Новини про черговий виток бойових дій в Сирії вкотре прикували увагу до Близького Сходу. Вони актуалізували страхи про ймовірність "третьої світової", що ледве встигли згаснути після американсько-іранського загострення буквально декілька тижнів тому. "Апостроф" спробував розібратися у перипетіях протистояння Туреччини та Росії на "сирійському фронті".
Як росіяни турків "кинули"
Втручання Туреччини у громадянську війну в Сирії вже декілька років є стабільним джерелом тривожних новин. І чи не найдраматичнішим з таких моментів стала турецька військова операція на північному сході Сирії проти курдських сил декілька місяців тому. Закінчилася ця операція "договорняком" між Москвою та Анкарою, який на Заході "зустріли в штики", а також крахом курдської автономії та посиленням позицій диктаторського режиму Башара Асада всередині Сирії. Більше того,намітилися серйозні зміни вектору Анкари: експерти заговорили про розкол у стосунках між Анкарою та НАТО. Також повз увагою не залишився той факт, що Туреччина почала співпрацювати з Росією, навіть купивши у неї стратегічні комплекси ППО. Натомість європейці обклали Туреччину санкціями, а в Вашингтоні сенатори та конгресмени гнівно закликали Трампа покарати Ердогана.
Утім, минуло трохи часу, і росіяни поступили з турками так, як звикли поступати з "друзями" - скористалися слабкістю, ввіткнувши ножа в спину. Війська диктаторського режиму Башара Асада, керовані російськими штабістами та за підтримки російської авіації, розпочали наступ на контрольовані про-турецькими силами території поблизу міста Ідліб. Очікувано, що цей наступ поховав досягнуті між Анкарою та Москвою домовленості.
"Саме Російська Федерація несе відповідальність за чергове загострення. З точки зору Туреччини, були певні домовленості про розмежування сфер впливу та створення зони деескалації. Але Дамаск за підтримки Москви і частково Тегерану порушив домовленості, гарантом яких була Росія. Фактично, росіяни побачили, що турки розсварилися з європейцями та американцями, і вирішили, що Туреччині ніхто не допоможе, і можна її "кинути", - розповів в коментарі "Апострофу" головний консультант відділу військової та військово-економічної політики Національного інституту стратегічних досліджень Микола Бєлєсков.
Звісно, затяжними боями урядових сил і повстанців на десятому році війни в Сирії нікого не здивуєш. Але проблема в тому, що почало "перепадати на горіхи" і власне турецьким військовим, котрі як могли допомагали Сирійській Національній Армії стримувати наступ сил режиму Асада. Апофеозу ситуація досягла в четвер вночі, коли внаслідок авіаудару "сирійських" ( а з дуже високою вірогідністю — російських) літаків загинуло близько 30 турецьких солдатів. Ключовим моментом є те, що Туреччина інформувала Росію про те, на яких позиціях знаходяться її військові, щоб уникнути авіаударів по них. Але Москва проігнорувала турків. Або ж взагалі свідомо послала в атаку свої літаки.
Турецькі солдати в провінції Ідліб, Сирія
Ця подія загострила і без того вкрай напружену ситуацію. Адже раніше Ердоган проголосив ультимативну вимогу до Дамаску прибрати свої війська за лінію розмежування до кінця лютого. Після нічного авіаудару в регіоні запахло серйозною війною.
Чи встане НАТО гуртом на захист Туреччини?
Після авіаційного удару турки вирішили не церемонитися з сирійцями, і на повну активізували свою артилерію та РСЗО, і навіть вперше з моменту вторгнення в Сирію задіяли власну ударну авіацію та безпілотники. "Військова операція, обіцяна Ердоганом, фактично вже почалася. І це переводить конфлікт на вищий рівень. Все прямує до прямого військового зіткнення між Росією та Туреччиною. І якщо сирійці не відступлять — а це ми дізнаємося найближчим часом, то Туреччина розпочне масштабний наступ. Який може якщо не переламати хід війни, то значно ускладнити плани росіян", - висловив переконання у розмові з "Апострофом" директор інституту Близькосхідних досліджень Ігор Семиволос.
"Пікантним" моментом військового протистояння між Туреччиною та Росією разом з її "кишеньковим" диктатором Асадом є те, що попри всі сварки Туреччина залишається чинним членом НАТО, прямим військовим союзником США та найбільших держав Європи. І, як відомо, всі члени НАТО зобов'язані вступити у війну у випадку нападу на одного з своїх членів.
