Бої на Донецькому напрямку є одними з найзапекліших по всій лінії фронту. Ворог захопив частину Бахмута та постійно атакує Авдіївку в надії оточити місто. Проте україснькі захисники тримають оборону та переконують, що ані Бахмут, ані Авдіївка росіянам не по зубах. Ба більше, наші воїни мають певні успіхи в районі Водяного неподалік від окупованого Донецька. Що відбувається в Бахмуті зараз, яка ситуація в Авдіївці та про сподівання на звільнення Донецька розповів в ефірі Апостроф TV боєць батальйону "Свобода" Ярослав Лисенко.
– Що можете розповісти про ситуацію на Донецькому напрямку?
– Якщо коротко, дійсно ворог зайняв певну частину Бахмута, це вже не новина. Ворог зайняв промзону, що дає йому трошки закріпитися в Бахмуті. Місто - як я вважаю, як наше керівництво вважає - здавати не можна, тому що нам доведеться його дуже швидко звільняти. А звільняти його, не зруйнувавши його вщент, після орків буде неможливо. Тому ми намагаємося місто не віддавати. Ключові точки – тобто центр, знакові місця, які б вони могли використовувати для своїх пропагандистських намірів - ми контролюємо.
Звісно, туди вже не їздять ні наші, ні їхні репортери. Їхнім нема чого знімати, вони можуть тільки в приватному секторі Бахмута познімати та ще на підприємстві, яке знаходиться на заході, яке вони зайняли декілька днів тому. Але нічого, тримаємося. Хлопцям, які зараз в окопах, непереливки, бо температура дуже сильно впала і стало холодно, як взимку.
Читайте також: ЗСУ відтіснили росіян від "дороги життя" під Бахмутом: карта
Думаю, Бахмут втримаємо, як і села навколо нього. Нагадаю, що Бахмут – це не тільки місто, в якому рубляться наші з орками, а ще й прилеглі території. Мабуть, більше 100 км, тому що Бахмут оточує величезна кількість сіл, в яких стоять наші хлопці і не дають підійти впритул, взяти місто саме в облогу і потім зайняти його. Всі тримаються, всі високо мотивовані, ніхто не збирається здавати Бахмут. Вихідні шляхи, які раніше були в районі Хромового, всі існують. Зараз трошки підморозило, стало трошки легше пересуватися, хоча і важче в окопах. Але нічого, всі все витримають, і Бахмут буде українським.
– Ви згадали за журналістів. Нещодавно від деяких ЗМІ українських були претензії, що їх не пускають знімати в зону бойових дій у Бахмуті, мовляв, це утиски журналістів. Яка ваша думка з цього приводу?
– Я з величезною повагою ставлюся до журналістів, які висвітлюють з передку, але ж це досить небезпечна гра. Журналістська діяльність і робота це одне, а те, що можна втратити в одну секунду не тільки бригаду журналістів з операторами, але і хлопців, які їх супроводжують, а це ціла компанія…
Я декілька разів мав за честь їздити з журналістами, з мером Києва в Бахмут, щоб показати усій країні, що Бахмут український, що ми все контролюємо і все добре. На сьогоднішній момент це вже межує з безумством – заїхати в Бахмут, щоб зробити фотографії біля літачка чи в центрі міста. Не те, що може щось прилетіти: ворог вже знаходиться на відстані вистрілу не тільки з гранатомета, а й з підствольного гранатомета. Журналісти нам, як і воїни, потрібні живими, щоб далі висвітлювати наші успіхи на фронті і в подальшому – процвітаючу Україну. Тому ми їх бережемо так само, як і бійців.
Якщо є реальна небезпека життю, то рекомендуємо не їхати і відмовляємо в візитах у такі точки як Бахмут. На сьогоднішній момент Бахмут є точкою, яка не тільки постійно обстрілюється, але дійсно фізично небезпечна для будь-кого, хто не має відношення до його оборони.
