Як виглядала київська "Голгофа", поки її не зруйнувала радянська влада: архівні фото

Четвер, 28 вересня 2023, 05:15

читать на русском

У мережі з'явилися унікальні архівні фото, як виглядала до руйнування радянською владою легендарна панорама "Голгофа", розташована неподалік Олександрівського костелу на Володимирській гірці в Києві.

Історичні фото опубліковані на сторінці "Спрага: в Києві цікаво" у соціальній мережі Facebook.

Читайте також: Тут бували Шевченко, Гоголь та Леся Українка: у мережі показали архівні фото Пущі-Водиці у Києві

"1920-ті. Вул. Костьольна. "Шлях на Голгофу" - вдалині видно купол панорами "Голгофа". Незабаром її розберуть і там буде вуличний кінотеатр, потім сквер, а сьогодні пам'ятник Данте", - йдеться у повідомленні.

Як відомо, наприкінці ХІХ століття Європу охоплює мода на тематичні панорами – величезні картини, що утворюють коло, в якому знаходяться глядачі. Цю оригінальну технологію, яка стала своєрідною попередницею тривимірного простору, винайшов ще наприкінці XVIII століття винахідник із Шотландії Роберт Баркер. Особливою популярністю серед європейців мали панорами на релігійну тематику. Справжню сенсацію тоді викликала рельєфна картина "Розп'яття Христа" Бруно Пігльхайна, створена у 1886 році у співавторстві з пейзажистом Йозефом Крігером та Карлом Губертом Фрошем, який відповідав за архітектурні елементи композиції. Німецькі майстри відтворили сцену розп'яття Ісуса Христа в оточенні реконструйованих околиць Єрусалиму. Основний ескіз було нанесено на полотно за допомогою фотографічних пластин, спрямованих на нього з проектора. Уся робота тривала близько року. Розмір оригінального твору вражав: його довжина складала 120 метрів, ширина - 17 метрів.

На жаль, витвір мистецтва було знищено пожежею під час експозиції у Відні в 1892 році, але ця втрата аж ніяк не означала відхід легендарного атракціону в небуття. Успіх проекту був приголомшливий, а самі художники втілили близько 40 копій цієї картини, з величезним успіхом представленої у різних містах Європи та Америки.

На початку ХХ століття мода на панорами поступово дісталася й Києва. Директор Київського художнього салону Іван Замараєв отримує у липні 1901 року земельну ділянку для облаштування павільйону під художні виставки. За це Київська Міська Дума встановила орендну плату 1500 рублів на рік, висунувши додаткові умови розміщення у виставкових залах експозиції переважно релігійного спрямування.

За кілька місяців на терасі біля католицького костелу Святого Олександра було збудовано дерев'яний павільйон з кам'яним порталом у стилі "модерн", за проектом цивільного інженера Володимира Римського - Корсакова. Споруда мала форму 12 граної ротонди діаметром 32 метри і завершувалася конусним дахом із заломом та невеликою вежею-ліхтарем. Декоративні кронштейни підпирали широкий карниз. Тамбур прикрашали ліпні вставки із зображеннями екзотичних рослин. Пілони прикрашали жіночими маскаронами. Вважається, що будівництво павільйону ознаменувало зародження у Києві нового архітектурного стилю, відомого у світі під назвою арт-нуво чи сецесії. На замовлення Івана Замараєва, віденські майстри створили авторську копію віденської панорами "Розп'яття Христа". Полотно вражало своїми розмірами: його довжина складала 94 метри, а ширина -13 метрів. Художню роботу на місці закінчував польський художник Станіслав Фабіанський, котрий виконав ілюзорно-предметний план картини, розміщуючи об'єм предметів на полотні так, щоб створити ілюзію перебування глядачів під час останніх моментів життя Ісуса Христа.

Урочисте відкриття київської "Голгофи" відбулося 10 січня 1902 року у присутності київського губернатора Федора Трепова та міського голови Віктора Проценка. Подія стала знаковою для життя киян, які вважали символічним розташування павільйону неподалік місця, де майже тисячу років тому приймали християнську віру їхні предки. Панорама справляла на киян та гостей міста величезне враження, квитки розкуповувалися наперед. Вхідний квиток коштував 50 копійок для учнів-30. Вже за два місяці власникам панорами вдалося повністю повернути 18 тисяч рублів, витрачені на будівництво павільйону. Після успішної демонстрації у Києві панорама "Останні дні Спасителя" демонструвалася також в інших містах, успішно гастролюючи у Харкові, Одесі та інших містах.

Довгий час панорама "Голгофа" вважалася одним із найпопулярніших місць серед киян. Вважається, що це грандіозне видовище вплинуло на юного гімназиста Михайла Булгакова і згодом втілилося в біблійній тематиці роману "Майстер і Маргарита". Шість років будівля панорами знаходилася у приватній власності Гашинських, однак у 1908 році міська влада передає приміщення у власність міста на підставі порушення власницею умов угоди про оренду земельної ділянки. Останнім орендарем панорами був Михайло Калашніков. Поряд із Голгофою він експонував також своє власне панорамне полотно, не припиняючи роботу навіть у бурхливі роки зміни влади та революцій, які охопили Київ у 1917-1918 роках.

За спогадами краєзнавців, Михайлу Калашнікову навіть вдалося розрахувати оренду в 1924 році вже з радянською владою, за умови, що панорама "Голгофа" використовуватиметься в антирелігійних цілях. Проте вже за рік будівництво реквізували на користь держави. 1934 року під час реконструкції Михайлівської площі павільйон розібрали, а саме полотно розірвали на кілька частин і перенесли до Успенського собору Києво-Печерської Лаври. Вважається, що об'ємні частини композиції було втрачено під час підриву собору в листопаді 1941 року. Подальша доля фрагментів полотна, що збереглися, залишається невідомою, до 70-х років вони перебували в Національній академії образотворчого мистецтва та архітектури.

Довгий час існування цієї пам'ятки замовчувалося. Про те, що на Володимирській гірці була колись панорама "Голгофа", сучасні кияни дізналися лише у 1998 році, коли у відбудованому Михайлівському Золотоверхому монастирі відкрили музей, де зберігалися 6 фотографій із раритетного альбому із зображенням полотна, виданим на початку XX століття міським. управою.

Кілька разів у суспільстві порушувалося питання про відродження пам'ятки. За спогадами відомого краєзнавця Віталія Ковалінського, завдяки кропіткій праці справжніх патріотів рідного міста вдалося знайти креслення, фото, ескізи та навіть невеликі фрагменти зруйнованої панорами. Завдяки артефактам, що збереглися, концепцію відновлення пам'ятника розробив і представив архітектор-реставратор. За спогадами архітектора, під час відновлення церкви Різдва Христового на Подолі, йому замовити також проект реставрації та реконструкції Володимирської гірки з відновленням не лише "Голгофи", а й водонапірної вежі. Відновлення цих об'єктів втраченої спадщини планувалося втілити в Євро-2012, проте ці плани реалізувати не вдалося.