Але атака проти турецьких військ в Сирії не може стати причиною для активації 5 пункту основоположного договору НАТО. Турецьке військове вторгнення в Сирію не отримало схвалення жодної міжнародної структури, в тому числі НАТО, і формально турки перебувають в Сирії в якості окупантів. А тому не можуть розраховувати на підтримку "натівських" сил.
Крім того, турки самі собі серйозно накапостили домовленостями з Москвою, а також вставлянням "палиць в колеса" Заходу на останньому саміті НАТО. З огляду на це в Брюсселі не надто палають бажанням "вписуватися" за Туреччину, і поки що обмежуються заявами та закликами, в яких звучать пусті слова про стурбованість ситуацією.
Тим не менш, не варто повністю списувати НАТО з рахунків, адже в разі розгортання конфлікту і правильних кроків Ердогана, Захід просто не зможе залишитися осторонь.
Генеральний секретар НАТО Йенс Столтенберг підтримав Туреччину
"У НАТО зараз не так багато варіантів. В такій ситуації вони просто вимушені підтримати Туреччину. Модальність цієї підтримки може бути різною. Але Анкара отримає максимум від того, що може дати Альянс, не вступаючи у пряме зіткнення з Росією", - висловив переконання Ігор Семиволос.
Геть від Москви
Чи можливе пряме протистояння Анкари і Кремля зараз? Попри "брязкання зброєю" в Туреччині прекрасно розуміють, що військове протистояння з військами сирійського режиму і його російськими та іранськими друзями обернеться для Туреччини дуже серйозними наслідками. Ердоган, схоже, вже веде хитру дипломатичну гру: про це свідчить дуже обережний тон турецьких заяв, де увесь негатив сиплеться на Сирію, а роль Росії усіляко оминається. Тому на головні зусилля Туреччини варто чекати не стільки на полі бою - хоча активні бої та обмін ударами триватимуть - а за столом переговорів.
Змусити Москву припинити наступ дипломатичними методами Анкара зможе лише відчуваючи за спиною серйозну підтримку Вашингтону. Фактично, зараз для Ердогана настав час пожинати плоди своєї суперечливої політики балансування між глобальними гравцями. Зробивши повний оберт, колесо міжнародної політики повертає Туреччину туди, де вона була з самого початку — в ряди союзників США. "Те, що ми спостерігаємо в Ідлібі, - це кінець зовнішньої політики президента Ердогана, повний крах спроб балансувати між Вашингтоном та Москвою. І які б в нього не залишалися важелі у переговорах з росіянами, вони своїми діями неминуче штовхають Туреччину в обійми Вашингтону", - пояснив дипломатичний кореспондент ВВС Джонатан Маркус.
Дійсно, в Туреччині вже почали обговорювати скасування встановлення на бойове чергування нещодавно придбаних в Росії комплексів С-400 — а саме купівля цих комплексів була одним з головних "каменів спотикання" в американсько-турецьких відносинах. Не відстає і Вашингтон. Зокрема, спецпредставник США у Сирії Джеймс Джефрі оголосив про підтримку Туреччини з боку США. Звісно ж, американці наголошують, що йдеться про дипломатичну, а не військову підтримку. Але якраз це (ну, і, можливо, згода на продаж пари-трійки комплексів Patriot для захисту від російської авіації) і потрібно зараз Анкарі.
"Якщо Туреччина успішно залучить підтримку з боку США, може скластися нова стратегічна ситуація, яка буде слугувати інтересам як Туреччини, так і США. Адже американцям, в свою чергу, потрібна підтримка Туреччини у санкційній політиці проти Ірану. І зараз якраз настав час для таких кроків", - зазначив директор Інституту Сходознавства імені А. Ю. Кримського Олександр Богомолов.
У цілому, зазначають експерти, в Сирії війна між Туреччиною та Москвою з її дамаською маріонеткою фактично вже йде повним ходом. Просто, за сучасною модою, вона загорнута в обгортку "гібридності", і основними її силами є "проксі"-війська сторін конфлікту. Для нас важливо, що це все більше змушує Росію відволікати свої і так не безмежні ресурси на те, щоб вирішувати свої питання на Близькому Сході. У випадку ж ескалації конфлікту в Сирії (а за деякими даними, турецькі військові вже знищили кілька дорогих зенитно-ракетних комплексів "Панцир"), Кремлю доведеться кидати всі сили на те, аби ганебно не "злити" Асада. Україні ж залишається сподіватися, що Москва якомога сильніше загрузне на "сирійському фронті", що, в свою чергу, позбавить її часу і сил займатися провокаціями на Донбасі...
