Перед першим туром Володимир Зеленський, Петро Порошенко та Юлія Тимошенко відмовилися прийти на дебати в ефірі "Суспільного", однак потім Тимошенко показово прийшла на ток-шоу "Зворотний відлік", сказала коротку промову й пішла.
Другий тур виборів має відбутися 21 квітня. Національна суспільна телерадіокомпанія України запросила кандидатів у президенти, які пройшли у другий тур виборів, взяти участь у дебатах 19 квітня. Чинний президент Петро Порошенко готовий взяти участь у дебатах із шоуменом Володимиром Зеленським. Пізніше в мережі запустили "дебати-челендж", в якому українців закликають стимулювати претендентів на пост президента взяти участь у публічних дебатах. Нарешті Володимир Зеленський погодився на проведення дебатів з чинним президентом.
Чи справді потрібні ці дебати, і чи змінять вони розстановку сил напередодні другого туру? На ці питання "Апострофу" відповів політичний експерт Андрій Вигиринський.
Коли ми говоримо, чи потрібні дебати, в першу чергу потрібно дати відповідь – а для чого. Невже перемога в дебатах чинного президента Петра Порошенка, на що, вірогідно, і розраховує його штаб як на козир у боротьбі з уже фактично на 100% його опонентом у другому турі - Володимиром Зеленським, стане індульгенцією за гріхи, за ті п’ять років правління країною, ті досягнення, ті реформи, плюси і мінуси, які закидають йому опоненти як негатив. Тобто невже його перемога над Зеленським у дебатах перекреслить все те, проти чого голосували українці, віддаючи свої голоси опозиційним силам. Якщо бути об’єктивним, мабуть, ні.
До того ж всі розуміють, що, можливо, до певної міри Володимир Зеленський не настільки підкований і не настільки досвідчений оратор в економічних, політичних і геополітичних темах, як Петро Олексійович. І якраз, найімовірніше, на приниження свого опонента і розраховує команда чинного президента, схиляючи громадян піднімати якомога більше шуму довкола дебатів.
Історія з дебатами – технологічна, і її випробували над суспільством ще до початку першого туру. Потім цю ідею підхопив гендиректор КВУ Олексій Кошель, який навіть на "Апострофі" говорив про американську модель дебатів. Але ми живемо в українських реаліях і розуміємо, що частина цих експертів, які будуть присутні на дебатах – це люди, які належать до громадських організацій, афілійованих з американськими грантодавцями; частина – це експерти, які неприховано працюють на тих чи інших кандидатів, і зрозуміло, що їхні питання будуть мати те чи інше забарвлення. А як на мене, на дебатах має бути один якісний, хороший ведучий, який не буде соромитися перебивати кандидатів, один із яких є чинним президентом.
Тут все залежить від того, що глядач хоче почути: дешеву, просту правду чи розкриття змісту. Я впевнений, що сьогодні масовий глядач трохи втомиться слухати змістовний діалог, бо він уже звик до ток-шоу, де один одного ображають, нецензурно лаються, б’ють один одного палками. Українці вже звикли до таких дебатів. А я вважаю, що зараз потрібні трошки інші дебати – якісного рівня. Складається враження, що наші люди, коли говорять про дебати, при цьому знаючи, які ці кандидати, їхній бекграунд і заочні взаємовідносини, хочуть побачити одну зі сценок "95-го кварталу". Чи хочуть люди почути зміст – ні, не хочуть.
Читайте: Українці обирають не президента, а чарівника - Віталій Портніков
83% усіх виборців у першому турі проголосували за всіх політиків, яких можна об’єднати поняттям "опозиція до влади". Так ось: позиція виборця по відношенню до провладного кандидата сформована за рахунок дебатів, за рахунок передвиборчої кампанії, чи сформована за підсумком п’яти років перебування кандидата при владі? 83% виборців, які жили в Україні протягом цих п’яти років, відчули на собі всі реформи і не підтримують чинного президента. То чи здатні дебати протягом двох годин змінити їхню думку? Це просто показ майстерності володіння словом.
Чи потрібно за відмову від участі в дебатах знімати свою кандидатуру з виборів президента? Це дурість. Бо неучасть у дебатах не може бути критерієм реалізації вами вашого виборчого права. Конституція не передбачає таких зобов’язань, а як наслідок – і такі вимоги, як мінімум, є нікчемними з точки зору конституційного права і принципів демократії.
