У 2016 році російсько-білоруські відносини серйозно погіршилися. Під питанням опинилась низка інтеграційних проектів під керівництвом Кремля. І поки в Білокам'яній заявляють про те, що нікуди Білорусі від Росії не дітися, в ЗМІ відкрито обговорюється перспектива зміщення багаторічного президента Білорусі Олександра Лукашенка і фактичної окупації Білорусі. На думку білоруських експертів, такий розвиток подій може загрожувати Україні непередбачуваними наслідками.
2016 рік пройшов під знаком безперервних скандалів між Москвою і Мінськом. Гучною подією цього тижня стало ігнорування президентом Білорусі Олександром Лукашенком саміту Євразійського економічного союзу (ЄАЕС) у Санкт-Петербурзі, де планувалося підписання Митного кодексу - основного документу, що регламентує митні правовідносини на території ЄАЕС. Чотири з п'яти членів Євразійського союзу погодили Митний кодекс, а Лукашенко залишився в Мінську проводити нараду на тему "Про забезпечення безпеки громадян у період новорічних і різдвяних свят". Пояснювати поведінку Лукашенка довелося прес-секретарю президента РФ Дмитру Пєскову. Він впевнено відрапортував, мовляв, сусідський керівник – зайнята людина, але нічого страшного, документи саміту вишлемо, всі Олександр Григорович підпише (передбачається, що Митний кодекс ЄАЕС вступить у силу з 1 липня 2017 року).
Зазначимо, що подібний непослух Кремлю Лукашенко вже демонстрував і раніше. Так, намагаючись вибити для себе побільше преференцій, відмовлявся вступати в Митний союз. Однак після потужної антилукашенківської інформаційної кампанії в Росії керівник Білорусі підписав всі документи.
Крім того, днями МЗС РБ викликало радника-посланника посольства Росії Вадима Гусєва "на килим". Зовнішньополітичне відомство РБ висловило протест у зв'язку з висловлюваннями директора Федеральної державної наукової бюджетної установи "Російський інститут стратегічних досліджень" Леоніда Решетнікова, в яких він заявив, що білоруській мові 90 років, а Білорусь − "історична частина великої Росії". У свою чергу, заступник міністра закордонних справ Росії Григорій Карасін зустрівся з послом Білорусі в Росії Ігорем Петришенком. Як скупо повідомляє прес-служба МЗС РФ, сторони обмінялися думками "з актуальних питань російсько-білоруської взаємодії".
На перший погляд – нічого незвичайного не сталося, дипломатична рутина. Якщо не брати до уваги, що останні 15 років нічого схожого не було. Та й Решетніков (і не тільки він) заговорив незабаром після того, як стало відомо про затримання авторів російського ІА Regnum громадян РБ Юрія Павловца, Дмитра Алімкіна і Сергія Шиптенка. Співробітники білоруських правоохоронних органів звинуватили їх у розпалюванні міжнаціональної ворожнечі, пригадавши їм зокрема вживання термінів "недонарод" або "недодержава" щодо білорусів та Білорусі.
Восени 2016-го російські ЗМІ знову почали вже не стільки антилукашенківську, скільки антибілоруську кампанію. Мовляв, в РБ піднімає голову націоналізм, цьому потурає влада, а Лукашенко потихеньку "йде на Захід". Така обставина на тлі подій трьох років в Україні як мінімум тривожна. Масла у вогонь підливає і оприлюднена наприкінці нинішнього року інформація про те, що Міноборони РФ має намір у 2017 році перекинути на територію Білорусі більше 4 тисяч тонн військових вантажів під виглядом навчань "Захід", що вже змусило білоруську опозицію заявити: незалежність і суверенітет Білорусі під загрозою.
Поки Лукашенко вважає за краще демонструвати не системний опір Росії (в міжнародних інститутах Білорусь, як і раніше, голосує солідарно з РФ), а разові демонстрації норовистості. У чому ж сторони продовжують демонструвати видимість активної співпраці. Так, два тижні тому Олександр Лукашенко схвалив своїм указом проект спільної з Росією угоди про участь білоруських сил спеціального призначення в контртерористичних операціях на території Білорусі та РФ.
