. По-перше, повторюся, у нас немає такої культури - люди не зрозуміли, чому перед концертом улюбленого гурту вийшов якийсь чувак і почав розповідати щось не про гурт. По-друге, якби ці жарти я розповів перед сидячою аудиторією, перед виступом іншого стендап-коміка, їх би оцінили зовсім інакше.
- Тобто Нікітін слухав жарти до виступу?
Так, слухав. Ми всі жарти обговорили, я йому ще тоді сказав, що стилістика буде саме такою. Він сказав: "Так, круто. Давай спробуємо".
- Що він сказав вам уже після концерту?
Після концерту він сказав мені: "Вова, це був крутий розігрів. Уже на 12-й хвилині люди так захотіли бачити на сцені гурт, як ніколи до цього" (сміється). Але ще раз скажу, це був експеримент. І він був десь вдалим, десь не дуже. Через два дні, до речі, був концерт в Штутгарті, була KAZKA, стендап, і був Андрій Данилко. Він покликав мене в гримерку і запропонував трохи переформатувати виступ - зробити посил не чисто стендапівський і трохи більше хвалити людей. І все вийшло.
- Тому ви впевнені, що справа не в жартах...
Не місце і не час, так. Це крутий матеріал, але тоді було інше місце і очікування людей були іншими.
- На відео, яке з'явилося в "сторіз" не дуже ясно, як реагує зал. За глядачам ви не помічали, що щось йде не так, що жарти не заходять?
Було легке збентеження, але не було такого, щоб хтось кричав або обурювався. Та й обурення в мережі з'явилися вже пізніше. Спочатку мене почали тегати в "сторіз" і писати, що це прикольно, що це незвично. А потім люди, які не зрозуміли, навіщо це було, почали висловлювати свої обурення. А у нас в країні дуже розвинений стадний інстинкт: як тільки десять людей говорять, що це погано, інші теж так скажуть. Мені після концерту писали сотні людей, мовляв, не слухай, це було прикольно, це було сміливо. І так, це був експеримент. Ніхто в цій країні такого не робив.
- Образливими ці жарти ви не вважаєте?
Дивіться, у людей завжди є право образитися. Завжди. Я скажу вам, чому стендап погано заходить в нашій країні, і добре сприймається на заході. Там люди живуть в хорошому забезпеченому суспільстві, вони впевнені в завтрашньому дні. У нашій країні з цим важче, тому справа не тільки в гуморі. Хіба на "Квартал" ніхто ніколи не ображався? Постійно ображаються, але ж ніхто з авторів цих жартів не вкладає в свій гумор намір когось образити. Навіщо когось навмисно ображати?! Але у нас дуже часто ображаються на будь-який гумор, тому що наше суспільство не впевнене в собі. Люди не готові чути про себе якусь критику. Відразу починається... Друзі, я нікого не хотів образити! Вам не сподобалася жарт? Добре, я вибачився. Це просто жарт, і не треба через нього збиратися на марші.
При цьому відгрібають не тільки гумористи. Це проблема всіх публічних людей. А все тому, що є ще одна дуже важлива риса нашого суспільства - ми не прощаємо успіх. Ми не радіємо за інших. Ми заздримо, і, як тільки людина помиляється, одразу її клюємо. Це наша риса. Приїжджаєш до Канади, там тобі кажуть: "Ми найкращі! Ви найкращі! Ви можете більше!" Це зі школи вкладається. У нас цим дуже погано, тому відомі люди найчастіше і відгрібають.
- Від колег, близьких до премії Yuna, знаю, що після скандалу зі стендапом там навіть розглядали варіант замінити ведучого. Вас би засмутив такий результат?
Ні, це було б їх рішення. Як би я міг на це вплинути? Був би це для мене показовий виступ? Ні. Було б це для мене уроком? Теж ні.
- Не боїтеся, що після анонса сольного стендапа вам пригадають цей епізод?
Так, це будуть згадувати. Але я не сприймаю це як складність. Я для себе це прожив. Тут потрібно розуміти, чому люди досі все це згадують. Вже стільки часу пройшло... Це все через комплекси. Вони не можуть перевернути цю сторінку, ніби я образив особисто їх. У них в житті щось не так, і вони просто транслюють цю жовч і злість.
- Ви сказали, що для вас це не складність. Що тоді для вас може стати складністю, проблемою?