– Чи не повʼязано це ще і з додатковим орієнтуванням ворога? Ми мали приклади, коли журналістська спільнота повідомляла про контрнаступ в якомусь регіоні України за три дні до того, як він починався, тим самим повідомляючи ворожій стороні, що він буде. Або наприклад, зʼявлялися повідомлення про виведення військ з Сєвєродонецька, а вони перебували там. Таких прикладів чимало, і це теж має вплив.
– Так, на жаль. Інформаційна гігієна гігієною, але ж людям хочеться якихось свіжих новин. Свіжі новини дізнаються в солдатів та офіцерів. Деякі можуть проговоритися, не позначивши, що ця інформація є цілком секретною. І це може зашкодити нашим наступальним чи оборонним діям на даному напрямку. Знаєте, і гроші люблять тишу, і такі наступальні операції. Тим паче по вбивству ворога, вони повинні відбуватися в тиші. Якщо журналісти не будуть їздити якийсь тиждень, нічого не зміниться, ми потім їм прозвітуємо.
Думаю, новини будуть ще цікавіші, тому що ми всі збираємося і очікуємо того, коли ми вже підемо в наступальні дії і звільнимо не тільки Бахмут, а й Донецьк, який від Бахмута знаходиться в 70 км, а від лінії зіткнення в Авдіївці – мабуть, не більше, ніж 15 км. Ще одна з гарних новин – ми практично знову контролюємо Водяне. Це наші хлопці нам передають, які там воюють. Водяне – це окружна дорога з містом Донецьк, тобто ми недалеко від нього відійшли, можемо знову його штурмонути, як в 2014-15 роках. І знову Бахмут і Донецьк будуть українськими, і в них не буде "столиці" їхньої недореспубліки. В нас є таке дуже велике бажання, у воїнів, які з 2014-го року воюють особливо. Вони воювали в Пісках, у Водяному, під Донецьким аеропортом. Такі в нас плани на майбутнє, і журналісти нам потрібні, щоб вони висвітлювали наші успіхи в тому числі.
– Яка зараз ситуація в Авдіївці? Її вже порівнювали з Бахмутом за ступенем гарячих зіткнень.
– В Авдіївці дуже складна ситуація, яка продовжується, мабуть, з 2015 року. Я був свідком, коли масово обстрілювався ще тоді працюючий Авдіївський коксохім. На сьогоднішній момент це величезна промзона. Це біля 500-600 гектарів катакомб, сховищ, промзони, в якій наші хлопці дуже вміло працюють. Промзона для нашого батальйону та інших – це знахідка. Це місця, де можна відпочити, відповідно, грамотні бомбосховища ядерного типу. Це дуже багато підземних ходів, це будівлі, які нас захищають.
– Якщо за розмірами порівняти його з Азовсталлю, чи більша промзона?
– Азовсталь – це надвелике підприємство. Це, мені здається, більше 1200 гектарів. Мабуть, як третина Азовсталі, може трошки менше, але коксохім – дуже велике, містоутворююче підприємство. Завдячуючи промзоні, яку ми контролювали ще з 2014-15 року, ми контролюємо на сьогоднішній момент Авдіївку. Я думаю, Авдіївку ми втримаємо. Там загрози навіть напівкільця немає. Будемо далі боротися і перемога буде за нами.
– В операційній зоні "Таврія" повідомили, що на Донецькому напрямку ворог зосередив зусилля на атаках українських позицій якраз біля Авдіївки та Марʼїнки. Тобто виходить, що вони з одного напрямку перекидаються на інший зараз?
– Вони дивляться, мабуть, де менша концентрація воїнів, більш слабкі місця, де мобілізовані частини. В них же теж розвідка працює. На деяких напрямках, звідки відійшли на ротацію частини нашої бригади, прямо в той день чи на наступний були закінчені бойові дії. Вони дивляться, хто проти них бореться.
Вони теж не можна сказати, що воюють безглуздо. Хоча деякі їхні атаки та їх системність атак на Бахмут ми вважаємо несумісними з сучасною військовою доктриною та наукою. Але так, вони трошки досліджують і, я думаю, перекидають війська на ті ділянки, де вони можуть прорвати оборону чи створити нам якісь додаткові проблеми.
