Зеленський отримав владу, про яку і не мріяв Янукович, але не все буде гладко - Георгій Касьянов

Якби Петро Порошенко під час передвиборної кампанії висував ті самі гасла, що й Володимир Зеленський, він би все одно програв. Тому що люди втомилися від старих політиків, від їхніх невиконаних обіцянок. У результаті партія "Слуга народу" отримала монобільшість у Верховній Раді. І хоча про диктатуру говорити поки рано, але є загроза, що у президента Зеленського виникне спокуса приймати рішення, не озираючись на суспільство, - розповів в інтерв'ю "Апострофу" доктор історичних наук, завідувач відділу новітньої історії та політики Інституту історії України Національної академії наук України ГЕОРГІЙ КАСЬЯНОВ.

- Вперше в новітній історії України партія президента буде представлена в парламенті більшістю. Чи правильно це в нинішніх умовах, і чи є тут ризик автократії?

- Уже є багато різних розмов і обговорень про те, чим це може загрожувати. Але мені цікаво, а чому ніхто не обговорює, які позитивні сторони тут можуть бути?

- Завжди хочеться думати про погане.

- Саме так. Особливо, звичайно, стараються опоненти Зеленського, ті, хто йому програв на виборах, - вони розганяють хвилю негативу. Може, варто підійти по-іншому до цього. Якщо ми говоримо про монопартійність більшості, може, ми будемо говорити і про загрози, і про якісь переваги.

Я б почав із переваг. Є монопартійна більшість. Це означає, що передвиборні обіцянки Зеленського, хоча вони були досить абстрактні, ті плани й ті зміни, які вони обіцяли, тепер можуть бути реалізовані. Оскільки саме ця монопартійна більшість практично дозволяє приймати будь-які закони, які потрібні, щоб реалізувати програму реформ. Це позитив.

А другий позитив полягає в тому, що і Зеленський, і значна частина його найближчого оточення досить чутливі до громадської думки. Щойно виникає якийсь протест серед тих суспільних груп, які він вважає важливими для себе, він реагує. Наприклад, коли були питання, кого призначати губернатором Одеської області, піднявся протест, і Зеленський відреагував. Із монопартійною більшістю зараз є можливість для мобільної реакції на якісь речі, і водночас - для мобілізації всіх політичних прихильників, щоб швидко приймати рішення і швидко втілювати їх у життя.

Про негативні сторони все вже сказали. Звучали слова "диктатура", "тоталітаризм" тощо. Це просто риторичні фігури, які використовуються для того, щоб загострити саме обговорення, але, звичайно, є загроза того, що виникне спокуса приймати рішення, не озираючись на суспільство. Але тут теж є певна протиотрута, і вже багато хто обговорює достроковий розпуск парламенту. Я б сказав, що, отримавши такий куш в 254 голоси, якраз усередині партії є небезпека, коли ті, що прийшли до влади - сам Зеленський, його оточення повинні зрозуміти, де у них там загрози. Судячи з усього, вони про це думають, якщо зібрали всіх своїх депутатів на тижневий тренінг.

- Тімбілдинг.

- Це тімбілдинг. Це знайомство - дуже правильне рішення, і дуже добре, що вони це зробили.

Якщо говорити про негатив, друга загроза - це те, що ця група дуже велика і дуже строката, і там є випадкові люди, які до виборів зовсім не думали, що хочуть бути депутатами. Вони просто вирішили скористатися моментом, і у них це вийшло. Це елемент авантюри і бажання швидких грошей. Звичайно, мають рацію ті коментатори, які говорять, що можуть бути ситуації, коли багато нових депутатів виявляться морально нестійкими і поведуться на підкуп, на якісь обіцянки. А те, що буде спроба скупки голосів, це стовідсотково. Без цього ми не обійдемося. Є 254 і є 226. Значить, 28-29 голосів потрібно буде комусь відщипнути, відкусити для того, щоб збити цю монопартійну більшість. Такі спроби будуть обов'язково.

- А яка протиотрута від диктатури?

- В даному випадку, це не диктатура.

- Умовно.

- Давайте візьмемо термін Пелевіна "демократура". Може бути демократура - 254 голоси, президент обирає уряд, який, як вони кажуть, буде урядом технократів, це буде орган виконавчої влади, а не політичний центр. Таким чином, буде фактично влада однієї людини, про яку ні Янукович, ні Кучма навіть не мріяли.

- Де-факто у них так і було, де-юре не виходило так оформити.