Водночас, на думку головного редактора порталу "Хартія-97" Наталії Радіної, останні конфлікти між Білоруссю та Росією - не простий ланцюг збігів. Вона нагадала, що РФ вже скорочує Білорусі нафтові дотації на 6-7 мільйонів тонн, що "вибиває підпірки і без того режиму, що ледь тримається на ногах". "Експорт нафтопродуктів вже впав на 38%. Реальне падіння ВВП у 2016 році може скласти не менше 5%. Білорусь досі не покрила заборгованість за газ. Фури з білоруськими і реекспортованими з ЄС та України товарами масово завертаються на кордоні", - перерахувала пані Радіна.
Вона зазначила, що в 2017 році Росія продовжить скорочувати допомогу режиму Лукашенка. "По-перше, тому що сланцева революція, обвал цін на нафту, війни в Україні та Сирії, економічна, а не за горами і політична криза в країні змушують російську владу серйозно переглянути статті витрат. По-друге, колишні величезні вливання в диктатуру в Білорусі себе не виправдали. Мільйони тонн халявної нафти, мільярди кубометрів газу, мільярди доларів безповоротних кредитів були розкрадені Лукашенком і його наближеними, і сьогодні Білорусь знаходиться на порозі дефолту: люди зубожіли, зарплати впали до 60-80 доларів, тоді як інфляція і безробіття б'ють рекорди", - зазначила Наталія Радіна.
На її думку, в Білорусі в 2017 році зміниться влада: "Питання лише в тому, хто замінить Лукашенка – така сама маріонетка Кремля чи демократично обраний президент, який реформує країну і поведе її європейським шляхом. Перший варіант надзвичайно небезпечний для України, тому що наступним кроком може стати повномасштабна війна проти Києва. Тому саме час владі України побачити перспективу і включитися в процес демократичних змін у Білорусі. Білоруській опозиції, незалежним медіа та громадянському суспільству сьогодні потрібні допомога і солідарність сусідів".
Варто зазначити, що у випадку повного переходу РБ під контроль РФ Україна зможе плюсувати до військового потенціалу Росії потенціал Білорусі, а до своїх кілометрів кордону з РФ - ще й "білоруські" кілометри. Втім, інші білоруські експерти менш категоричні. Так, журналіст Сергій Каралевич вважає, що у 2017 році російсько-білоруські відносини не зазнають серйозних змін. "Олександр Лукашенко прекрасно розуміє, що собою являє Росія, і навряд чи стане ще більше зближуватися з нею політично. "Можна очікувати продовження уповільнених торгових воєн, буде більше економіки, ніж політики", - уточнив Каралевич.
Політичний оглядач Павлюк Биковський зазначає, що відносини між Білоруссю і Росією зараз перебувають у "фазі кризи", помітним проявом якого став демарш Лукашенка з неявкою на саміти Євразійського союзу і ОДКБ. "Подальший розвиток ситуації передбачає посилення кризи, оскільки в Росії зараз не вистачає коштів на підтримку власних стратегічних проектів, так і відносини з Білоруссю більше не виглядають для Кремля необхідним фоном для внутрішніх політичних кампаній", - пояснив Биковський.
При цьому Биковський і Каралевич не вважають, що Білорусь стане плацдармом для вторгнення в Україну. "Олександру Лукашенку подобається бачити себе в ролі миротворця. Україні в цьому плані було б вигідно йому підігрувати, а не створювати конфліктних ситуацій, на зразок розвороту літака (компанії "Бєлавіа", - "Апостроф"). Ну і розглядати Білорусь як плацдарм для наступу Росії на Україну - це все-таки занадто", - вважає Каралевич. На думку Биковського, Білорусі навряд чи загрожує повторення українського сценарію, але для України може бути неприємним "подарунком" розміщення нової російської військової бази в Білорусі, від чого Лукашенко зумів відбитися в 2015 році. "Білоруському керівництву поки вдається цього уникати, але важко сказати, наскільки воно буде стійким у цьому питанні", - застеріг, втім, Биковський.
Як би там не було, але на цьому етапі Україні залишається задовольнятися формальним невизнанням Білоруссю Криму російським і відмовою Мінська підтримати мита на українські товари, запроваджені Росією. Однак, можлива зміна влади в Мінську призведе до малопередбачуваних наслідків в економічному і військовому становищі нашої країни.