Якщо я перегорю творчо. Я дуже боюся цього. Є знайомі і колеги, які роблять свою роботу задньою ногою - вони не отримують від цього задоволення. Я ж кайфую від своєї роботи, роблю її не на 100%, а на 200%. Не тому що мені платять за це, а тому що мені в кайф. І так, я реально боюся, що одного разу перестану відчувати це.
- Чому людям так цікава ваше особисте життя?
Ну, по-перше, люди дуже люблять копатися в чужих життях. Це не тільки у нас, це в усьому світі так. Знову ж таки, люди частково транслюють це як страхи свого особистого життя. Повірте, багато жінок, які лають мене в коментарях і пишуть: "Він пішов", просто транслюють свою внутрішню боязнь того, що, не приведи господь, їх Саша, Петя, Коля коли-небудь... Розумієте? Вони просто бояться. Якщо ні, то що ще може змусити людину писати таке? Це дуже невпевнені в собі люди. Адекватним, нормальним людям по барабану, що відбувається в чужому особистому житті. Вони розуміють, що це питання двох людей.
- Тобто ви не хотіли, щоб ваше розлучення і нові стосунки стали публічними?
Ні, звичайно. А навіщо?
- Навіщо вам тоді Катя Осадча, анонси в стилі "вперше показав нову кохану", перші спільні інтерв'ю і так далі?
Дивіться, наші стосунки з Оленою припинилися в серпні. Інтерв'ю моєї колишньої дружини з'явилося в січні-лютому. Що відбувалося ці п'ять місяців? Чому воно не з'явилося відразу? Розумієте? Я був поставлений в такі обставини, коли я мав щось сказати. З'явилися звинувачення на мою адресу - я на них відповів. Я публічна людина, і це мій мінус. Мінус, тому що я і моє життя весь час на виду. А люди ж хочуть скандалів. Це проста психологія.
- Що було б, якби ви просто промовчали і відмовилися коментувати ваше особисте життя, щоб припинити ці розмови?
Погано було б, тому що на мою адресу пролунали звинувачення, які я не міг прийняти. Наприклад, звинувачення, що я загуляв, кинув, що не забезпечую дітей... Все це неправда! І я про це сказав, нікого не ображаючи. Олена - прекрасна людина, і діти у нас чудові.
- І це не хайп на гучній темі?
Так, це може сприйматися так, але я поясню цю позицію. Наші стосунки з Христиною тривають близько півроку. Звичайно, за цей час ми потрапляли в "сторіс" один-одного. Я все ж публічна людина і не можу цього приховувати. Адже якщо ти щось приховуєш, це означає, що щось не так. Звичайно, я міг просто написати пост в Інстаграмі, але я пішов на неприємну розмову з Катею, щоб всі питання, які є у публіки, були зняті. Не побоявся і прийшов. І Христина молодець, що прийшла, їй взагалі це не треба. Про це варто було сказати публічно, це треба було пережити. І ні, я не роблю на цьому хайпу.
- Вас дратують всі ці коментарі в соцмережах, звинувачення та моралі?
Ні, з чого б це? Навпаки, мені все це дуже смішно. Я впевнена в собі, самодостатня людина, яка не лізе в чужі життя, знає межі і не пускає в своє.
- Спілкування з деякими фоловерами було різким.
Одного разу зривався, бо це стосувалося моїх рідних. Якщо хочете сказати щось мені, будь ласка. Я або відповім, або проігнорую. Але якщо це стосується моїх рідних, наприклад, мами, я просто порву. Я тоді зайшов до цієї людини на сторінку і сказав, що якщо вона ще хоч одне слово скаже, я її знайду... І мене так смішать потім відповіді на кшталт: "Навіщо ви мене ображаєте? Я ж жінка, а ви - публічна людина". Тобто це не дає мені права сказати правду, захистити себе чи своїх рідних?!
- Чому б просто не закрити коментарі?
- А навіщо? Хіба я чогось боюся? Ні. Я нічого не приховую. До того ж там пишуть і багато хорошого - відгукуються про мою роботу, про мої проекти та стендап. А мені важливо отримувати цей фідбек.
- Як самі вважаєте, сильно низка цих історія позначиться на вашій репутації?
Мені не хочеться, щоб моє ім'я асоціювалося лише із скандалами. Так, я пройшов через цю історію. Так, я вважаю, що все це йде мені на користь і тільки загартовує мене. Дуже хочеться, щоб люди згадали, що Вова Остапчук - першокласний ведучий і шоумен, який може, робить і людям це подобається.
Найцікавіші новини тепер в Telegram! Підписуйтесь на канал theLime, щоб нічого не пропустити.