- Де-факто моментами було. І тут те ж саме. 254 голоси - не гарантія того, що вони всі будуть однаково голосувати, хоча б тому, що когось будуть намагатися купити, хтось із них може бути з чимось не згодний. До того ж провести засідання всієї фракції - 254 людини - це дуже важко. З точки зору кадрового менеджменту та з точки зору менеджменту прийняття рішень, дуже важко буде. Такого ще не було, це безпрецедентно.

Третій момент складності - це те, що навіть в таких, здавалося б, суворо централізованих фракціях, як, наприклад, була фракція Партії регіонів, завжди були люди, які могли піти в сторону, не приймати рішень, потрібних диригенту, але там була людина, яка диригувала. А тепер у нас ніби демократичні принципи. Хтось скаже, що я не згоден, тридцять осіб скаже "я не згоден" - закон не проходить. Значить, виникають складнощі.

- Не все так просто.

- Так. Коли говорять: ось, більшість, президент, все буде вирішуватися помахом руки, - не буде.

- Ви сказали про те, що багато випадкових людей потрапило в партію "Слуга народу", але за них голосували. Яке є раціональне пояснення того, що люди не дивлячись голосували за тих, хто представлятиме область, регіон, країну в парламенті?

- Ця дія ірраціональна. Пояснювати ірраціональні дії раціональним можна. Це допустима логічна процедура, можна пояснити це почуттями людей, їхніми емоціями, втомою тощо.

- Інфантильністю.

- Тоді треба про всіх говорити "інфантильний". Це гарне слово, але воно може бути застосовано не тільки до виборців, а й до еліт, яких вони обирають, тому що наш національний спорт - "ходіння по граблях" - теж свідчить про інфантильність еліт. Не враховується попередній досвід. Більш того, він заперечується, відкидається і вважається непотрібним і марним. Люди втомилися від старого.

Для мене найчудовіша частина парламентських виборів - це крах багатьох підгодованих кіл, які роками, десятиліттями були в руках у цих горизонтальних еліт. Ось Богуслаєв (В'ячеслав Богуслаєв - мільйонер, екс-"регіонал", керівник підприємства "Мотор Січ", - "Апостроф") програв весільному фотографу - це просто "картина маслом", це той самий випадок, коли людина, яка вважала, що у нього все схвачено в Запоріжжі, що він сам - влада, програє весільному фотографу. Це дуже сильно.

Це говорить про те, що ці еліти, які сформувалися протягом 10-15 років незалежності, починаючи з 1992 року, себе вичерпали. Тобто вони опинилися в тій ситуації, коли втратили підтримку саме через те, що вони нічого нового не пропонують. Вони йшли старим шляхом скупки голосів, авторитету і так далі, і виборці настільки втомилися від цих людей, що були готові голосувати за кого завгодно. Просто дайте нам іншу людину, будь-яку, як у казці: "Ось ти не вийдеш заміж за принца, значить, вийдеш за першого зустрічного". Так і вийшло - Україна вийшла заміж за перших зустрічних.

- На кожних виборах ми голосуємо не за когось, а проти когось.

- Так, ви правильно говорите. Значна частина цих виборів - і президентських, і парламентських - це протестне голосування. Вони не хочуть старих облич, і проти них голосують. Але хочу зауважити, що вони чітко голосували за певний бренд - за "Зе". Це означає, що вони там щось відчули і у щось там повірили.

- Цікаво, чому повірили?

- Це дуже довга історія. Справа в тому, що "95 Квартал" спеціалізувався на критиці влади, виставляли її в найбільш невигідному світлі. Вони - як блазень при королі. Люди до цього звикли. І потім був фільм "Слуга народу" - прекрасна агітація. Я не кажу про його художні якості, особливо третя частина, але в цілому там всі меседжі були запаковані дуже чітко під розуміння людьми ситуації.

- Тобто можна сказати, що частково старі політики не адаптувалися до нових методів спілкування з виборцями?

- І це також. Подивіться, як під час президентської кампанії Порошенко переймав, перехоплював, намагався слідувати - "стадіон - так стадіон", "аналізи - так аналізи" і так далі. Тобто він весь час йшов ззаду і весь час повторював. Це говорить про те, що старі еліти відстали. Вони не їдять шаурму.

Якби Порошенко, а він намагався це робити, висував ті самі гасла, що й Зеленський, він би все одно програв.

- Тому що представляє стару систему?

- Просто тому що він остогид, тому що всі ці товсті обличчя, ці бичачі потилиці й пузики - вже минуле, це вже не те. Зараз прийшли бороди, вузенькі піджачки й гламурний одяг, але це теж може швидко набриднути. Українці від людини в брюках і в розстебнутій сорочці чекають того, що швидко щось станеться: когось посадять, хтось втече, але вони побачать дії, а не тільки обіцянки.